Скульптор і архітектор із Черкас Роман Турецький організував виставку у співавторстві з природою. Своїми інсталяціями Роман хотів розповісти про любов до нашої землі і про відбиток, який ми лишаємо.
"Як дідову хату ми любимо не за те, що вона найбільша, найшикарніша, а тому, що це місце дитинства, так і Черкащину маємо любити за те, що вона рідна", — пояснив скульптор.
"Хоч я і скульптор, не хочу, щоб люди чекали, що там будуть мої скульптури. Там буде не персональне мистецтво. Я просто підглянув те, що створила земля, природа. Через різні предмети, знайдені у мандрівках Черкащиною показав любов до рідної землі те, що мене переймає".
Співавторство із природою
Роман Турецький оформив скам'янілості як скульптурні роботи. Істоти, чиї відбитки залишилися в каменях, вимерли 65 мільйонів років тому.
"Моє втручання як скульптора мінімальне. Ці створіння могли жити 100-120 мільйонів років тому. Є країни, де вони заміщуються дорогоцінними каменями, самоцвітами. У нас це тільки відтиски, сліди. Власноруч викопав їх на Трахтемирівському півострові", — розповів скульптор.
На виставці покажуть експонати трипільської доби та інсталяцію зі зрізом дерева. Ще будуть залізні предмети, які скидали в яму.
"Це усе відбитки, знайдені на тій самій, нашій, землі: іржаве залізо і 65-мільйоннорічна скам'янілість. Це 65 мільйонів років тому створила природа, а це 50 років тому "створила" людина. Хотів би, щоб відвідувачі виставки ще раз замислилися, який слід лишаємо?".
Мрія
Мрія-ціль митця — популяризувати Черкащину через етнотревел-блог.
"У своїх мандрах я пробував робити відеоблог. Але поки не виходило. Це треба їхати зі знімальною групою. Погода не та. А копати (експонати для виставки — ред.) треба зараз. Тому усе поки склалося у виставку. Планую зняти серію етнотревел-передач. Але спершу проведу виставку, щоб подивитися, наскільки людям цікаво", — поділився Турецький.
"Не хочу сидіти вдома і жерти горілку"
У день відкриття виставки, 6 травня, скульптору виповнюється 45 років. Виставку хотів пов'язати з цією датою.
"Не хочу сидіти вдома і жерти горілку. Ця виставка — це не тільки мій персональний підсумок, а спроба спонукати до підсумку в світогляді кожну людину, яка живе", — розповів скульптор.
"Чим більше покажу прекрасного на Черкащині, тим більше люди полюблять це"
Бачення краси природи Роман має з дитинства. Він вважає, що кожна людина має бачити цю красу.
"Поки не будемо любити свою землю, знати її, пишатися нею, доти нічого не буде. Усе, що бачимо в мистецтві, ми повторюємо, переформатовуємо, — це і є природа. Краще, ніж природа, не зробив ніхто з митців. Ми усе любимо в дідовій хаті. Хоч там і стіл, і стіни не ідеальні. Любимо її, бо ми колись ставили на цьому акценти. І чим більше ми покажемо людям прекрасного, що є в нас на Черкащині і в Україні, тим більше полюбимо це", — розповів Турецький.
Хто є справжнім митцем
Найголовніший митець — це той, хто нас створив, розповів скульптор, і ми споглядаємо за ним. Митця не буде, якщо не буде того, хто сприймає мистецтво.
"Найголовніший митець — це той, хто створив усе. Ми тільки кут міняємо і транслюємо далі частину цього великого митця", — поділився Роман.
"Якщо цікавитися, то світ навчить"
Робота митця, на думку Романа Турецького, — трансформувати величне, що побачив, і передати далі. А усе інше — уміння робити з каменю, писати картини — це просто ремесло.
"Матеріал для мене не має значення. Можу працювати в камені, дереві, глині, пластиліні. Побачити мистецький витвір можна в будь-якому матеріалі", — сказав чоловік.
Любов до особливого, проникливого і вдумливого погляду на речі і до роботи руками прищепили Романові дід і батько. Він не вчився в художніх закладах.
"Друзі з академічною освітою кажуть мені: "Рома, як класно, що ти незайманий!" —Важливо мати допитливість розуму. Якщо цікавитися, то світ нас вчить", — пояснив скульптор.
Роман Турецький організовував і водночас брав участь у черкаських скульптурних симпозіумах: "Живий камінь", "Древляндія", "Дивосвіт". Архітектура та ідея альтанки у Сосновому Бору належить Романові. У цьому ж парку він реконструював струмки, та створював біля них скульптури, зокрема змія. Рукам Романа належать дерев'яна лавочка-долоні та проєкт оглядового майданчика. Геокупол у Долині троянд у вигляді каркас в тополях як сцену для невеликих концертів — теж авторства митця.
Участь у Експо-2020 в Дубаї чоловік приймав зі своїми кріслами. Це теж предметна скульптура.
Я не можу збирати каміння і жити за це
Митець має власне виробництво. Із командою роблять великі об'єкти по торговельних центрах, фудкортах, еколавках, а також меблі. Митець має бути ситий і багатий, а не голодний і бідний, додає чоловік.
"Авторські крісла на фабриці меблів Романа Турецького робимо з дубів, які рятуємо з боліт. Цим дубам по 500-700 років. Вони вже сухі. І в таких місцях, що їх звідти важко добувати. Ця справа годує мене і моїх робітників. Я не можу каміння збирати і жити за це. Це частинка іншого мого проєкту — "Україна, яку треба зберегти". Ці дерева згниють там або їх попиляють на дрова", — сказав чоловік.
Коли почалася війна, Романові випадала можливість покинути Україну, але він вирішив залишитися.
"Раз я тут народився, виріс, то мені транслювати красу свого, рідного. Як я можу транслювати щось для німців чи американців. Я ж там не народився. А тут все є я", — розповів Роман.
Він вирішив, що не поїде звідси, поки тут не буде "гарно".
"Хочу подивитися світ, попрацювати в кількох країнах, відчути там землю. Але поїду, коли тут буде добре. Коли закінчиться війна, ми переможемо, тоді я можу їхати і транслювати себе там. А поки тут погано, комусь треба бути тут, робити тут. Якщо не я, то хто. Люблю Черкащину. Якби не любив, не робив би стільки", — розповів скульптор.
У Трахтемирові поставили монумент Сагайдачному, зроблений Романом. В Холодному Яру стоїть хрест на повороті, який виготовив чоловік. А ще — в Мельниках. І в 93-й бригаді є його робота.
Маємо дбати про простір, у якому живемо, просто зараз
Чоловік виношує ідею розпродати свої роботи, і за ці гроші зробити щось для міста.
"Маю декілька проєктів, які б я хотів для міста зробити. Щоб люди вирішили, куди це поставити, і поставити. Ми жили, живемо і будемо жити в просторі. Якщо зараз нічого не робити для цього простору, то нічого і не буде. Але не можна зупинятися, треба щось робити. Навіщо наші хлопці там гинуть? Щоб тут було. Не на часі балагурити та святкувати, а робити для місцевого простору — завжди на часі", — розповів.
Для кожної локації в місті, каже скульптор, є свої стратегії покращення. Він багато бере участь у поліпшенні простору Зоопарку. Робив там останні інтер'єри.
Трахтемирів, Холодний Яр, Легедзине на Черкащині — сильні місця
Скульптор Роман Турецький мандрував світом, Європою. Був у Іспанії, Італії, Сардинії, Корсиці, на Канарах.
"Там гарна природа, інший клімат, дуже багато рукотворної краси. У нас менше. Але найкраще, коли ти вертаєшся додому", — розповів.
Серед улюблених місць на Черкащині — Трахтемирівський півострів. Містичне, дуже потужне сильне місце.
"Там відчуваю себе по-іншому. Раніше їздив туди на автобусі, до Канева, і 25 кілометрів пішки. З друзями, з братом. Дуже подобається Легедзине. Переймаюся Трипіллям. Холодний Яр — дуже сильне місце. Ми знаємо про Залізняка, Горліса-Горського, але не знаємо, що там було одне із найбільших Скіфських поселень біля Мотронинського монастиря. Там городище велике. Багато історій та місць на Черкащині ми не знаємо", — згадав Турецький.
Своє, прекрасне треба підсилювати, а коли люди це бачать постійно, вони починають це любити. Треба показувати, за що любити, вважає чоловік.
6 травня о 16.00 годині у Черкаському обласному краєзнавчому музеї відбудеться виставка Романа Турецького "Минуле на дотик".
Маєте новину про події з життя на Черкащині? Надсилайте сюди
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
Дивіться нас на YouTube: найцікавіші новини Черкащини та України
