Чому у черкаському шелтері на 132 місця живуть тільки двадцять переселенців, які ветеранські програми діють у Черкасах та скільки коштів передбачено для них до кінця року.
Про це, а також чи може місцевий депутат бути посадовцем та яку зарплату отримує — розповів Суспільному директор департаменту соціальної політики Черкаської міської ради Сергій Рубан.
Додамо, що Сергій Рубан — депутат міської ради від фракції "Європейська солідарність", очолив департамент соціальної політики Черкаської міськради у липні 2025 року.
Пане Сергію, ще немає і року, як ви очолюєте департамент соціальної політики Черкаської міськради, втім, цього ви понад три роки були заступником директора цього ж департаменту. Скажіть, обійнявши цю посаду, чи запровадили ви якісь зміни, чи він і надалі працює так, як працював до того?
Так, зміни відбулися. Фактично, з першого місяця роботи ми пішли на оптимізацію структури. Коли я став директором, то в департаменті соціальної політики кількість працівників була 165 людей. Зараз ми маємо близько 117 заповнених посад, працюють 113 чи 115 людей. Тобто ми оптимізували штатний розпис департаменту. Це дало можливість економії бюджетних коштів — близько 18 мільйонів гривень на рік. Ці зміни ми запровадили рішенням сесії в перші півтора місяця моєї роботи на посаді.
Чи позначилося це на якості виконання роботи і тих повноваженнях, які наразі лежать на департаменті соціальної політики?
На мою думку, позначилося дуже відчутно. Стало менше людей, продуктивність роботи покращилася, ми це чуємо по відгуках мешканців міста Черкаси, отримувачів послуг. Я наголошував працівникам від самого початку, що ми тут надавачі послуг, а не якісь чиновники, нас громада наділила повноваженнями для виконання адміністративних, соціальних послуг і ми тут обслуговуємо інтереси громади міста Черкаси. Також в перший місць роботи була запроваджена електронна черга, ми почали працювати без обідньої перерви. Бо так складається, що більшість людей мають обідні перерви у себе на роботі і вони не мають часу, аби отримати послуги в нас. Тому є електронний запис через відповідний сайт, під час обідньої перерви певні наші працівники залишаються у громадській приймальні, потім у них в інший час обідня перерва.
А чи дотримується трудове законодавство по відношенню до тих понад 100 людей, які працюють у вашому департаменті, і скажіть ще, якою є середня зарплатня в департаменті соціальної політики Черкаської міської ради?
Трудове законодавство дотримується повністю, тому що з 13 до 14 – це не імперативна обідня перерва, а має бути година обідньої перерви. Середня зарплатня. Можу уточнити, але, якщо не помиляюся, то зараз це близько 24 тисяч гривень.
Ви як директор маєте вищу заробітну платню, ніж середня?
Так.
Ви можете сказати, яку зарплатню зараз отримає директор департаменту соціальної політики в місті Черкаси?
Він отримує навіть менше, ніж його заступники. Заробітна плата зараз "чистими" десь 49 тисяч гривень.
Пане Сергію, водночас, ви є депутатом Черкаської міської ради від партії "Європейська Солідарність". На вашу думку, чи не було ваше призначення політичним?
На мою думку, моє призначення не було політичним, адже є політичні партії, які сформували склад Черкаської міської ради і не секрет, що "Європейська Солідарність" є відповідальною за соціальну політику. Марина Гаркава, заступниця міського голови, делегована фракцією ЄС ще в грудні 2020 року на цю посаду, вона є кураторкою галузі, тому ми працюємо в межах того, що нас обрали на виборах жителі Черкас, ми взяли на себе відповідальність за сферу соціальної політики в місті.
Як ви вважаєте, які є переваги і недоліки такого призначення — що ви, представник політсили в депутатському корпусі Черкаської міської ради, обіймаєте керівну посаду у виконавчій вертикалі міської ради? Чи може депутат бути посадовцем, чи очолювати комунальне підприємство в місті?
Я почну з того, що я не вважаю себе посадовцем і працівників міськради так само. Нас найняла громада для того, щоб ми слугували її інтересам, не скажу, щоб "були обслуговуючим персоналом" але надавачами сервісних послуг. Тому що ті, хто вважають себе чиновниками – вони, очевидно, десь застрягли в Радянському Союзі, або в попередньому періоді свого життя. У мене, до прикладу, двері кабінету завжди відчинені, у нас немає запису через секретаря, чи якихось черг, тут завжди всі у доступному форматі працюють. Будь-хто в будь-який час може зайти до мене в кабінет. Звичайно, не в шкоду робочому процесу, але отак це працює. З приводу того, чи можна поєднувати роботу депутата і керівника департаменту, то, на мою думку, все, що дозволено законодавством, можна робити. І в цьому є переваги. Міський голова теж у вашому інтерв'ю про це говорив, що, насправді, коли депутат очолює той, чи інший підрозділ, то він може більше сприяти його розвитку, плюс ми бачимо приклади інших міст. Я вивчав цей досвід, можу сказати, що наприклад, у Вінницькій міській раді — там ледь не дві третини депутатського складу є посадовими особами міської ради, комунальних підприємств, чи установ і показники ефективності так само високі. Звичайно, що є ще момент конфлікту інтересів, про який ми зазначаємо на кожній сесії під час голосувань. Але вболівати за галузь, розвивати її депутатський мандат допомагає.
Коли ви заявляєте під час голосувань на сесії міського ради про конфлікт інтересів, то ви не берете участі в голосуваннях, так? Чи ви утримуєтеся?
Ні, утримуватися — це трішки інше. Не брати участь в голосуванні — це, взагалі, не обговорювати, не голосувати. Але якщо більшість депутатів заявляють про конфлікт інтересів, то важко визначити, хто з них в конфлікті, тому мають право голосувати. Про це юридичний відділ постійно говорить. Єдине, що конфлікт інтересів у нас дуже дивно трактується. Ну от, скажімо, виплати стипендій дітям загиблих захисників. Якщо департамент вносить це питання, то чомусь виникає конфлікт інтересів, хоча мого прямого інтересу немає. Так само будь-яке питання, що стосується соціальної сфери… Під час голосування ми все одно завіряємо конфлікт інтересів в тій сфері, яку ми представляємо.
Я скажу, як я розумію для себе конфлікт інтересів: виконавчий комітет Черкаської міської ради може з точки зору частини громадян просувати на засідання сесії не зовсім коректне, чи не зовсім правильне рішення і депутат міської ради, який перебуває чи на посаді директора комунального підприємства чи у виконавській структурі, голосує за це рішення, тому що він залежить, певною мірою, від цього виконкому і від цього міського голови. Ви не вбачаєте тут конфлікту інтересів?
Тут, зазвичай, треба трактувати. Я по собі скажу, що навіть виступав з ініціативою відміни деяких рішень виконкому Черкаської міської ради. І це абсолютно робочий процес, він не є конфліктним, він інколи є дискусійним, але це абсолютно нормальна практика, бо депутатська діяльність — це представлення виборців. Я не скажу, що ми все одностайно ухвалюємо, але точно конструктивно. Ми єдина міська рада в Україні, де фракцію ОПЗЖ з лютого 2022 року відсторонено від участі в комісіях, в сесіях міської ради. Це була принципова позиція і міського голови, і депутатів. Бо, наприклад, в обласній раді депутати від ОПЗЖ ходять на сесії, в керівництві були більше року і, чомусь, цього ніхто не помічає.
Із листопада 2022 року ви працюєте у департаменті соціальної політики Черкаської міськради. У той час вже тривала повномасштабна російсько-українська війна. Скажіть, як це змінило роботу департаменту? Чи з'явилися нові функції, чи, можливо, потреба у якихось функціях і повноваженнях зникла?
Змінило в тому плані, що потік внутрішньо переміщених у рази збільшився, фактично, тут працівники наші виконували роботу без вихідних, вони жили на робочих місцях, допомагали людям, бо хвиля переселенців була просто шаленою. Станом на тепер в Черкасах є близько 28 тисяч внутрішньо переміщених осіб, їхня кількість була значно меншою до 2022 року. У листопаді 2022 року було відкрито перший в Україні шелтер для ВПО на 300 місць. Такого не було раніше. Далі я там розкажу про інші шелтери. На жаль, збільшилася кількість сімей загиблих внаслідок війни Росії проти України, зросла кількість військовополонених, поранених. Це все вплинуло на наші програми, тому що нас замість програм розвитку, ми маємо, по суті, програми підтримки. Хоча розвиток теж відбувається.
Ви сказали, що у вас 117 посад за штатним розписом. У бюджеті міста Черкаси на 2026 рік вказано 115 людей. Скажіть, яку кількість повноважень на сьогодні виконує департамент соціальної політики Черкаської міської ради? Які з них є власними повноваженнями, а які з них делегованими — урядом, міністерством, чи якимись іншими структурними підрозділами центральної виконавчої влади?
Коли ми проводили зміну структури департаменту, то ми виокремили управління, яке займається державними програмами і управління, що займається міськими програмами, утворили управління ветеранської політики. Раніше це був лише відділ, зараз це одне з найбільших управлінь в департаменті і, напевно, одне з найбільших в Україні. Зараз точно цифрами не буду перевантажувати, але левова частка – це делеговані державою функції.
У відсотковому співвідношенні — якщо взяти всі ваші повноваження за 100%, то скільки делегованих?
Може бути десь навіть порівно. Тобто 50 на 50. Дуже багато є повноважень, яких, ніби, не помічаєш, але все одно через департамент соціальної політики вони проходять. Переважно, вони неформальні, стосуються конкретних напрямків діяльності з конкретними людьми, з конкретними послугами, чи пільгами, які йдуть через департамент. Багато з них відпали у липні торік, коли на Пенсійний фонд частина повноважень перейшла, але постійно додають нових повноважень, частина переходить в Дію — ті ж послуги з отримання допомоги при народженні дитини, але все одно ми адмініструємо багато функцій.
Вам державний бюджет відшкодовує кошти на виконання делегованих повноважень? Якою мірою ви маєте фінансування з місцевого бюджету Черкас і скільки вам відшкодовують коштів?
Департамент соціальної політики, як і інші структурні підрозділи, фінансується винятково із міського бюджету. У нас немає компенсації із державного бюджету. Більше того, уряд постійно придумує якісь нові напрямки, які ми маємо закривати з саме міського бюджету. При тому, що два роки тому уряд своїм рішенням забрав військове ПДФО. В Черкасах цього року більше мільярда гривень ми не доотримуємо. От облаштування житла для ВПО, ніби, мало відбуватися за рахунок державної програми, але це робиться за рахунок місцевого бюджету. Надання ще низки послуг, делегованих державою, наразі покладено на місцеві бюджети. Є ще постанова, за якою мають з'явитися працівники соціального супроводу — один працівник на 10 тисяч населення. Для Черкас це до 30 осіб, які мають бути посадовими особами і зараз ми над цим працюємо, але навантаження колосальне. Держава придумала таку функцію, а як її виконати — вона цього не передбачила, на жаль.
Чи є серед цих повноважень неформалізовані повноваження, а ті, які ми можемо побачити — що це ось відкриття відбулося, чи конкретна дія зроблена, чи конкретна адресна допомога надана?
Дивіться, ми зараз говоримо про житло. Це така позиція міського голови, депутатського корпусу, що ми беремо на себе фінансування будівництва житла для ВПО, бо багато міст такого не роблять. Адже це навантаження на комунальну сферу, на бюджет: один шелтер, умовно, з працівниками, які забезпечують його функціонування, тягне 2-2,5 мільйони гривень на рік. Але це потрібно робити, якщо вже так сталося, що люди вимушено до нас приїхали. От є зараз дуже цікава програма — урядова постанова — щодо компенсації за житло для ВПО. Ті з внутрішньо переміщених осіб, які є учасниками бойових дій та мають поранення, можуть отримувати ваучер на житло по два мільйони гривень. У нас вже 25 протоколів є, це понад 1 мільярд гривень має бути передбачено на ці ваучери, втім, коли будуть ці виплати — невідомо. Ми проводимо комісії, затверджуємо списки. Як це буде: за кошт місцевого бюджету, чи за кошт державного? Я чув ініціативу, що це все бути має на місцеві бюджети перекладено, але я сподіваюся, що цього не буде, тому що це вибачте, з'їсть, всі кошти.
Чи можемо ми говорити мовою конкретних цифр, скільки наразі передбачено коштів в цьогорічному місцевому бюджеті на забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб?
Я можу сказати про те, що зроблено, і про те, що ми плануємо. От про те, що зроблено. У 2022 році капітально відремонтовано, виключно за кошти місцевого бюджету, шелтер по вулиці Благовісній. Це близько 22 мільйонів гривень. Департамент соціальної політики залучив рекордну суму грошей на момент підписання договору, вона склала два мільйони євро. Коли я став директором, то ми приймали вже цей об’єкт. Ми відкрили також шелтер по вулиці Чорновола. Там першочергова сума на виконання робіт склала 96 мільйонів гривень. Зараз по актах виконаних робіт ми освоїли трішки більше 80 мільйонів гривень. З них кошти місцевого бюджету — близько 15 мільйонів гривень, решта — це кошти Європейського інвестиційного банку. Ми зараз шукаємо програми для будівництва нового житла. Тому що шелтер по вулиці Чорновола розрахований на 130 осіб.
А чи слідкував хтось за прозорістю виконання робіт і освоєння коштів?
Хто тільки не слідкував. І хто тільки не слідкує. Якось так склалося, що увага до мене дуже висока з усіх сторін. Але це і добре, більше прозорості. Тендер був оголошений через Прозоро. Повторюся: замість 96 мільйонів фактично освоїли 80, тобто 16 мільйонів зекономили. За рік роботи були виконані. Тендер відповідає всім вимогам міжнародного антикорупційного законодавства, тому що його перевіряли перед визначенням переможця і переможець спочатку був відхилений, а наступний тендер відбувався майже через рік. Чотири спроби були. Він пройшов антимонопольний комітет. Зараз ми там закінчили цей проект, шукаємо кошти під новий. У нас наразі розроблено проектно-кошторисну документацію на капітальний ремонт будівлі , але вже квартирного типу, а не коридорного. Це об'єкт в Південно-Західному районі, там має бути 32 квартирних блоки. Вартість цих робіт складає, за попередніми даними, близько півтора мільйона євро. Чому я говорю про попередні дані? Тому що проектно-кошторисна документація створена минулого року, за цей час відбулися зміни законодавства, тож, його треба коригувати. І знову таки ми бачимо зміни курсу долара і те, як міняються ціни. Ми також працюємо, щоб це були кошти наших західних партнерів, донорські кошти, а не кошти місцевого бюджету.
18 березня 2026 року відбулося відкриття цього прихистку для внутрішньо переміщених осіб по вулиці Чорновола. Отже, місяць минув Скажіть, чи бували ви там після того?
Раз на тиждень буваю.
А чи живуть там люди? Скільки там їх живе? Чи є належними, на вашу думку, їхні умови проживання, оскільки це, фактично гуртожиток, так?
Так, це житло коридорного типу. Це єдине, що можна було спроектувати на той момент. Я, до речі, ще не був тоді директором, я вже взяв готове, спроектоване, і ми його реалізовували. Тимчасові умови належні, я вважаю, для перебування. Чи належні для тривалого проживання залежить від того, з чим порівнювати. Коли людина все втратила і їй немає де переночувати, то це також хороші умови. Ми меблювали цей будинок за кошти місцевого бюджету, максимально врахували доступність для осіб, які пересуваються на колісних кріслах. Там є ліфти, укриття в кожній будівлі. Наші партнери, до речі, високо оцінили реалізацію цього проекту. Звичайно, краще було б, щоб це було житлово квартирного типу. Але поки що так.
Скільки там людей живе?
Наскільки я пам'ятаю, то зараз близько 20-ти, бо департамент передає цю будівлю Черкаському міському центру соціальних служб і він буде утримувати його.
А на скільки людей розрахований він, якщо 20 живе?
На 132 особи. Ми поступово заселяємо. Є нюанси: нам треба враховувати категорійність людей, оскільки ми намагаємося, щоб і освітяни були, і медики.
А чи у них перспектива отримати інше житло? Я розумію, що вони можуть купити за власний кошт а, от за співучасті органу місцевого самоврядування? Чи зараз поки що про це мова не йде?
Теперішній бюджет міста Черкаси, на мою думку і на думку колег, не може потягнути такі програми. Ми активно працюємо із західними партнерами, зараз намагаємося, зокрема, з компанією NEFCО співпрацю налагодити, але, чомусь, переважно в західній Україні вона працює. Нового будівництва в центральній Україні немає, я сподіваюся, що Черкаси стануть винятком, аби ми могли збудувати житло і надати його людям, знову ж таки, за кошти партнерів.
Це йде мова про пільгове житло?
Це буде залежати від того, на яких умовах західні партнери надаватимуть кошти. Наприклад, зараз відбувається реалізація Маріупольського кварталу у Білій Церкві. Це житло будуть купувати люди, тільки нижчою буде орендна ставка. Бо, відверто кажучи, люди не цінують те, що отримують безоплатно, і в нас є вже приклади по шелтерах, де доводиться пропонувати виселення людям через неналежну поведівну: то меблі псують, то ще щось. Вони вважають, що ми їм все винні, хоча ,насправді, місцеве самоврядування не зобов'язане це робити.
Пане Сергію, поговорімо взагалі про фінансування галузі соціальної в місті Черкаси. Скільки коштів передбачено на департамент соціальної політики Черкаської міської ради на 2026 рік? І які напрямки є пріоритетними?
Я вам скажу не про департамент, а про всю соціальну сферу, оскільки департамент соціальної політики є ще головним розпорядником коштів для трьох комунальних закладів соціальної сфери: для Територіального центру соціальної допомоги, для Черкаського міського центру соціальних служб, а також центру реабілітації осіб з інвалідністю "ЖАГА Життя". От на всю соціальну сферу в місті Черкаси в бюджеті передбачено близько 400 мільйонів гривень. Левову частку з них складають міські соціальні програми. В загальному фонді це близько 220 мільйонів гривень.
Ми зараз про що говоримо?
Ми говоримо про таку програму, як "Турбота", і комплексну програму підтримки захисників України, сімей загиблих, полонених. От лише стипендії сім'ям загиблих, на жаль, їх стає більше, сягають близько 70 мільйонів гривень на рік. До прикладу, видатки на утримання департаменту, видатки на утримання територіального центру, "ЖАГИ ЖИТТЯ" Черкаського міського центру соціальних служб, загалом, близько 140 мільйонів гривень. У нас є разова виплата до Дня захисників. У нас впроваджена виплата звільненим з полону. І ще є інші виплати, які передбачені захисникам, пільги на комунальні послуги. Багато хто говорить: "Що ви робите? Ви ж дублюєте державні повноваження". Але ми взяли на себе цю відповідальність. Знову таки станом на сьогодні близько 25 мільйонів гривень доведеться витратити на ліквідацію наслідків ракетних обстрілів Росією нашого міста, тому що через департамент відбувається ця виплата. Хоча це, ніби, житлово-комунальне господарство, але департамент ЖКК тільки встановлює акти, а виплату проводимо ми, і відповідно, ці гроші передбачені теж на департамент. От уже на сьогодні в нас виплачено вісім мільйонів і вже на близько 13-15 мільйонів зафіксовано ще нових збитків через атаки Росії, які були за останні пʼять місяців.
Чи має хоч один із напрямків дефіцит бюджету чи всі ваші бюджетні повноваження забезпечені 100% фінансовим ресурсом?
Не всі. Бо, наприклад, якщо ми беремо оздоровлення дітей, де Черкаси є одним із лідерів в Україні, то за минулий рік ми оздоровили близько 1700 дітей, це близько 32 мільйонів гривень. Але кількість категорійних дітей, які потребують оздоровлення, сягає близько 8 тисяч осіб. От можна порахувати, скільки потрібно. І так по кожній програмі. Ясно, що є недофінансування.
Наскільки недофінансовані?
Кожна програма по-різному.
Яка програма найбільша недофінансована, можете сказати?
Це, як на мене, підтримка захисників, бо хотілося ще більше умов створювати для адаптації ветеранів. Будь-яку програму взяти, то є куди краще, є куди більше.
Я вивчала бюджет на 2026 рік, то 2,4 мільйона гривень передбачено на програму надання підтримки внутрішньо переміщеним або евакуйованим особам у місті Черкаси у зв'язку з введенням воєнного стану на 2026 рік. Коректна ця цифра?
Близько цього.
Скільки у нас наразі внутрішньо переміщених осіб та евакуйованих, і, окрім того будівництва, про яке ми вже сказали, чи можете розповісти про напрямки роботи, які проводить департамент на сьогоднішній день із ВПО?
Близько 28 тисяч у нас в місті Черкаси на даний час. Це та цифра, що у нас зафіксована через відповідне управління по довідках. Скільки фізично цих людей перебувають, виїжджають, не знаємо бо ми фіксуємо лише тих,які звертаються і їхні документи відповідають нормам. Головна витрата це, звичайно, кошти на шелтери для проживання ВПО, облаштування місць тимчасового проживання, перебування і так далі. У нас створена рада ВПО при Черкаській міській раді, яка напрацьоває свої пропозиції. Але ключове питання — це житло і робота.
Пане Сергію, а чи проводить хтось моніторинг щодо цих людей, яка в них освіта, на яку вони можуть претендувати роботу, скільки їх, зрештою, працевлаштовано в місті Черкаси, якого житла вони потребують і які вони наразі мають можливості для своєї реалізації в місті Черкаси?
По житлу будь-яка людина, і ВПО — не виняток, потребує найкращого житла, найкомфортнішого. І звичайно, всі намагаються мати хоча б не гірше, ніж було там. По роботі - якогось аналізу системного немає, бо немає такої можливості: фізичної, технічної проводити аналіз. І знову таки: працевлаштування — це більше відповідальність державної служби зайнятості, і власне, безпосередньо самих людей, які приїжджають, тому що робота є. У нас є, наприклад, релокований бізнес "Талісман" із Краматорська. Вони тут дуже успішно працюють, вони перевезли, за моєю інформацією, вже більше 120 працівників. Зараз ми з ними говоримо про те, щоб якісь варіанти житла, можливо, спільно будувати з містом, бо вони відкриті в цьому питанні і знаю, що це підприємство знімає житло для своїх працівників. Це підприємство з досить високою заробітною платою. Люди з числа ВПО працюють в Черкаській міській раді, і не тільки в департаменті соціальної політики, а й у інших структурних підрозділах, на комунальних підприємствах.
Поговоримо тоді про ветеранську політику. Ви сказали, що є управління ветеранської політики, окремий структурний підрозділ. В бюджеті також є комплексна програма соціальної підтримки захисників державного суверенітету та незалежності України і членів їх сімей. Я прочитала, що у вас такий лозунг "Ми допомагаємо героям повернутися до цивільного життя". Скажіть, чи відома наразі цифра, скільки зараз ветеранів в місті Черкаси?
Дуже гарне питання. Я ці цифри взагалі не хочу коментувати, оскільки їх на рівні держави не завжди до кінця коментують. І питаннями військовослужбовців переймаються Територіальні центри комплектування та соціальні підтримки. Тому питання кількості загиблих я не коментую, хоча у нас є стела пам'яті біля департаменту, кожен може побачити, порахувати — ця цифра дуже велика. Щодо ветеранів, то ми бачимо, скільки в нас на послуги їх реєструється, скільки приходить. У нас є тільки діючі програми, але, на моє переконання, жодне місто в Україні не може стати якимось оазисом реінтеграції ветеранів. Це державна політика. Є приклад непоганий з того, що я вивчав із київськими колегами такої країни, як Хорватія. В них близько 10—15 % населення стали ветеранами внаслідок війни за незалежність. У них були дуже гарні програми реінтеграції ветеранів. Звичайно, що було багато і негативу, бо це дуже складне питання, воно у психологічному аспекті адаптації. Насправді, більше цивільні мають реінтеграцію проходити, а не ветерани, бо вони повертаються додому. І вдома їх, відповідно, теплом, турботою мають зустріти. У нас є ветеранський простір на першому поверсі департаменту соціальної політики. Там працюють психологи,фахівці соціального супроводу. Більша частина з них — це учасники бойових дій, ветерани. Відповідно, у департаменті, в управлінні ветеранської політики так само працюють ветерани, які знають, як однією мовою спілкуватися. І ключове з того, що ми робимо, — це ментальне здоров'я. Бо люди приходять, а потреба яка? Потреба нормального життя.
Чи проводили ви моніторинг, чи, можливо, ви готові зараз поділитися інформацією щодо кількості ветеранів, яким ви прямо чи опосередковано допомогли працевлаштуватися? І знову ж таки: про ментальне здоров'я. От що саме? Хотілося б якоїсь конкретизації, на що можуть розраховувати ветерани, якщо можна про це говорити?
З приводу працевлаштування. Ми це не моніторимо, у нас немає таких повноважень.
Статистика, можливо, є, чи немає?
Немає. Я навіть не знаю, у кого в Україні вона може бути. Навіть в Міністерстві ветеранів я сумніваю, що вона є.
А як ви гадаєте, це потрібно, взагалі, для того, щоб відслідковувати тенденцію, робити висновки і коригувати свою діяльність на рівні органів місцевого самоврядування і на рівні Міністерства ветеранської політики?
На рівні Міністерства ветеранської політики — так, на рівні Державної служби зайнятості — так само. Вона у Черкаській області активно працює, у нас є з ними співпраця, координація, обмін інформацію. Ми ж все-таки орган місцевого самоврядування, який трішки іншими повноваження наділений. Я знаю, що такі сервіси, як Work.UA, вони по-своєму там моніторять, дають свою статистику, скільки є вакансій у них, скільки — саме для ветеранів, як вони інтегруються. Це, на жаль, не наші повноваження.
А, взагалі, які напрямки ветеранської політики ви проводите?
Управління складається з двох відділів. Один відділ — це ті, хто працює з діючими військовослужбовцями, учасниками бойових дій. Інший відділ працює із сім'ями зниклих безвісти і сім'ями загиблих захисників. І, як правило, ми більше надавачі адміністративних послуг: пільг, допомог, виплат. Ось із цим ми працюємо. Щодо ментального здоров’я, то над цим працює ветеранський простір. Я повторюю: він розміщений у на першому поверсі. Структурно він віднесений до Черкаського міського центру соціальних служб. І власне, цей центр є роботодавцем для тих людей, які там працюють. От вони проводять постійні зустрічі, постійні заходи.
Скільки коштів у 2026 році мають бути спрямовані на роботу з ветеранами?
Я можу сказати про загальну суму комплексної програми, яка складає близько 140 мільйонів гривень. Вона передбачає і ветеранську політику, і роботу із сім'ями загиблих, і виплати військовополоненим, і тим, яких звільнено з полону. Їхня кількість зростає і, дай бог, щоб всі були звільнені, щоб ми всі кошти витрачали не на стипендії родинам загиблих, а на підтримку наших героїв, які вертаються з полону.
Поговорімо про увічнення пам'яті ветеранів та формування культури поваги до героїв у суспільстві. На вашу думку, що за цими словами? Який зміст? Чи достатньо, на вашу думку, в місті Черкаси робиться для того, щоб увічнювати пам'ять загиблих героїв російсько-української війни?
Я знаю про те, що ми робимо, і можу сказати про це. Чи достатньо - насправді, тільки ветерани можуть оцінити і дати цю відповідь. На мою думку, що зробити достатньо просто нереально.
Що ви робите?
Черкаська міська рада повністю бере на себе організацію поховання героїв. Скільки б нас не критикували за дублювання функцій держави, але в нас ще є щомісячні виплати сім'ям загиблих. У нас тут біля департаменту замість пустки встановлена стела пам'яті. І, на жаль, кількість портретів тільки збільшується. Але це хоча б є належне місце, де ми можемо шанувати полеглих героїв, проводити заходи. В нас є інша стела пам'яті — у центрі міста. Зараз будуємо кладовище нове. Бо є Алея Героїв, на якій теж, на жаль, місця меншає, бо героїв все більше стає. Було багато розмов з приводу коридору Шани під час поховання героїв. На жаль, це не відноситься до повноважень органу місцевого самоврядування — Черкаської міської ради. Ми писали листи і до ТЦК, і до патрульної поліції з приводу того, щоб за прикладом інших міст зробити такі коридори. Хвилина мовчання, яка, по суті, у нас виконується в центрі, в деяких закладах харчування і все. На жаль.
Як ви гадаєте, чому?
Я б хотів, щоб кожен житель міста Черкаси сам задав собі це питання.
А що ви особисто робите в хвилину мовчання о 9 годині?
Спускаємося на перший поверх департаменту соціальної політики і вшановуємо пам'ять. Коли якісь заходи в Черкаській міськраді, то на вулиці.
А коли ви не при виконанні повноважень, якщо чесно?
Як правило, зупиняюся.
Зупиняєтеся? Завжди?
Як правило. На трасі це рідше буває.
Ви згадали про програму "Турбота". Скажіть, скільки туди спрямовує коштів департамент? Чи не є вона формалізованою? Тому що програма "Турбота" в місті реалізовується давно, і повсякчасно на неї витрачаються кошти.
Якщо ми беремо людей похилого віку, яким найважче себе обслуговувати, то в нас є територіальний центр міста Черкаси. Фінансування його складає близько 65 мільйонів гривень на рік. Там є штат — близько 200 працівників. І ви знаєте, туди, напевно, ще якщо 100 людей додати, то це ще буде мало. Бо багато людей потребують підтримки, допомоги, навантаження дуже велике. Ми цього року за кошти місцевого бюджету вперше за багато часу підняли цим працівникам заробітні плати. Зарплата стала в середньому близько 17 тисяч гривень, замість 10, яка була. Але і цього мало. Бо це люди, які щоденно допомагають, переодягають, купують продукти, підтримують, а часто просто вислуховують цих людей, яким немає з ким поспілкуватися. І ми ж говоримо за доступність тих будинків, де вони живуть. Тому поширювати цей напрямок було б добре, покращувати його. В нас є денне відділення в територіальному центрі, де теж люди перебувають. Але, на жаль, маємо обмеження бюджету. У нас є "Університет третього віку" в Територіальному центрі. І це теж цікавий напрямок, люди поважного віку, такого… золотого віку приходять і отримують не знаю, чи друге, чи третє життя.
Я розглядала структуру видатків загального фонду бюджету Черкас на 2026 рік щодо соцзахисту. То, згідно з нею, переважно це різноманітні виплати населенню. Як ви гадаєте, чи має так працювати епартамент соцполітики, чи ви у майбутньому хотіли б змінити і структуру, і напрямки діяльності?
На мою думку, все одно має бути більше про місцеві програми, які допомагають соціалізації різних категорій населення. Зараз це, звичайно, переважно виплати і, зокрема, пов'язані з війною Росії проти України. Це допомога сім'ям загиблих, поверненим з полону, виплати нашим захисникам до якихось урочистих подій. Але, переважно, це виплати, пов'язані зі смертями, із втратами і трагічними подіями. Тому, звичайно, хотілося, щоб не було цієї війни, щоб ми розвивалися, щоб ми могли будувати не шелтери для ВПО, а, до прикладу, будинок, облаштований для людей з інвалідністю, які пересуваються на кріслах колісних. Чи збудувати будинок для людей літнього віку, щоб забезпечити їм належні умови в одному місці. І це можна було б робити, якби не було цієї клятої війни. Але, на жаль, зараз поки видаткова частина виплат зростає.
Ви сказали, що ваші двері вичинені. Будь хто може прийти до вас зі зверненням. Так?
Так.
На вулиці вас люди зустрічають, вони вас впізнають? Вам не соромно їм дивитися у вічі, на всякий випадок, запитую, про що вони вам, зазвичай, говорять, про що прохають і, можливо, якісь побажання говорять?
Не соромно точно. І ніколи не було соромно за час проживання в місті Черкаси, за депутатську діяльність, за роботу на користь громади. І до роботи в міській раді теж не було соромно. Так, зустрічають, багато хто впізнає, спілкуємося. З кимось по роботі, хтось по депутатській діяльності звертається, чи з якихось особистих моментів. Тобто все гаразд.
