Черкащанин Віталій Присяжнюк з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України. Під Бахмутом на Донеччині отримав поранення — йому відірвало руку й уламками посікло ногу.
З протезуванням йому допомогли японські волонтери. А втілити мрію — відкрити кав'ярню – родина, розповів Суспільному ветеран війни Віталій Присяжнюк.
Віталій пригадав: у перші дні повномасштабного вторгнення простояв кілька годин до військкомату, щоб стати на захист України:
"Просинаюся зранку від телефонного дзвінка. Дзвонили батьки, кажуть, війна. Потім я простояв у черзі до 16:00, щоб потрапити у військкомат. Потім я пробув у роті охорони і мені пощастило потрапити у 72 бригаду імені «Чорних запорожців». Був кулеметником".
Під час одного з боїв військовий отримав поранення — йому відірвало руку:
"Був артилерійський обстріл — летіло все, що тільки є. У тому бою всі залишилися живі, але були поранені. Я пам'ятаю вибух, відкриваю очі, дивлюся, відірвана рука, її зразу відірвало. Шкода годинник, але це поранення не тяжке і не смертельне. Зараз у мене біоелектричний протез, тут контролюються зусилля. Я рухаю мʼязами і імпульс передається на моторчики", — розповів Віталій.
Та після поранення чоловік не здався, навпаки — став активнішим:
"Життя після поранення у мене пішло набагато активніше. Я познайомився з великою кількістю людей, які мене захоплюють і надихають. Мене захоплюють волонтери з Японії. Після протезування намагаюся допомагати хлопцям своїм".
За гроші, які чоловік отримав після поранення, вирішили відкрити власну справу:
"Ми з дітьми дуже любили проводити час на майданчику, їм тут подобається. А я дуже люблю каву і в мене виникла ідея, чому тут не випити каву. Можна сказати, що мої синочки стали ініціаторами того, що у нас виникла така ідея".
У кав'ярні продають хотдоги, дитячі товари та солодощі, розповів чоловік:
"Я думаю тут затишно, як для невеличкого вагончика і, щоб була приємна атмосфера. З дружиною ми вболіваємо та переживаємо, як за своє дитятко ще одне".
За мету мають — принести дітям радість, розповіла дружина ветерана — Тетяна:
"Своє — є своє. Ми хотіли давно відкривати, але спільним рішенням дійшли, що це має бути те, що несе діткам радість. Ми любимо радувати діток, навіть коли діти проходять повз — це дуже приємно".
За час, що працює кав'ярня, уже мають постійних клієнтів, розповів Віталій:
"За два з половиною місяці, які ми тут працюємо, є люди, які постійно зранку заходять на каву, з якими можна поговорити, які розказують, як у них справи, деякі заходять після на каву — досить приємно".
Ще одна з причин, чому чоловік вирішив відкрити справу — бути біля сім'ї:
"Зараз не вистачає цього. Гроші — грошима, а дитина, коли виросте, не згадає телефон, а як ми з ним поїхали в ліс стріляти з «воздушки». Я взагалі вважаю, що складнощі виникають у твоїй голові. Поборов їх у себе в голові, тоді просто стаєш і працюєш, і все виходить. Не виходить тільки в того, хто нічого не робить. Хай не з першого разу, але вийде у кожному разі".
