У віці 93 років, 2 червня, помер французький історик і публічний інтелектуал П'єр Нора. Про це повідомила його родина. Він багато років працював над темами національної ідентичності, історичної пам'яті та ролі істориків у суспільстві.
Про це повідомило France24.
Нора народився 1931 року в Парижі в єврейській буржуазній родині. Він працював редактором у видавництві Gallimard, викладав в EHESS і Sciences Po, а у 2001 році став членом Французької академії. У 1984–1992 роках він керував масштабним проєктом Les Lieux de mémoire ("Місця пам'яті").
Під час лекційної програми "Лабараторій практик меморалізації" Оксана Довгополова згадує, що Нора вважав, що пам'ять і історія — це різні явища: пам'ять емоційна, суб'єктивна та змінна, тоді як історія прагне до об'єктивності. Він запропонував вивчати "місця пам'яті" — символічні об'єкти, події чи простори, які зберігають колективну ідентичність. Це можуть бути як фізичні місця (музеї, меморіали), так і нематеріальні явища (пісні, ритуали).
"Картограф Франції та того, як спогади будують нашу спільну ідентичність, між спільною гордістю та глибокими ранами, він був одним із тих, хто вважали пам'ять живою та придатною до переосмислення річчю. Його величезна робота продовжуватиме впливати на наше мислення про історію ще довго", – пише міністерка культури Рашида Даті у своєму дописі на X.
Українське видавництво "Кліо" у 2014 році видало його книжку "Теперішнє, нація, пам'ять". У ній Нора зібрав свої роздуми про зв'язок між минулим і сучасністю, національну ідентичність та функцію історії у публічному просторі. Його тексти зацікавлять тих, хто досліджує історіографію, пам'ять, культуру Франції або шукає інструменти для критичного розуміння колективного минулого.
Чим він запам'ятався
П'єр Нора був одним із найвпливовіших французьких істориків другої половини ХХ століття. Він формував нове бачення ролі пам'яті в історичній свідомості. Завдяки його роботі терміни "колективна пам'ять" і "національна ідентичність" набули нового змісту в гуманітарному знанні. У 2001 році Нора обрали до Французької академії.
Найважливішим внеском П'єра Нора стала концепція "місць пам’яті" (lieux de mémoire). Він запропонував вивчати не лише події чи дати, а й символи, простори, тексти та ритуали, які зберігають пам'ять про спільний досвід і формують уявлення про націю. Цю ідею він реалізував у семитомному проєкті Les Lieux de mémoire (1984–1992), до якого долучилося понад сто авторів. Пам'ять, за Нора, — це не лише історичний матеріал, а жива й конфліктна тканина сучасності.
Окрім наукової праці, Нора впливав на інтелектуальне поле через видавничу діяльність. Він багато років очолював напрям соціальних наук у видавництві Gallimard, відкривши широкій публіці твори Мішеля Фуко, Жоржа Дюбі, Франсуа Фюре, Еммануеля Ле Руа Ладюрі та інших. Він також був одним із засновників часопису Le Débat, який став майданчиком для важливих інтелектуальних дискусій у Франції кінця ХХ століття.
Нора виступав проти використання історії як інструмента державної пропаганди. Його інтелектуальна біографія охоплює досвід колоніальної війни в Алжирі, участь у зміні парадигм у французькій історіографії та формування нової етики історика, який має справу з пам'яттю, болем і забуттям.
Основні праці
П'єр Нора став автором і редактором низки ключових публікацій у сфері історії пам'яті та французької ідентичності.
Його дебютна книга Les Français d'Algérie (1961) аналізувала ідентичність французів-алжирців і залишається предметом наукових дискусій. Впливовими стали також його праці Faire de l’histoire (1973) і Essais d’ego-histoire (1987), де він розмірковував про суб'єктивність історика.
Наймасштабнішим проєктом Нори став багатотомник Les Lieux de mémoire (1984–1992), в якому він разом із командою авторів описав символічні простори національної пам'яті Франції. Адаптована англійською як Realms of Memory, ця праця є доповненням історіографії, що зосереджена на осмисленні культурної пам'яті в глобальному контексті.
Також Нора працював над серією Rethinking France: Les Lieux de mémoire, присвяченою історії, простору, спадщині та політичній культурі Франції.
Нагороди дослідника
П'єра Нора неодноразово відзначали за його внесок у розвиток гуманітарних наук.
Він отримав Премію Дана Давида (2014) за дослідження пам'яті в історії. Йому також присудили Велику національну премію Франції з історії (1993), Премію Жана-Жака Руссо (2021), Премію Дідро–Універсаліс (1988) та Премію Жана Зея (2011).
Нора мав почесні ступені, зокрема від Університету Лаваля (Канада).
Французька держава нагородила його найвищими державними відзнаками: він став великим офіцером Ордена Почесного легіону, кавалером Ордену мистецтв і літератури та отримав великий хрест Національного ордену "За заслуги".
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
