Суспільне Культура пропонує добірку з 17 нових виставок українського мистецтва, які можна відвідати у листопаді в Києві, Львові та Дніпрі. Частина виставок відкрилася наприкінці жовтня, але їх все ще можна буде побачити в останній місяць осені.
«Тимчасово захищені»
Де: Hinaus, вул. Спаська, 9А, Київ
Коли: по 29 листопада, щодня з 12:00 до 22:00
Колективна виставка сучасного мистецтва розпочинає роботу одночасно з відкриттям Подільського тижня мистецтва. Вона досліджує крихкість сучасного стану безпеки, умовність захисного простору в умовах тривалого воєнного стану та трансформацію особистих і суспільних кордонів.
Через різні медіа художники осмислюють тимчасовість як нову сталість, у якій існує сучасна людина, і шукають способи адаптації, збереження пам'яті та створення внутрішніх укриттів. У виставці беруть участь Сергій Западня, Петро Гронський, Діма Толкачов, Дмитро Кропива, Михайло Алексеєнко, Тарас Ковач, Анна Тарадіна, Володимир Гурін, Уляна Пашкова, Володимир Смірнов, Лада Вербіна та Олександр Смирнов.
«Руки, що тягнуться до інжиру»
Де: галерея «Артсвіт», Крутогірний узвіз, 21а, Дніпро
Коли: по 3 квітня 2027 року, вівторок — субота, з 12:00 до 19:00
Виставка Елізи та Георгія Мамардашвілі продовжує їхню спільну практику. Художниця й її батько працюють разом від 2020 року, і відстань між ними стає умовою близькості. Їх цікавить, що відбувається з досвідом, коли його передають іншій людині. Що можна передати, а що лишається невимовним.
Спершу вони передавали одне одному матеріали. Еліза надсилала батькові папір ручного лиття, тканину, дошки з левкасом. Назад усе поверталося зміненим: з рисунками, назвами місць і літерами. У 2021 році Георгій намалював мапу для першої подорожі доньки до Сакартвело. Місця, які Еліза знала з батькових розповідей, вона нарешті пройшла сама.
В експозиції зібрані рисунки, тексти, фотографії, тканина, мапи, передані й знайдені речі. Вони з'явилися за шість років спільної роботи. Це не хронологічний архів і не завершена історія. Речі пов'язані між собою відстанями, повторами й паузами.
«Офіс 202»
Де: Max Bernadsky Contemporary Art Gallery, Боричів Тік, 35А, 2 поверх, офіс 202, Київ
Коли: до 17 листопада, середа — неділя з 12:00 до 19:00
Виставка знаменує відкриття нового простору.
В експозиції навколо теми мистецького антропологічного дослідження сучасної людини об'єдналися новий цикл «Haute Couture» з ранішими серіями живопису та графіки.
Головний герой виставки — Homo Kyiviensis, людина київська. Художник досліджує її через жести, пози, силуети та взаємодію з оточенням. Локальний образ стає відправною точкою для розмови про індивідуальність, соціальні ролі й те, як внутрішній стан людини проявляється в її зовнішньому образі.
Основні інструменти Аполлонова — колір і лінія: він редукує форму, відмовляється від ілюзорної глибини та об'єму й вибудовує композиції через кольорові плями та динаміку чітких контурів. Деформація й зміна пропорцій допомагають загострити характер образу, а м'яка іронія поєднується з уважністю до людини.
«У будь-якій моїй виставці головне — емоційний імпульс і пластичне рішення. Це передусім живопис-враження», — зазначає художник.
«Фотографія війни та конфліктів в епоху глобальних змін»
Де: Довженко-Центр, вул. Васильківська, 1, Київ
Коли: по 8 листопада, середа — неділя з 12:00 до 19:00, вхід вільний
Кураторка: Катерина Радченко
Міжнародна виставка досліджує, як від 2022 року змінилася воєнна фотографія і які нові візуальні підходи з'явилися в документуванні війни.
В експозиції об'єднані документальні й концептуальні проєкти, відібрані експертним журі за результатами міжнародного відкритого конкурсу. Вони показують події в різних конфліктних зонах світу й дають простежити, як фотографи працюють із чутливими темами та шукають нові способи говорити про війну.
«ВАШ СПРОТИВ. Наша спільна Історія»
Де: Довженко-Центр, вул. Васильківська, 1, Київ
Коли: по 8 листопада, середа — неділя з 12:00 до 19:00, вхід вільний
Куратор: Олег Соснов
Виставка французького фотографа Лорана Ван дер Стокта поєднує його світлини з архівними матеріалами, пов'язаними з проявами гібридної війни в Європі.
Ван дер Стокт документував масштабні збройні конфлікти сучасності: від війни в Перській затоці та бойових дій у колишній Югославії до подій в Афганістані, Чечні, Іраку й Сирії. Останніми роками він співпрацює з французькою щоденною газетою Le Monde, зокрема документуючи російське вторгнення в Україну та його наслідки.
«Право на пам'ять»
Де: виставковий центр «Жива пам'ять», вул. Юрія Іллєнка, 46А, Київ
Коли: по кінець листопада, щосуботи з 15:00 до 17:00
Мистецький проєкт Михайла Алексеєнка створений до 85-х роковин трагедії Бабиного Яру.
У центрі кінетично-аудіовізуальної інсталяції великий чорний еліптичний овал. Його темна поверхня нагадує прірву й відсилає до ландшафту Бабиного Яру, фізичні обриси якого майже зникли із сучасного Києва.
Над овалом безперервно рухається білий камінь. У єврейській традиції камінці залишають на могилах на знак пам'яті про померлих, але тут камінь не знаходить місця спочинку: він наближається до поверхні, зависає над нею й знову продовжує рух. Це образ пам'яті про людей, чиї імена досі невідомі, а місця поховання не встановлені.
Звукова композиція Олександра Єльцина доповнює інсталяцію й створює відчуття присутності минулого.
«Грегорійчуки: генеалогія пристрасті»
Де: Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького, проспект Свободи, 20, Львів
Коли: по 13 грудня 2026 року, вівторок — неділя з 10:00 до 18:00 (каса зачиняється о 17:30)
Куратори: Роман Яців, Марія Грегорійчук
Виставка об'єднує творчість батька й двох доньок, Петра, Марічки та Зоряни Грегорійчуків, і показує не лише їхню родинну спорідненість, а й те, як по-різному кожен відчуває та осмислює світ.
Експозиція складається з п'яти розділів. У ній представлені твори Петра Грегорійчука, які рідко експонувалися або не виставлялися взагалі: кілька полотен 1960-х років і роботи 1970–1990-х, коли доньки вже свідомо долучилися до образотворчого мистецтва.
На виставці вперше покажуть гостросатиричні картини про радянський тоталітаризм в Україні, а також абстрактні композиції Петра Грегорійчука. Окреме місце в експозиції відведено Львову, який художник малював упродовж життя: у 1980-х він створив велику серію міських пейзажів у конструктивній манері, поступово усуваючи другорядні деталі заради чистої архітектурної пластики.
Марічка Грегорійчук, попри професійну музичну освіту, перейняла від батька захоплення барвами станкового живопису. У кількох її картинах зображена творча майстерня Петра Грегорійчука, де музикували його доньки. Зоряна Грегорійчук, також фахова музикантка, розкрилася в образотворчому мистецтві як оригінальна писанкарка, що працює з символічною палітрою етнокультурної традиції.
Окремим акцентом виставки стане альбом Петра Грегорійчука, який створила його онука, дизайнерка й музикантка Соломія Ониськів, як данину пам'яті дідові.
«Небо голубе, сонце світить»
Де: галерея «Кузня», вул. Нижній Вал, 37/20, Київ
Коли: по 15 листопада, четвер – п'ятниця з 9:00 до 20:00, субота – неділя з 10:00 до 21:00
Це соло-виставка Ані Куц. Головна тема її живопису – споглядання за навколишнім світом. Художниця практикує уважність до магії щоденного й зображує чарівні моменти, які легко пропустити, щоб урятувати ці частинки світу від забуття.
Аня свідомо не підіймає болючих, тригерних тем і не робить на них нарочитих акцентів, але й не применшує їх, адже живе та працює в Києві, у контексті болю та викликів. Саме тому на противагу їм вона обирає бачити прекрасне й добре, що нас оточує. Сюжети її робіт — щоденні уривки життєвого циклу, у яких багато людської любові, світла й доброти.
У цьому художниця відчуває спорідненість із режисером Йонасом Мекасом, який роками вів кінощоденник буденності й ловив короткі проблиски краси в конкретну мить. Їй близький його принцип творити не з болю й темряви, а з любові та світла.
«Дуже хочеться, щоб кожен частіше просто підіймав голову догори, робив глибокий вдих і міг відпустити всі свої проблеми», — каже Аня Куц.
«Прихисток уяви»
Де: Київська картинна галерея, вулиця Терещенківська, 9, Київ
Коли: з 10 листопада по 13 грудня 2026 року
Куратор: Костянтин Дорошенко
Виставка присвячена ролі мистецтва та уяви в емоційному розвитку дитини. В основі проєкту ідея, що уява допомагає дитині пізнавати світ, осмислювати власний досвід і проживати емоції, а гра й творчість дозволяють виразити те, для чого ще складно знайти слова.
«Війна травмує ще й тим, що пригнічує ресурс мрії, звужує горизонт уяви до виміру безпеки. Але в дитину природою закладена потужна воля до життя. Уява — важливе її знаряддя», — зазначає Костянтин Дорошенко, автор кураторського тексту.
В експозиції представлені живопис, графіка, колажі, мозаїка, кераміка, скульптура та фотографія українських художників різних поколінь, серед яких Марія Примаченко, Олександр Гнилицький, Юрій Соломко, Валерія Трубіна, Ілля Чічкан, Олексій Сай, Роман Мінін. Хоча ці твори створені переважно для дорослого глядача, їх об'єднують свобода художнього мислення й гра з образами, які споріднюють їх зі світом дитячої уяви.
Проєкт реалізований разом із мережею просторів психосоціальної підтримки дітей, які постраждали від війни, «Твій». Тому особливе місце в експозиці посідає творчість дітей, які відвідують ці простори. Поруч з малюнками, браслетами, аудіо- та відеоматеріалами – дитячі стільці та іграшки, а також історії психологів.
«Віктор Григоров. Життя»
Де: Київська картинна галерея, вулиця Терещенківська, 9, Київ
Коли: з 3 листопада 2026 року
Ретроспектива українського художника-нонконформіста Віктора Григорова, який водночас створював монументальні державні проєкти, показує різні, часом протилежні іпостасі митця. Студент-«формаліст», якого ледь не виключили з Художнього інституту, він згодом виконав монументальну мозаїку для музею Леніна у Флоренції. Григоров оздоблював Михайлівський Золотоверхий собор і водночас створював розкішні ню.
«Навіть у замовних роботах від радянської влади художник зосереджувався на загальнолюдських темах. Він палко любив життя й отримував безмежну втіху від процесу творення і втілення власних задумів», — розповідають куратори проєкту.
Серед експонатів рідкісні ранні твори: індустріальні сюжети, заполярні краєвиди й ескізи до монументальних проєктів, як-от рельєф «Дотик дня і ночі» (готель «Чорне море», Одеса, 1972) та вітраж і гобелени для готелю «Інтурист» у Києві (1989). Найбільшу частину експозиції становлять ню. Його жінки то пишні, то світлі й невагомі, мов ангели, а оголеність виступає радше метафорою: у фемінних образах художник досліджує чуттєвість, божественне й земне, цнотливе й сексуальне.
Виставка охоплює шлях від ранніх робіт часів навчання в Кримському художньому училищі імені Миколи Самокиша та Київському художньому інституті (нині НАОМА) до експериментів кінця 1990-х — початку 2000-х.
«Післямова»
Де: артфундація «Дукат», вул. Володимирська, 5, Київ
Коли: з 6 по 20 листопада 2026 року, щодня з 11:00 до 19:00
Виставковий проєкт приурочений до створення Фонду Анатолія Лимарєва та запуску його офіційного сайту. Відкриття збігається з днем смерті художника: він пішов із життя 6 листопада 1985 року.
Анатолій Лимарєв (1929–1985) — український живописець, один із помітних митців другої половини XX століття. Його впізнаваний художній світ сформували самобутня мова, робота з кольором і світлом та звернення до рідного краю. За життя він не мав змоги повною мірою показати свою творчість широкій аудиторії, тому дослідження й популяризація спадщини лишаються важливими й нині.
Попап-виставка Жанни Кадирової
Де: книгарня «Збірка» галерея «Без назви», вул. Рейтарська, 17, Київ
Коли: по 10 листопада 2026 року
Тимчасова попап-виставка відкрилася в межах презентації книги про творчість української художниці Жанни Кадирової. У книгарні показують одну з робіт, яку описано у виданні.
Книгу створили разом із PinchukArtCentre та німецькою артінституцією Kunstverein Hannover. Вона охоплює понад два десятиліття практики художниці, від ранніх робіт до проєктів, реалізованих після початку повномасштабного вторгнення. Видання об'єднує критичні тексти міжнародних авторів, особисті коментарі Кадирової та різні погляди на її творчість, що дозволяє простежити, як змінювалися її мистецька мова й теми.
«Нелінійний простір»
Де: Українсько-данський молодіжний дім, вул. Володимирська, 5Б, Київ
Коли: по 29 листопада
У виставці мистецького об'єднання «Затирка» йдеться про осмислення української монументальної традиції. Практика, що виросла з порятунку й відновлення творів, поступово розширилася до створення нових, дослідження спадщини, освітніх ініціатив і роботи зі спільнотами.
Об'єднання пропонує подивитися на роботу з монументальним мистецтвом як на форму колективної дії, у якій виникають зв'язки, передається досвід і формується спільна відповідальність. У їхній роботі турбота про спадщину стає способом перевизначити минуле, а створення нового — інструментом продовження розмови з ним.
«Навколо порожнечі»
Де: галерея Imagine Point (велика зала), Голосіївський проспект, 86/1, Київ
Коли: з 6 листопада по 5 грудня 2026 року, середа — субота з 12:00 до 19:00
Виставка присвячена пам'яті Ігоря Сєлємєнєва, самобутнього художника, який передчасно пішов із життя минулого року. У його роботах міфологічні образи, фрагменти реальності та мінливі фігуративні форми об'єдналися в особистий художній всесвіт.
Твори Андрія Підлісного вступають у діалог із роботами Сєлємєнєва й продовжують історію мистецької взаємодії двох художників.
«К+Д»
Де: The Naked Room, вул. Золотоворітська, 2а (вхід зі двору), Київ
Коли: з 5 листопада по 6 грудня 2026 року
Кураторка: Марія Ланько
До спільної виставки Катерини Шовкопляс і Даші Супер увійдуть живописні роботи, керамічні об'єкти та медіатвори, у яких художниці досліджують поняття ідентичності та можливість контролювати уявлення про неї.
Даша Супер конструює власний образ, звертаючись до референсів популярної культури: впізнаваних, уніфікованих, банальних символів. Роботи Катерини Шовкопляс, навпаки, деконструюють образ. Прагнення до контролю, притаманне обом підходам, надає виставці рис боді-горору.
«"К+Д" виглядає так, ніби створена не в мистецьких студіях художницями, а в біолабораторії за допомогою AI: кожна деталь вивірена до міліметра, живопис виглядає як банерний друк, а поверхня кераміки виблискує штучним лоском», — коментує Марія Ланько.
«АРВМ. Початок»
Де: музей-майстерня «АРВМ», вул. Малопідвальна, 10Б, Київ
Коли: з 27 листопада по 27 травня 2027 року, середа — неділя з 12:00 до 19:00
Виставка ранніх творів Ади Рибачук і Володимира Мельніченка представляє роботи, створені в студентські роки, у 1950–1955 роках. В експозиції академічний малюнок, поетичні пленерні роботи та книжкова ілюстрація.
«Світло, що сяє крізь всі машини»
Де: Jam Factory Art Center, вул. Богдана Хмельницького, 124, Львів
Коли: з 20 листопада 2026 року по 22 січня 2027 року, вівторок — п'ятниця з 12:00 до 20:00, субота — неділя з 11:00 до 20:00
Кураторська група: Алекс Фішер, Ксенія Малих, Ася Цісар
Це перша в Україні персональна виставка Дани Кавеліної, художниці, яка народилася в Мелітополі й нині живе та працює у Львові. Експозиція об'єднає п'ять фільмів із різних періодів її практики: «Про Марка Львовича Тюльпанова, який розмовляв із квітами» (2018), «Лист до горлиці» (2020), «Пам'ятникам не ставлять пам'ятники» (2021), «Лемберг Машина» (2023) та «Сіра земля» (2026).
Окрема частина виставки — нова масштабна інсталяція, яку Кавеліна створила разом з Анною Никитюк і Данею Ластівкою спеціально для простору Jam Factory. Елементи попередніх проєктів, нові роботи, дослідницькі матеріали та інші артефакти розкриватимуть творчий процес художниці. Протягом виставки інсталяція змінюватиметься й пропонуватиме нові зв'язки між роботами, персонажами та історіями.
У своїй практиці, зосередженій на персонажах, Кавеліна досліджує, як люди та інші створіння осмислюють історію, пам'ятають її й вибудовують із нею зв'язок. Її цікавить і те, як вони усвідомлюють власну (не)спроможність впливати на перебіг історичних подій.
«ток-ток, тук-тук, тик-тик»
Де: thesteinstudio, вулиця Лютеранська, 6Б, Київ
Коли: з 5 по 15 листопада 2026 року
Куратори: Андрій Борутя, Оксана Чорноброва
Концепція виставки відштовхується від тези «Політика сьогодні носить характер брейнроту». Політики в Україні та світі будують публічну присутність за логікою розваги й максимізації лайків та переглядів, і виграє той, хто створить яскравий образ, що стане вірусним у мемах і трендах TikTok. Виставка досліджує, як фізична реальність і події взаємодіють із образами, що формуються й поширюються в мережі, та розглядає громадянина, чия суб'єктність реалізується передусім через споживання й виробництво контенту.
Куратори залучають TikTok і як простір нової форми політичного процесу, і як джерело народної творчості з власною художньою цінністю. Взаємодіючи з потрібними відео через лайки, поширення та підписки, вони налаштували алгоритм відтворювати контент, що відображає задум виставки. Це стало тлом для роботи Микити Бабкіна: згенеровані ШІ короткі відео в курованій стрічці втілюють передвиборчу кампанію таємничого кандидата в президенти. Художник критично розмірковує про популізм в епоху алгоритмічних медіа та ШІ як засіб формування політичної уяви й маніпуляцій.
Critical tech group дасть доступ до моделі ШІ, яка обробляє зображення з вебкамери й накладає на нього згенеровану картинку за серією промптів, перший з яких — «майбутнє України». Так робота показує, як стара мовна модель уявляє образ країни. Скульптури Юрія Болси ховають алегорії сучасного соціально-політичного життя України: одна з фігур зображує напругу між здатністю ШІ чи політиків нової генерації фіктивно виконувати бажання людей, наче джин із лампи, і залежністю від цієї фікції.
Перформанс Олексія Мінька та Володимира Прилуцького метафорично відтворить тілесний вимір нескінченного циклу виробництва й споживання субстрату, який водночас є розвагою та політичним актом.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media