У Черкасах 20 вересня на Соборній площі відбулася акція на підтримку військовополонених та безвісти зниклих воїнів «Не мовчи — полон вбиває».
Близько сотні учасників — рідні полонених та зниклих безвісти захисників зібралися з плакатами і прапорами та закликали проїжджаючих повз водіїв підтримати їх — посигналити. До акції долучилася автоколона з близько десяти автівок.
Черкащанка Наталія разом з донькою приїздить на акцію з Худяків. За її словами, спочатку виходила на підтримку полоненого захисника Юрія Коропа, нині ж нагадує про батька своєї доньки, який зник безвісти на Луганському напрямку близько двох років тому:
«Спочатку я виходила сюди, підтримувала, коли ми добивались повернення Юрчика Коропа, теж нашого героя. Дякуємо Богу, він зараз вже тут з нами стоїть. А потім прийшла біда в нашу родину — зник батько моєї доньки. От в жовтні, і вже буде два роки, як він безвісти зниклий. Був на Луганському напрямку»
Як розповіла пані Наталія, планує продовжувати підтримувати полонених та зниклих безвісти захисників і після повернення батька її доньки:
«Ми приходимо сюди, щоб не загадати про безвісти зниклих хлопців, адже в нашій країні їх дуже багато і їхнім пошуком займаються тільки рідні. Вони пішли нас захищати, кожного з нас, але трапилась така біда. Наші хлопці мають бути знайдені, повернуті, тому що на них чекають. В першу чергу на них чекають рідні. Навіть коли прийде час, і повернеться наш — все одно ми будемо виходити. Я була б дуже вдячна, щоб нас підтримувало більше людей, виходило сюди більше людей».
На акцію виходить і мати поверненого з російського полону захисника Юрія Коропа Лариса. За її словами, тепер стоїть тут за зниклих безвісти захисників:
«Мій син був в полоні три роки, повернувся. Але ми продовжуємо сюди виходити, підтримуємо своїх односельців. Вони підтримували нас, а тепер ми їх підтримуємо. Багато тут знайомих, познайомилися за цей час дуже з багатьма. Ця тема для мене болюча».
Син черкащанки Світлани підписав контракт із ЗСУ у 2020 році, проходив службу у 128 бригаді. У квітні 2025 року він зник безвісти на Запорізькому напрямку:
«Я чекаю свого сина вже півтора року. Геть нічого ми про нього не знаємо. В кінці квітня 2025 року він зник безвісти, а в травні в нього народився син. Він місяць не дочекався, щоб побачити сина, а той так на нього схожий — просто копія. Ми його чекаємо дуже сильно».
Акції на підтримку полонених та зниклих безвісти захисників потрібні, щоб нагадувати суспільству, що війна триває, додала пані Світлана:
«Я думаю, що вони потрібні, ці акції. Це якось не дає людям забувати про те, що діється. У нас в Черкасах відносно спокійно, немає активних бойових дій, і я бачу, що деякі люди досі не звертають увагу на війну, мені це дуже болить».
