В одній із ветклінік Черкас з’явилася вакансія обіймача котів.
До цього закладу доброчинні організації передають безпритульних тварин. Їм необхідна турбота людей, – говорить директорка клініки Валерія Бондаренко. Серед посадових обов’язків: гладити, обіймати тварин та дарувати їм свою любов.

Черкащанка Олександра Курдос прийшла до ветклініки погладити котиків. Пригадує, як торік на утримання до медзакладу принесла кошеня з вулиці. Час від часу дівчина його провідувала: “Я знайшла його в поганому стані. Він був весь у паразитах. Довелося його терміново рятувати. І після того, як я його принесла в клініку, його покупали, пролікували. І ось таким чудернацьким зайчиком він став”.
Коли з’явилася вакансія обіймача котів, каже Олександра, то вирішила відвідувати клініку у вільний час. Нині знає історію кожного кота: “Це Пожарнік. Він один із “дачних” котиків. Його історія така: люди влітку на дачі приручають котиків, а потім їдуть, лишаючи їх без догляду. Завдяки одній хорошій людині він перебуває тут. Хлопець, звісно, зі своїм характером. Трошки боязкий, але з ним можна знайти контакт”.

Зі слів Олександри, спілкування з котами підіймає їй настрій: “У кожного з них є свій заряд, яким він з іншими ділиться. Або не хоче ділитися, таке теж буває. Я не можу уявити своє життя без домашніх улюбленців. У мене в самої вони є. я розумію, що ці котики особливі. Тому що вдома кіт завжди до тебе підійде, ти його погладиш. Він буде завжди задоволений, напоєний, улюблений. А тут, попри всі комфортні умови, їм не вистачає саме домашньої любові й тепла”.
Директорка ветклініки Валерія Бондаренко говорить, що зараз на лікуванні в них перебуває 20 тварин. Розповідає, чому вирішили впровадити таку посаду: “Для котиків – це неймовірний досвід спілкування з людьми. Бо вони всі знайдені на вулиці. У них була важка доля й вони вважають людей ворогами. Їх образили. А коли багато людей приходить їх погладити, обійняти, погодувати, то вони починають довіряти людям”.
Додає, що “обіймачем котиків” може бути кожен, хто готовий бути волонтером: “Це не офіційна посада. Це волонтерська посада, яка спрямована на те, щоб познайомити суспільство з котиками. Розкрити проблематику відсутності домашніх тварин у сім’ях. Кототерапія, яку ми практикуємо, допомагає соціалізуватися як котикам, так і людям”.

Зоозахисниця Оксана Савіцька говорить, що, оскільки в Черкасах немає притулку для котів, то такий медзаклад – хороший захисток для покинутих тварин: “Тут тварин ми можемо залишати не лише на лікування, а й на утримання. Тут про них турбуються, піклуються. Тварини соціалізуються й отримують більший шанс знайти господарів. Ми збираємо через соціальні мережі, через благодійників кошти для лікування й утримання таких тварин, але важливо знайти таке місце, де тваринка могла б знаходитися”.
Автор Тетяна Недбайло