Олександр Наговіцин — офіцер ВМС України та військовий лікар, який пройшов оборону Маріуполя, працював у надкритичних умовах "Азовсталі", пережив 326 днів російського полону і після обміну повернувся до роботи з пораненими. Сьогодні він очолює реабілітаційне відділення та допомагає військовим відновлюватися після травм. Свою історію він розповів Суспільному.
Початок війни
Олександр Наговіцин обрав шлях військової медицини ще в юності. Після медичного коледжу та університету він закінчив Військово-медичну академію і у 2021 році розпочав службу як корабельний лікар. Згодом опинився у відрядженні в підрозділі морської піхоти.
Повномасштабне вторгнення він зустрів у Маріуполі, де виконував обов’язки начальника медичного пункту батальйону 36-ї бригади морської піхоти. За його словами, активні бойові дії почалися ще до 24 лютого — медики вже працювали з важкими пораненнями.
"24-го числа о 4:30 ранку до мене в бліндаж залітає сержант, каже: “Війна розпочалась”. Я не зрозумів, тільки вибіг на вулицю, бачу танки стріляють. Ну, через 5 хвилин вже висмикував поранених з танку. Не вспів прокинутися, вже працюю", — згадує він.
Перші тижні оборони проходили в режимі безперервної роботи. Медичне забезпечення було обмеженим, тому використовували ресурси місцевих лікарень. За словами Наговіцина, вони лікували не лише військових, а й цивільних.
У березні місто зазнавало інтенсивних обстрілів. Ветеран згадує удари по драматичному театру, медичних закладах і пологовому будинку. У цей час медики працювали без перепочинку, надаючи допомогу під обстрілами.
"Азовсталь" і робота без ресурсів
Після загострення боїв українські підрозділи відійшли на територію заводу Ілліча, а частина сил — на "Азовсталь". Олександр брав участь в евакуації поранених, зокрема під час гелікоптерних операцій.
Він згадує одну з таких місій, коли разом із водієм повернувся на небезпечну територію, щоб забрати поранених. У результаті йому вдалося вивезти десятки бійців.
"Ми доїхали до Азовсталі, вигрузили всіх людей і вдвох з водієм повернулись на завод Ілліча серед білого дня. Пройшлись по всіх бліндажах, все, що знали, все прошерстили. Кого знайшли — тих вивели. Були хлопці, які казали: "Та от, ми на прорив, за нами скоро прийдуть". Ніхто не прийде, я останній. Ноги в руки і бігом по машинах", — розповів Олександр.
На "Азовсталі" лікар організував імпровізований стабілізаційний пункт із мінімальних ресурсів. Працювати доводилося без транспорту — поранених переносили вручну через підземні переходи.
"Запам'яталися епізоди, їх надто багато: всі поранені, загиблі, куди я їздив, хто був, всі рани. Я обличчя не пам'ятаю, але пам'ятаю їхні рани", — каже він.
Через постійні обстріли та втрати техніки медики залишилися без необхідного обладнання. Попри це, вони продовжували надавати допомогу, стабілізуючи поранених і передаючи їх до імпровізованих госпіталів.
Полон: 326 днів неволі
У травні 2022 року українські військові отримали наказ виходити в полон. Наговіцин підготував медикаменти, щоб продовжити допомагати побратимам уже в неволі, однак більшість речей у нього вилучили.
Олександр провів у полоні 326 днів — спочатку в Оленівці, згодом у СІЗО в Білгородській області РФ.
Перший місяць умови були відносно терпимими, однак згодом ситуація значно погіршилася: нестача води, антисанітарія, відсутність медичної допомоги та регулярні побиття.
"Води не було. Привезли нам бак синій промисловий. І з найближчого озера, раз на там два-три дні набирали туди воду. Ну, ми бачили через цей напівгрузовий бак, як там головастіки, рибки плавають. Отруєні кишковою паличкою були всі поголовно. Здорових не було", — згадує ветеран.
Олександр розповів, що допити супроводжувалися жорстоким поводженням:
"Мені на правій кисті тушили недопалки під час допиту. Били, добивали, не дай Боже впадеш, будуть четверо добивати. Приєднались собаки. Були випадки, що хлопців загризали собаки".
Повернення і нова місія
Про обмін Олександр Наговіцин дізнався вже під час транспортування. За його словами, зміна поведінки конвою стала першим сигналом. Він повернувся в Україну 10 квітня 2023 року.
Сьогодні Олександр працює лікарем фізичної та реабілітаційної медицини та очолює відділення у реабілітаційному центрі. Його команда допомагає військовим відновлюватися після поранень, поєднуючи фізичну та психологічну підтримку. За його словами, власний досвід фронту і полону допомагає краще розуміти пацієнтів і знаходити з ними спільну мову.
"Коли я проходив реабілітацію, серед мого оточення не було людей подібних мені, з ким мені психологічно було б приємно спілкуватись, кого б я не міг напрягти тими чи іншими своїми діями. З чинними військовослужбовцями я будую діалог по-іншому. Як рівний рівному", — розповів Олександр.
Зараз центр реабілітації перебуває у пошуку фінансування від донорів та волонтерів, щоб продовжувати безкоштовну допомогу військовим.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
