Несправні апарелі, тобто пологі спуски у транспорті, та відсутні ремені фіксації — із такими перешкодами під час поїздок громадським транспортом у Черкасах зіткнувся 18-річний Олександр Волощенко.
Суспільному розповів: приїхав до міста на реабілітацію після травми хребта.
18-річний Олександр Волощенко з Харкова до Черкас приїхав на лікування.
«Маю шийну травму через гімнастику і зараз перебуваю у процесі реабілітації, відновлення. Маю деякі проблеми з тим, щоб долати мій шлях з готелю до занять і просто, щоб пересуватися містом», — розповів юнак.
Долати шлях до лікарні Олександру допомагає мати, натомість, хлопець зазначив, що хотів би пересуватися самостійно:
«Іноді я просто хочу сам десь проїхатись, але сам я можу пересуватися тільки пішки і тільки центральними вулицями».
Протягом трьох тижнів перебування у Черкасах, розповіла мати Олександра — Ольга Волощенко, апарелі, тобто спеціальні пологі спуски у транспорті майже завжди були несправні або ж водії не хотіли їх відкривати.
«Ті маршрути, які обладнані і мають позначку "переміщення людини на кріслі колісному", вони не облаштовані або водії постійно відмовляються від того, щоб надати доступ до транспорту. Звертаєшся до водія і просиш відкрити цей засіб, але просто мотають головою і кажуть, що воно не працює».
Знімальна група разом із Олександром та його мамою зачекали автобус з позначкою «для людей з інвалідністю». Діалог з водієм:
— Будь ласка, відчиніть ляду.
— У нас не відкривається ляда.
— Чому? У вас же є позначка? Зламалась? Сьогодні?
На допомогу вийшов водій.
«У нас через певний час підготовлюють деталі і ми тоді займаємося цим, ремонтуємо», — пояснив водій Петро Ступка.
У маршрутці Олександр показав: попри наявність вільного простору та поруччя, тут бракує ременів фіксації.
«Для того, щоб можна було триматися і більш-менш стабільно їхати».
Знімальна група Суспільного поспілкувалася і з іншими водіями громадського транспорту. Євгеній Грабовий розповів: у його автобусі все працює:
«Тут проста конструкція, нема чому ламатися. Місця для людей з інвалідністю є, апарель є — все є».
Водій тролейбуса Іван Ярошук розповів, що його транспорт обладнаний для потреб людей з інвалідністю:
«Під'їжджаю до зупиночки, дивлюся, якщо людина на кріслі колісному, під'їжджаю близенько до бордюра, ставлю на ручнік, у нас перекидається кузов на праву сторону. Є ще противідкатний упор, людина, коли заїжджає спинкою стає туди, де ремінь безпеки».
Таких тролейбусів в автопарку 26 з 78, розповів Суспільному начальник відділу руху комунального підприємства «Черкасиелектротранс» Олег Жалдак.
«Останнє надходження низькопідлогових тролейбусів, зокрема пристосованих для маломобільних груп було у 2016 році. Наразі ведеться робота з Європейським банком реконструкції та розвитку, йде робота з виробництвами».
Директор міського департаменту дорожньо-транспортної інфраструктури Сергій Отрешко додав:
«Ми очікуємо до кінця цього року проведення торгів Європейським банком реконструкції та розвитку за їхніми правилами. На закупівлю мінімум 40 тролейбусів і це будуть тролейбуси, що повністю відповідатимуть останнім вимогам щодо безбар'єрності».
Заступник директора підприємства «Епітранс», що є одним із п'яти приватних перевізників у Черкасах, Олександр Щербина розповів: із 68 їхніх автобусів — 64 є низькопідлоговими, тобто без сходів.
«Проводимо періодично інструктажі з водіями, цьогоріч проводили навчання з безбар'єрності, для того, щоб водії розуміли, як правильно надавати допомогу маломобільним людям. Періодично на ТО2Друге технічне обслуговування (ТО-2) — це велике планове обслуговування автомобіля, що зазвичай проводиться через кожні 20 000–30 000 км пробігу або раз на два роки. справність цієї системи перевіряють. Якщо треба, то якісь елементи обладнання міняються для того, щоб пандуси в усіх автобусах працювали».
За словами директора міського департаменту дорожньо-транспортної інфраструктури Сергія Отрешка, більшість перевізників мають у своєму автопарку застарілий транспорт.
«Умова договорів наших про належний технічний стан транспортного засобу, але ми, на жаль, розуміємо, що не всі перевізники дотримуються цих вимог. У міської ради є єдиний механізм впливу — це розірвання договору. Якщо ми будемо застосовувати цей метод до всіх таких випадків, у нас не залишиться жодного перевізника».
Попри це, харків'янин Олександр Волощенко зазначив: для людей, які пересуваються на кріслах колісних, питання доступності залишається актуальним. Своїм прикладом хоче сприяти змінам як у своєму місті, так і в інших містах України.
«Не тільки в Черкасах, не тільки в Харкові — це має бути велика програма, тому що зараз, на мою думку, це дуже гостра тема, яка потребує висвітлення».
