У Золотоноші у Центральній бібліотеці за три роки повномасштабного вторгнення сплели 130 маскувальних сіток. Саме тут на початку 2022 року організували волонтерський центр, аби допомагати наближати перемогу.
Вироби передають захисникам, які тримають оборону у Херсонській, Запорізькій, Чернігівській областях та на Курщині, розповіла Суспільному директорка Центральної бібліотеки для дорослих та дітей Галина Безкровна.
Золотонісці виготовляють маскувальні сітки у бібліотечному залі серед книг, розповіла волонтерка Леся Кучин. Вона приходить сюди у вільний від роботи час.
"Всі ми волонтеримо, хто в меншій, хто в більшій кількості, хто допомагає фінансово, хто допомагає справами. Ми згодилися і прийшли, звичайно, наближати нашу перемогу спільними зусиллями, щоб повернулося до нас мирне життя і наше мирне небо на нашій рідній Україні".
Один із залів книгозбірні перетворили на волонтерський простір відразу після початку повномасштабного вторгнення, розповіла директорка Центральної бібліотеки для дорослих та дітей Золотоніської міської ради Галина Безкровна. До простору приходять переселенці, місцеві та доброчинники.
"Ми почали спочатку в'язати теплі носочки для наших воїнів. А далі була велика потреба у плетінні сіток, і ми з допомогою волонтерів, які вже вміли робити цю роботу, навчилися їх в'язати. Спочатку нам зносили рибальські сітки, зносили тканину чорну, білу, зелену, яка була. Ми робили ці сітки з тканини, а далі у нас вже появилися донати. Донатять нам наші читачі, донатять нам наші волонтерки, бібліотекарки".
Волонтерська спільнота розширювалася, розповіла пані Галина. Працівники відділу культури змайстрували їм спеціальний станок, а колектив одної з фабрик розрізає рулони тканини на смужки. Завдяки такій підтримці майстрині сплели сто тридцять сіток, додала Галина Безкровна.
"Плели ми сітки на Донеччину, на Херсонщину, на Київщину, на Запорізький напрямок, на Чернігівський напрямок, наші сітки навіть є на Курщині, брали наші воїни і на Курщину. Вони різного кольору, різних розмірів".
Аби захисники могли не тільки замаскувати техніку й зброю, а й відчути домашній комфорт, бібліотекарка Валентина Олексенко плете їм теплі шкарпетки й килимки. Розповіла: нитками забезпечують читачі.
"Виготовляю килимки для того, щоб можна було десь кудись підстелить і відпочити військовим. Або ж в машині, щоб було тепліше. Або навіть в мене були такі читачі, які складали і під голови клали, щоб не на холодне лягати. Якщо когось зігріє ця річ, я буду дуже щаслива, щоб комусь зробити добро з наших захисників".
Волонтерки продовжують працювати в бібліотеці по буднях і запрошують охочих приєднуватися, зазначила Галина Безкровна, бо ж часто робочих рук бракує. З її слів, жінки вірять, що колись працюватимуть для мирних цілей, а нині мета в них одна — показати військовим свою справжню вдячність і допомагати їм наближати перемогу.
