25-річний Микола — з Мелітополя, чотири місяці пробув в окупації. Працював барбером. Нині він пілот роти ударних комплексів 128-ї бригади тероборони "Дике поле", але улюбленого заняття не полишає. Після бойових виходів стриже побратимів.
Про свою "перекваліфікацію" та чому не хоче повертатися додому — боєць розповів Суспільному.
За словами Миколи, родина переїхала до Мелітополя, коли він навчався у 4-му класі. Там і жили увесь час.
Про початок війни та окупацію
Чоловік згадав, як дізнався про повномасштабне вторгнення.
"Спав, мама подзвонила: "Війна почалася". Я сказав: "Яка війна?" і скинув трубку. Потім почув другий вибух. Відкрив TikTok, Instagram і зрозумів, що щось не те. Потім власник барбершопу в Мелітополі написав, що російські військові до Генічеська заїжджають. А я був у Генічеську, і розумію, що дві години — і вони в місті", — розповів Микола.
Він додав: у місті доступу до інтернету майже не було, зв'язок швидко замінили на російський. Ціни на продукти росли, а клієнтів у барбершопі, де працював, стало один-два на день. Тоді чоловік вирішив виїхати.
Батьки Миколи досі живуть в тимчасово окупованому Мелітополі. Вони підтримують зв'язок, але досі не знають, що син пішов воювати.
"Я розумів, що рано чи пізно я туди (на війну — ред.) потраплю. І в мене були такі думки: краще я піду зараз, побуду з досвідченими хлопцями, котрі у випадку чого мені зможуть допомогти, розповісти як має бути краще, ніж я потраплю з тими кого "бусифікували", — каже боєць.
Воює і продовжує стригти
Нині Микола пілот роти ударних комплексів.
"Приїхав до хлопців, перший політ, починаю летіти і мені Таксон одразу каже: "Не залетиш в ціль — я тобі колінку прострелю". Ну я летів, каже: "Ось антена — влітай", я так першу свою ціль і уразив. Якщо в мене щось не виходить — вони допомагають. Перший політ, я дуже хвилювався, а мені спокійним голосом кажуть: "Заспокойся, все добре. Ти зараз долетиш". Тобто підтримка зі сторони хлопців присутня і тому все якось легко дається", — сказав він.
Свою улюблену цивільну справу військовий також не полишає — після бойових виходів стриже побратимів.
"Це дуже сильно допомагає відволіктися від усілякої метушні. Я починаю стригти, в мене в голові щось вимикається: я забуваю, де я, що я. Що зі мною відбувається. Ну і хлопці задоволені", — говорить барбер-пілот.
Микола сумує за домом, але повертатися туди не хоче.
"Знаю, які там люди живуть. Тобто це люди, котрі прийняли цю (російську — ред.) сторону і їх все влаштовує. Є там люди, котрі досі підтримують Україну, але вони цього не оголошують. Але більша частина все-таки напевно прийняла сторону держави-агресора", — сказав він.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро