У Черкасах біля будівлі міської ради, поруч з державним урочисто підняли біло-чорний "Прапор Надії", щоб нагадати про полонених та зниклих безвісти захисників.
На захід зібралося понад сотня людей, повідомили з місця події кореспонденти Суспільного.
Підняв прапор захисник Маріуполя, морпіх 36-ї окремої бригади, капітан юстиції, якого повернули з полону, Павло Берсан:
"Я дякую, що я стою на рідній землі. Вибачте, що я тут, а ваших рідних немає. Цей прапор — символ болю близьких, дружин. За майже тисячі днів в полоні я думав що помру. Ті тортури, які щодня витримують наші хлопці там — вони справді герої. Повірте, це дуже важко коли виривають нігті, бʼють струмом, рвуть собаки. Ми маємо памʼятати, якою ціною йде боротьба за нашу перемогу", — розповів Павло.
Матір безвісти зниклого захисника з Черкас Олександра — пані Катерина розповіла, що надія — це єдине, що зараз допомагає жити:
"Він зник в Курській області, вже чотири місяці. Поки нічого не відомо, що з ним, де він. Ми ждемо, надіємося".
Олена у війні втратила чоловіка:
"Мій чоловік загинув від поранень. Він був у Черкаському правому секторі. Я — волонтерка з "Черкаських чарівниць", ми постійно робимо сухпаї для захисників і захисниць".
Черкащанка Лариса також прийшла підтримати присутніх та показат свою небайдужість:
"Для мене війна почалася у 2014 році — ми тоді допомагали захисникам. У повномасштабній ми вже втрачали своїх друзів. Тому я вважаю, що кожен свідомий громадянин має бути на таких заходах, тому що ми живемо в Черкасах завдяки тим, хто нас захищає".
Анатолій Бондаренко додав, що сьогодні важливо підтримувати тих, хто чекає:
"Ми боремося за повернення наших героїв. Завдяки мужності й героїзму наших захисників Черкаси лишаються тиловим містом де вирує життя. Ми маємо відвідувати зібрання на честь полонених та зниклих безвісти, памʼятати їх. Підняття прапора надії — наш громадянський обовʼязок".
Представниця координаційного штабу Анна додала:
"Цей прапор символ нашої єдності та віри. Ми не маємо права здаватися, як не здаються наші хлопці. Цей прапор — обіцянка боротися поки кожен полонений і зниклий безвісти не повернеться додому. Ми розуміємо як родини знаходяться між небом і землею щодня. Ми робимо все, щоб їх рідні повернулися".
Нагадаємо, ініціаторкою підняття "Прапора Надії" стала мама загиблого азовця Оксана Коцуконь. Рішення на сесії підтримали 28 депутатів.
У центрі Золотоноші біло-чорний прапор підняли на флагштоці біля адміністративної будівлі.
Про це повідомила кореспондентка Суспільного Віта Кавун з місця події.
На зібранні, яке організували перед Міжнародним днем зниклих безвісти, були присутні рідні захисників, котрі плекають надію на повернення своїх близьких людей додому, містяни, представники влади. Серед них — мама і дружина зниклого безвісти військового Владислава Пшеничного із села Богдани, Ніна й Аліна.
"Він зник на початку вересня 2024 року в Курській області. Служив у танковій бригаді. Ми не отримували жодних звісток від Владислава. А в нього народився син, якого він ще не бачив", – розповіла Аліна.
Жінки вірять – рідна людина жива і повернеться. Аліна розказала, що сил їй додає донька, котру звуть, як і тата – Влада:
"Дівчинка каже, що тато на роботі і скоро прийде додому".
Пані Ніна поділилася: її син має запальний характер.
"Він воює з перших днів, працював «на нулі», де дуже-дуже гаряче. Де тільки не була ця дитина. Він завжди казав – хто, як не я. Ми чекаємо, віримо. Така акція, як сьогодні – невеличка моральна підтримка для нас. Скільки сімей чекають своїх рідних з полону, тих, кого вважають зниклими безвісти", – сказала вона.
Неофіційний біло-чорний символ надії у Золотоноші підняли військові.
Додамо, біло-чорний прапор — неофіційний символ, започаткований в Україні у 2024 році з ініціативи ветерана Сергія Волинського на згадку про українських військовополонених та зниклих безвісти, аби нагадувати суспільству та світові про необхідність їх повернення додому. Чорний колір символізує страждання та неволю, а білий – надію на визволення, при цьому прапор майорітиме доти, доки останній захисник не повернеться.
