У черкаському ліцеї дітей навчають ракетомоделювання. Учасники гуртка виготовляють макети ракет із ватману, щільного картону, а найпростіші — з пластикових пляшок.
Завдяки такій технічно-науковій роботі, додає, школярі наочно спостерігають принципи гідро- та аеродинаміки, розвивають інженерне мислення, розповів Суспільному вчитель фізики Сергій Першогуба.
В якому саме ліцеї міста дітей навчають конструювання макетів ракет ми не називаємо з міркувань безпеки. За словами учасника гуртка Романа Котова, макети ракет створюють в тому числі з допомогою 3D-друку:
"Це найпростіші ракети, але дуже дієві. Перепаду тиску створюються і вони можуть злітати. Корпус деяких ракет надрукували на 3D-принтерах і загорнули у ватман".
Учасник гуртка Олександр Грек говорить, працюють командно. У кожного школяра своє завдання:
"Я люблю інженерію, креслити або працювати з клеєм. Я взагалі з дитинства дуже захоплювався, як люди конструюють ці ракети, як вони так точно вираховують, що їм вистачає палива до Місяця, і вони назад повертаються на Землю".
Поки їхні макети злітають на 20-30 метрів над землею та надалі планують свої роботи удосконалювати, розповів Олександр:
"У майбутньому ми хочемо зробити, щоб вона літала десь на 50-100 метрів, і зробити парашут, щоб вона безпечно спускалася прямо до нас в руки".
За словами семикласниці Марії Ткаліч, робота над кожним макетом триває до чотирьох тижнів:
"Перший етап — це задум, ми плануємо яка ціль нашої ракети. Ми хочемо, щоб вона якомога вище полетіла або якомога далі. Далі починаємо підбирати матеріали. Робимо з ватманів або щільний картон. Крила надруковані на 3D-принтерах з пластику. Фарбуємо звичайним акрилом".
Щотижня гурток відвідує 12 учнів, розповів вчитель фізики Сергій Першогуба:
"Ми збираємося один раз на тиждень. Діти займаються безпосередньо конструюванням. Робота побудована таким чином, що вона виглядає ніби гра. Є група математичного моделювання, група інженерів, група програмістів".
Такі заняття вчать командної роботи та спонукають до фізичних досліджень, зазначив вчитель:
"З одного боку здавалося, що це іграшка, а з іншого ми можемо дослідити багато цікавих речей. З гідродинаміки, політ, траєкторія польоту, залежність початкової швидкості ракети, від тиску".
Останній етап роботи – це запуск, розповіла староста гуртка Анна Пащенко. Здійснюють його так само командою:
"У третину корпусу ракети ми заливаємо воду, перевертаємо ракету та ставимо клапан, який тримається на тримачі, потім ми підключаємо насос до всієї цієї системи і ми качаємо тиск приблизно до чотирьох атмосфер".
