"У мене було таке, що я приїжджав додому, брав свою зброю, в мене гвинтівка, їхав на полігон і лежав там. Дощ не дощ, я цілодобово лежав просто".
Уманчанин Віктор Вдовиченко з 24 лютого 2022 року добровольцем став на захист України. Бо мав кого захищати — у нього четверо дітей, які мають жити у вільній країні. Віктор пройшов "гарячі" напрямки та отримав важке поранення в наслідок якого його "списали" зі служби.
Після довгої "боротьби з самим собою" Віктор створив громадську організацію, де допомагає військовим адаптуватись до цивільного життя. Бо самому було складно.
"Я зробив, як я рахую, чоловічий вчинок. Так зробив кожен нормальний чоловік в нашій країні — пішов захищати свою родину", — розповів Віктор.
Він проходив службу на східних напрямках: на Донецькій, Луганській, а потім і в Харківській областях.
"Мій перший бій був в місті Торецьк, там дачний масив. Там я отримав першу контузію. Це був такий дуже сильний обстріл, потім перейшли в ближній бій з піхотою".
Після цього опинився під Соледаром, потім — Луганська область. У серпні 2022 року їхній підрозділ перекинули на Ізюмський напрямок на Харківщині, де Віктор отримав поранення через яке списали зі служби.
"Це був танковий бій. Так вийшло, що ми потрапили в засідку і танки почали працювати разом з піхотою. Я там отримав поранення: було пошкодження спини, і операція була на хребті, і дуже довго я заново починав ходити. Ну, як би, по-новому почав, можна сказати, і ходити, і все робити. Опісля я повернувся в Умань".
Загалом період фізичної реабілітації у Віктора тривав більше ніж пів року, проте психологічний — набагато довше.
"Для кожного військового, хто був на передовій, хто був в оцій м’ясорубці, дуже тяжкий період налагодження коннекту із сім'єю. От в мене було таке, що я приїжджав додому, брав свою зброю, в мене гвинтівка, їхав на полігон і лежав там. Дощ не дощ, я цілодобово лежав просто. Я не спілкувався ні з жінкою, ні з дітьми. Ну, я був замкнутий".
До повномасштабного вторгнення Віктор займався вантажними перевезеннями. Після військової служби та довго періоду реабілітації більше не зміг займатись власною справою:
"Я попробував, але нема в мене бажання, не можу себе там знайти вже. І я вирішив десь долучитись, зайнятись більше допомогою військовослужбовцям. Тобто, допомагати в тих проблемах, з якими зіткнувся сам".
Наразі, Віктор створив громадську організацію "Незламний дух воїна", яка допомагає військовим у оформленні інвалідності, реабілітації, психологічній допомозі, працевлаштуванні.
"З грудня 2023 року ми вже почали навколо себе збирати хлопців, таких самих, як я. І сьогодні у нас налічує організація майже 60 людей. Ну, саме всі вони ветерани, хлопці, які були в полоні, інваліди, є такі, що без кінцівок, ну, різні категорії".
Не дивлячись на створену громадську організацію, яка підтримує та допомагає військовослужбовцям, головною підтримкою Віктор вважає сім’ю.
"Моя порада для тих, хто повернувся, навіть не для тих, хто повернувся, а для членів сімей, тих, хто повернувся, що максимально до цієї людини знайти контакт, бо він повернувся вже не такий, як був раніше. І він таким вже не стане, на жаль. Сама головна підтримка для військовослужбовця — це сім'я. Якщо, наприклад, в нього в сім'ї немає підтримки, то як він може довіряти взагалі чужим людям?"
