"Не репресії, а захист": Польща закрила справу щодо депортації українців під час операції "Вісла"

Операція "Вісла", 1947 рік. Вікіпедія

Польський Інститут національної пам'яті припинив розслідування примусового переселення 150 тисяч українців під час акції "Вісла" у 1947 році. Переселення не визнали "злочином проти людяності".

Про це польський Інститут національної пам'яті (ІПН) повідомив на своєму сайті.

Слідчий відділ ІПН у Ряшеві припинив розслідування, заявивши, що "евакуація" була не репресивним, а "охоронним" заходом та відбулася "внаслідок масових вбивств, які здійснювали загони ОУН та УПА".

У заяві йдеться, що слідство не виявило підстав розцінювати переселення українців, поляків та лемків як "комуністичний злочин проти людяності". Саме так "Віслу" назвали ініціатори розслідування: керівник Об'єднання українців Польщі, керівник президії Об'єднання лемків й один із переселених українців.

Окрім цього, рішення провести акцію "Вісла" обґрунтували тим, що це була "військова операція", щоб побороти "терор ОУН-УПА" та гарантувати безпеку громадян. Мовляв, людей, які співпрацювали з цими угрупуваннями так хотіли "охороняти" — і водночас позбавити повстанців забезпечення та розвідувальної підтримки.

Також ІПН наголошує, що під час переселення "не застосовували критерій походження".

"Евакуація відбувалася гуманним чином. Переселені забрали з собою переважну частину рухомого майна та домашніх тварин. Під час транспортування допомагали військові. Їм забезпечували харчування, лікування і медичну допомогу. Умови життя у місці оселення були кращими, ніж у покинутих місцях. Господарства і будівлі, які вони зайняли, були передані в їхню власність. З евакуйованим населенням, українським, польським та змішаним, поводилися на однакових підставах. Ніхто не був дискримінований через національне походження чи релігію, також їх не змушували відмовитися від власної культури, мови та традицій", — кажуть у повідомленні.

Зрештою, ІПН підсумував:

З постанов слідства однозначно випливає, що переселення мало упереджувальний та захисний характер. Їхньою метою не було переслідування якої-небудь національної групи, а її знищення й поготів.

Позиція польського Інституту національної пам'яті щодо передумов операції "Вісла"

Представники ІПН наводять як аргумент історичні джерела, згідно з якими у 1942–1947 роках підрозділи ОУН-УПА, за підтримки сільських українських загонів, вбили до 130 тисяч переважно польських мешканців Волині, Східної Малопольщі, Підкарпаття і Люблінщини.

Як вони зазначають, "вбивства супроводжувалися особливою жорстокістю, виколюванням жертвам очей, відрізанням язиків і здиранням шкіри".

"Під час атак проти підрозділів польської армії і міліції загинуло 1041 солдат і 467 міліціонерів. Загони українських націоналістів нищили пристрої залізничної інфраструктури та обладнання для видобутку газу і нафти, а також комунікаційні об'єкти. Ціллю атак був персонал цих об'єктів", — йдеться на сайті інституту.

Далі йдеться про те, що терор стосувався також українського та лемківського населення.

"Загони УПА страчували людей за ухиляння від служби в їхніх рядах та дезертирство. Вбивали близьких утікача та спалювали їхню домівку. Накладали контрибуції на місцеве населення, погрожуючи смертю за несплату. Жителі сплачували данину у формі їжі, одягу і взуття. Їх примушували до забезпечення УПА харчуванням, транспортом і деревом для будівництва криївок. Людей, яких примушували будувати криївки, нерідко вбивали, щоб не розконспірувати місця перебування підрозділів", — заявляють в ІПН з посиланням на "допитаних українських свідків", які нібито підтвердили цю інформацію.

ІПН кажуть, що мешканці масово втікали від "загрози УПА" та "шукали захисту в місцевостях, де перебували військові підрозділи". А деякі, як жителі Бірчі на Підкарпатті, "самі просили владу про евакуацію".

Слід зазначити, що понад 100 польських істориків, інтелектуалів, громадських і культурних діячів оприлюднили відкритий лист до керівництва обох палат парламенту Польщі. У ньому вони засудили рішення ІПН про припинення розслідування. Вони назвали такий висновок "скандальним" і вимагають реакції найвищої влади та однозначної оцінки акції "Вісла" як злочинної.

Позиція українських істориків щодо операції "Вісла"

Центр досліджень визвольного руху (ЦДВР) проаналізував рішення прокурора ІПН та оприлюднив історико-правову позицію щодо нього. Документ можна переглянути на сайті організації.

За словами ЦДВР, така позиція "викликає щонайменше здивування та обурення". Мовляв, вона суперечить фактам та документальним джерелам, які оприлюднили багато років тому і з польського, і з українського боку, висловлюванням науковців, президентів та урядовців обох сторін. Ба більше, ця заява заперечує навіть позицію самого ІПН.

"Докази однозначно вказують, що акція «Вісла» була примусовою (відбувалася всупереч волі населення та із застосуванням військових підрозділів), стосувалася переміщення груп населення за національною ознакою (етнічні українці чи члени змішаних польсько-українських сімей) з районів, у яких вони на той момент переживали на законних підставах, а також проводилась за відсутності підстав, які допускаються міжнародним правом. Тобто була депортацією або примусовим переміщенням населення", — каже юрист та історик Сергій Рябенко в публікації ЦДВР.

Він додає, що людей, яких помістили в концентраційний табір у Явожно, катували. А те, що поляки "забороняли повертатись під загрозою повторної депортації та концентраційних таборів", можна розцінювати як "переслідування з національних мотивів".

"Усе це згідно з нормами міжнародного права — ознаки злочину проти людяності", — пояснює Рябенко.

У документі ЦДВР проаналізували аргументацію прокурора ІПН. Той стверджує, що між урядом Польщі та структурами українського підпілля дійсно відбувався "внутрішній збройний конфлікт". Однак переміщення цивільного населення без нагальних потреб військового часу (як це було 1947 року) за таких умов "мало ознаки воєнного злочину".

ЦДВР вважає дії прокурора "спробою виправдати комуністичну владу Польщі" та порівнює їх з намаганнями російських пропагандистів відбілити репресії радянського тоталітарного режиму. Зокрема, масові депортації цілих груп населення, включно з кримськими татарами та поляками.

Реакція українського посольства в Польщі на рішення ІПН щодо операції "Вісла"

Посол України в Польщі Василь Зварич прокоментував ситуацію в етері "Українського радіо":

"Нам було не те що незрозуміло, а й дуже боляче читати такі висновки Інституту національної пам'яті Польщі. Я вважаю, що йому аж ніяк не личить відбілювати злочини комуністичного режиму, адже ІПН доклав стільки зусиль, щоб декомунізувати польське суспільство і досі активно розшукує винних в комуністичних злочинах. Це напрям, фактично, очищення польського суспільства від злочинів комуністичного режиму. А тут раптом закрили очі на один із найбільш ганебних вчинків цього режиму проти громадян Польщі".

Він зазначив, що українців "примусово та брутально виселяли з домівок під надуманими приводами", намагаючись таким способом "врегулювати так зване українське питання".

"Я думаю, що крапку в цій історії ми ще не поставили. Гадаю, будуть ще кроки і польських істориків, які єдиним фронтом стали на захист українців. Будемо далі працювати над тим, щоб у цій справі відбулося справжнє слідство, а не якесь ефемерне. Щоб визначити винних та притягнути їх до відповідальності", — наголосив Зварич.

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media