На початку 2025 року на кінофестивалях "Санденс" та "Берлінале" представили стрічку "Страшна зведена сестра" (The Ugly Stepsister) режисерки Емілі Бліхфельдт. Стрічка є переосмисленням класичної казки про Попелюшку — щоправда, цього разу у центрі подій опиняється її страшна зведена сестра, яка так само прагне завоювати принца. Знятий у жанрі боді-горору, подібно до нашумілої "Субстанції", фільм критикує стандарти краси, що накладаються на жінок, та прагнення досягти ідеалу.
Історія Попелюшки є популярним сюжетом у кінематографі. Від культової екранізації Disney, до менш очевидних прикладів — таких фільмів, як "Красуня" з Джулією Робертс та навіть "П'ятдесят відтінків сірого", що також містять "казкову" фабулу — цей наратив трапляється у десятках, а то й сотнях фільмів по усьому світу.
Суспільне Культура згадує історію Попелюшки в кіно — від перших екранізацій до сучасних переосмислень.
Попелюшка (1899), реж. Жорж Мельєс
"Попелюшка" 1899 року стала знаковою подією в історії кінематографу як найперша екранізація відомої казки. Знятий французьким режисером Жоржем Мельєсом, цей короткометражний німий фільм оживив історію Попелюшки за допомогою новаторських візуальних ефектів і театрального чуття. Хоча фільм триває трохи більше ніж 6 хвилин, для свого часу він був технічним дивом і знаменував важливий крок в еволюції кіно.
Як колишній фокусник, Мельєс використав хитрощі операторської майстерності, які були нетипові для того часу. Наприклад, стоп-моушн і мультиекспозицію для створення магічних перетворень: таких як зміна сукні Попелюшки та поява казкової хрещеної матері. Ці ефекти вразили тодішніх глядачів і додали екранізації казковості.
Оскільки фільм був німим і надзвичайно коротким, сюжет передавався за допомогою пантоміми та складних візуальних образів, а не детальної розповіді. Кожна сцена була поставлена як мініатюрна театральна вистава, з ретельно промальованими декораціями та стилізованою грою акторів. Такий підхід допоміг подолати розрив між живим театром і раннім кінематографом.
Тобто "Попелюшка" Мельєса була не просто першою екранізацією казки — це був сміливий мистецький експеримент, який допоміг визначити потенціал кіно, яке перебувало на стадії зародження.
Попелюшка (1950), реж. Клайд Джероміні, Вілфред Джексон, Гамільтон Луске
Ймовірно, екранізація "Попелюшки" від студії Disney є найбільш культовою та впізнаваною в сучасній попкультурі. Як повнометражний анімаційний фільм, ця екранізація стала важливим поворотним моментом для студії і для анімації як серйозного інструменту оповіді.
Це була не перша анімаційна версія "Попелюшки", але вона стала визначальною для кількох поколінь глядачів по всьому світу.
Діснеївська "Попелюшка" тісно пов'язана з традиційною казкою: добра і ніжна дівчина живе під гнітом злої мачухи та зведених сестер, але її рятують магія і кохання. У фільмі з'являються нові персонажі, такі як балакучі мишенята, кіт Люцифер, а також більш колоритна та весела фея-хрещена.
Анімація пишна і романтична, з пастельними кольорами, чарівною музикою та яскравими сценами, такими як бальний танець і чарівне перетворення сукні.
"Попелюшка" стала першим великим анімаційним хітом Disney з часів "Білосніжки" (1937). Її успіх врятував студію від потенційного банкрутства та допоміг профінансувати майбутні класичні стрічки.
Попелюшка (1997), реж. Роберт Ісков
"Попелюшка" 1997 року — це новаторська телевізійна адаптація класичної казки, знята студією Walt Disney Television і вперше показана на телеканалі ABC у межах програми "Дивовижний світ Діснея". Оригінальна назва перекладається як "Попелюшка від Роджерса і Гаммерстайна" і ця версія особливо вирізняється різноманітним акторським складом та сміливим відходом від традиційного зображення історії про Попелюшку.
Ця екранізація заснована на мюзиклі Роджерса і Гаммерстайна 1957 року, який спочатку був написаний для телебачення.
"Попелюшка" 1997 року стала революційною завдяки colorblind castingбуквально — "кастинг без урахування кольору шкіри". — це підхід до підбору акторів, при якому расова або етнічна належність не береться до уваги. Ролі розподіляються на основі акторських здібностей, а не зовнішності чи походження персонажа, визначених у класичному варіанті історії.. Попікона Бренді Норвуд, афроамериканська співачка та акторка, зіграла Попелюшку, а Вітні Г'юстон — Хрещену-фею. Королівська сім'я була расово різноманітною (наприклад, чорношкіра королева, білий король і азійський принц), що ознаменувало нову еру інклюзивності в сімейних казках.
Фільм виявився важливою культурною подією: понад 60 мільйонів глядачів подивилися його під час першої трансляції, і він став одним із найпопулярніших телевізійних мюзиклів в історії, особливо резонуючи з аудиторією, яка довгий час була недостатньо представлена в медіа.
Історія вічного кохання, або Попелюшка (1998), реж. Енді Теннант
"Історія вічного кохання, або Попелюшка" запропонувала глядачам свіже, сучасне та феміністичне переосмислення класичної казки. Екранізація з Дрю Беррімор у головній ролі вирізняється реалістичним, немагічним підходом і великою увагою до історичної естетики, адже події відбуваються у Франції епохи Відродження.
На відміну від більшості адаптацій казки, "Історія вічного кохання" прибрала такі фантастичні елементи, як Хрещена-фея та магія. Натомість історія Попелюшки подається як легенда, розказана літньою аристократкою братам Гріммам. Даніель (так у цій версії звуть Попелюшку) зображена не як пасивна дівчина, а як розумна, вольова і співчутлива молода жінка, яка бореться за свою свободу та справедливість.
Класичні елементи казки все ще знаходимо — жорстока мачуха (Анжеліка Г'юстон), принц та культовий бал, — але вони переосмислені з реалістичним підходом. Роль "Хрещеної-феї" виконує Леонардо да Вінчі, який допомагає Даніелі мудрими та винахідливими порадами, а не чарами.
Історія Попелюшки (2004), реж. Марк Росман
"Історія Попелюшки" — це осучаснена підліткова романтична комедія, яка переосмислює класичну казку про Попелюшку в умовах американської середньої школи наших днів. Сюжет поєднує казкові елементи з попкультурою початку 2000-х, технологіями та підлітковими проблемами. Стрічка стала визначною для багатьох молодих глядачів тієї епохи й допомогла закріпити піджанр "сучасної казки" в підлітковому кіно.
Дія фільму розгортається у передмісті Каліфорнії, у центрі сюжету — Сем, здібна і працьовита підлітка, яка після смерті батька змушена жити під контролем марнославної та жадібної мачухи (Дженніфер Кулідж). Сем працює в закусочній і мріє втекти до Принстона. Вона починає переписуватися з таємничим хлопцем, який виявляється Остіном Еймсом — популярним шкільним квотербеком.
Історія приводить до танців на Гелловін (сучасна заміна балу), де Сем одягає маску та білу сукню, що перегукується з образом Попелюшки, і тікає, не розкриваючи своєї особи, та залишивши замість кришталевої туфельки мобільний телефон.
Акторка Гіларі Дафф була на піку своєї слави після ролі Ліззі Макґвайр, і фільм використав її популярність, а також моду, музику та гумор початку 2000-х років, щоб сподобатися своїй цільової аудиторії.
Хоча відгуки на фільм були неоднозначними, він став культовою класикою, особливо серед міленіалів та покоління Z.
Попелюшка (2015), реж. Кеннет Брана
Одна з перших лайв-екшн-екранізацій від Disney, з Лілі Джеймс у головній ролі Попелюшки. Замість того щоб радикально переосмислити історію, ця версія мала на меті вірно вшанувати оригінальну анімаційну класику, додавши при цьому глибини, емоційних моментів та яскравого візуального ряду.
Фільм розповідає знайому глядачам історію Елли — доброї молодої жінки, яка осиротіла і залишилася під опікою жорстокої мачухи (Кейт Бланшетт) та егоїстичних зведених сестер. Незважаючи на жорстоке поводження, вона залишається співчутливою і сміливою, керуючись останніми словами своєї матері: "Май мужність і будь доброю".
Після випадкової зустрічі з принцом у лісі доля Елли змінюється. За допомогою чарівної Хрещеної-феї (Гелена Бонем Картер) вона потрапляє на королівський бал, де підкорює серце принца — і тікає, так і не розкривши своєї особи, та залишивши по собі скляний черевичок.
На відміну від інших сучасних екранізацій, ця версія залишилася вірною класиці діснеївської анімації, пропонуючи глибший розвиток персонажів. Фільм вирізнявся розкішними костюмами, вишуканими декораціями та чудовою операторською роботою. А блакитна бальна сукня Попелюшки, розроблена Сенді Пауелл, миттєво стала іконою сучасної казкової моди.
Потворна зведена сестра (2025), реж. Емілі Бліхфельдт
Одне з останніх переосмислень сучасної казки виводить у центр сюжету страшну зведену сестру, а не Попелюшку.
Дія фільму розгортається в похмурому казковому королівстві й розповідає про Ельвіру — молоду жінку, яку затьмарює її красива зведена сестра Агнес. Керуючись бажанням завоювати прихильність принца і втекти від свого гнітючого життя, Ельвіра проходить через низку жахливих перетворень, включно з архаїчними косметичними операціями та екстремальними дієтами, щоб відповідати жорстким королівським ідеалам краси.
Окрім порівнянь із "Субстанцією", у фільмі відчувається вплив робіт Девіда Кроненберґа та Даріо Ардженто. Стрічка поєднує елементи боді-горору з феміністичним посиланням, а сюжет кидає виклик традиційним казковим архетипам, зображуючи так звану потворну зведену сестру як трагічну фігуру, сформовану суспільним тиском, тоді як "красиві" персонажі втілюють поверхневість і жорстокість.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
