Черкаському колегіуму "Берегиня" у 2024 році виповнюється 50 років. У ньому навчалися цілі покоління: батьки потім віддавали своїх дітей та продовжували вчителювати.
За ці роки школа стала іншою, та одне лишилось незмінним — дзвінок на перший урок і сміх у коридорах, що не вщухає, розповіла Суспільному заступниця директора навчального закладу Валентина Москальчук.
Граються м’ячем та після нічної повітряної тривоги поспішають на уроки – так починається ранок для учнів колегіуму. Тато третьокласника Артем Фіалковський проводжає до школи сина, та щоразу пригадує власне дитинство, проведене тут:
"Згадується лише один прикрий випадок, завжди, коли я сюди приходжу, це випадково розбите скло, саме в цій школі, і навіть тоді я не пам’ятаю якихось проблем у нас. Тобто такий хуліганський вчинок, випадковий, але ж все одно, але запам’яталося дуже добре".
Пан Артем пішов до першого класу у 1993 році, тоді ще у загальноосвітню школу №23. Сина свого вже привів до колегіуму.
"Як всі діти, є у нього якісь улюблені предмети, є не дуже, але бажання іти в школу завжди є. Навіть, коли ми хворіємо, пропускаємо тиждень, буває два, то біжить в школу. Бажання є, божевільне скажімо так".
Коли у школі лунає сирена повітряної тривоги, діти виходять з класу та йдуть в укриття. У 2023 році тут облаштували нове, нині воно вміщує до тисячі людей, пояснила заступниця директора Валентина Москальчук. У підземних класах проводять дітям уроки.
Десятикласниця Анастасія Рогачова цьогоріч стала президентом учнівської громади. Розповіла, що прагне підтримувати у школі традиції.
"Є традиція у нас така — проводити вечорниці взимку і дуже приємно, коли така велика та дружня шкільна родина щораз об’єднується, збирається, на перегляд невеличкої вистави", — розповіла учениця.
Анатолій Пилипюк у школі працює вчителем фізкультури. У "Берегині" навчайся й сам, сюди ж привів своїх дітей. Зараз роботою живе, та всім, що знає про вчителювання, завдячує мамі — вона у цій школі лишила свій спадок.
"Я — учень цього навчального закладу, випускник цього навчального закладу, тепер працівник і діти мої тут вчилися. Мама — вчитель фізичної культури, пропрацювала тут майже 40 років і багато чого в своїй роботі я взяв саме з її професійної діяльності. Але ж я кажу: пощастило, що мама в мене фізичну культуру не вела і, можливо, дуже багато здобутків моїх я можу завдячувати саме своїй мамі".
Нагороди, дипломи, медалі — усі досягнення своїх учнів за роки навчання, вчитель береже.
"Тут (показує на полиці - ред.) представлені всі досягнення з різних видів спорту: як з легкої атлетики, Олімпійське лелеченя, тобто футбол, волейбол. Берегиня бере участь практично в усіх змаганнях, які проводяться", — пояснив вчитель.
Заслужений вчитель України Валентина Москальчук додала: її учні — лікарі, вчителі, музиканти.
"Перший випуск — це 1976 рік, я була класним керівником у 10-А, а 10-Б класним керівником була Абліцова Галина Вікторівна. Першого вересня 1974 року школа номер 23 вперше відчинила двері для своїх учнів і сюди прийшли навчатися діти з усього міста. Тут класи були надзвичайно великі, по 36, по 38, один клас був з часом 46 осіб, доклеювали в журналі навіть листки, були дописані прізвища дітей, але працювали дружно, злагоджено, цікаво".
Тоді, у 74-му, стала класним керівником. З деякими учнями підтримує зв’язок і досі.
"Зараз, мабуть, не модно казати такі слова, «серце віддаю дітям» Василя Сухомлинського, але ось це, що хтось колись скаже подумки, при зустрічі, будь-де, — «дякую цій школі». Воно тримає кожного нашого вчителя".
Деяким учням вже за п'ятдесят, та, додала пані Валентина, для неї вони завжди будуть дітьми. Тепер, коли вони захищають її й країну, за них хвилюється, як за власних.
"Хіба це не наша робота, хіба це не наш результат, коли вони ішли розуміючи, що це жахливе випробування, не кожен може його пройти. Але, як казав Андрійко, — Валентина Михайлівна, в мене за спиною ви".
Діти зараз інші, бо змінилися часи, розповідає Валентина Москальчук, та про життя проведене у колегіумі, каже, не жалкує.
"Ми разом з ними душею молодіємо і від того, що робимо, підбиваючи підсумки, щодня маємо велику радість і задоволення, всупереч суму, трагедії і проблемам".
