Письменник Мілан Кундера помер у віці 94 років. Суспільне Культура розповідає про видатного чеського та французького літератора, драматурга, автора "Нестерпної легкості буття", "Жарту", "Книги сміху та забуття", "Ідентичності", "Життя деінде" та інших непересічних творів.
Дитинство у Моравії: як Кундера не став піаністом
Мілан Кундера народився 1 квітня 1929 року в чехословацькому місті Брно. Його батько, відомий музикант Лудвік Кундера, мав значний вплив на формування майбутнього письменника. Знаменитий піаніст навчив сина грати на фортепіано, а також прищепив йому естетичний смак. Хлопчик зростав на творах таких композиторів, як Шенберг, Яначек, Стравинський, Барток. Особливо прихильно Лудвік ставився й до російської музики та культури загалом. Він часто виконував на своїх концертах твори російських композиторів, а також посилався на СРСР як приклад “правильної” участі держави в культурній політиці.
Завдяки авторитетному батьку Мілан Кундера почав займатися музикою. Але згодом засвоїв інший його урок: творчість не любить дилетантів. Одного разу Мілан грав на фортепіано, імпровізуючи на двох акордах. Почувши це, роздратований батько миттєво перервав гру десятирічного сина, бо його довільна гра, на думку музиканта-перфекціоніста, була недосконалою. Цей епізод став фінальним акордом у музичній кар’єрі Мілана Кундери. А проте, мистецьке середовище та класична музика вплинули на творчість письменника: у його книжках критики часто бачать музичні алюзії та метафори.
Батько Кундери став прототипом кількох персонажів письменника. Водночас про матір письменника згадок не так багато. У своїх творах митець часто надає особливу роль жіночим персонажам, зокрема в образах матерів та дружин.
Освіта у Празі: вибір на користь слова
Після здобуття середньої шкільної освіти в рідному місті Мілан Кундера вирішив перебратися до столиці, щоб вступити до Карлового університету. Студентські роки митця пройшли саме у Празі. Спочатку він вивчав літературознавство та естетику на філософському факультеті.
Втім, через комуністичні репресії освітній процес став нестерпним: радянська влада нещадно цензурувала семінари, знищувала викладачів переслідуваннями та доносами. Тож уже за рік юний літератор подав документи в Академію мистецтв, на факультет режисури та сценарної майстерності. Його він закінчив у 1952 році, туди ж згодом влаштувався викладачем.
Як Кундера відмовився писати чеською мовою та став французьким письменником
У 1975 році Мілана Кундеру запросили викладати в Рейнському університеті. За чотири роки, після виходу його роману "Книга сміху і забуття", письменника позбавили чехословацького громадянства, і у 1981 році Кундера став громадянином Франції. Там він прожив решту життя. Письменника "реабілітували" на батьківщині лише через 40 років — у 2019-му.
У Франції Мілан Кундера писав винятково французькою. Ба більше, забороняв видавати свої твори в Чехії: адже вважав неприпустимим, щоб хтось інший перекладав його тексти рідною мовою.
Кундера, комунізм та свобода народів
В юності Мілан Кундера був палким прихильником комуністичної ідеології. Після Другої світової війни значний вплив на Чехословаччину мав СРСР. Через це неабиякої популярності набула комуністична партія під проводом Клемента Ґоттвалда.
Мілан Кундера став членом Комуністичної партії Чехословаччини 2 січня 1948 року. Окрім цього, він перекладав Владіміра Маяковського (це перша публікація Кундери — в часописі Gongo) та Міхаіла Лєрмонтова, писав вірші в радянському дусі — поему про Юліуса Фучика (активіста чехословацької компартії), наприклад. Проте за необережний жарт про цього партійного діяча митця в 1950 році виключили з компартії.
21 серпня 1968 року радянські війська увійшли до Праги. Ця подія відбилася і на творчості Мілана Кундери: у 1970-х він опублікував полеміку про долю свого народу, знівечену вторгненням СРСР на територію Чехословаччини. На цьому взаємозв’язок письменника з радянським режимом остаточно обірвався.
У подальшій творчості автор викристалізував ідею звільнення народів з-під імперського гніту. Наприклад, в есеї "Трагедія Центральної Європи" Мілан Кундера чітко зобразив прагнення центральноєвропейських націй змінити вектор з "русского міра" на європейські цінності.
Письменник брав участь у численних демонстраціях та протестах проти окупації Чехословаччини радянськими військами. Через це його книжки вилучили з бібліотек та перестали публікувати: свої твори "Життя не тут" і "Вальс на прощання" Кундера писав у стіл.
Мілан Кундера та Павло Тичина
На творчість митця мали вагомий вплив не лише російські письменники. Також авторитетами для нього були Франц Кафка, Жан-Поль Сартр, Альбер Камю та український поет Павло Тичина. Переклади віршів Тичини у виконанні Кундери видали в збірці "Сталь та ніжність" (Ocel a Něha). Чеський перекладач також написав передмову до книги.
Мілан Кундера обрав нашого поета для перекладу, зважаючи на спільні риси у їхній творчості. Ранній Кундера та пізній Тичина обидвоє були співцями поетики соцреалізму. Мілан Кундера переклав від прорадянських текстів Тичини, на кшталт "Пісні про Зою Космодем'янську" чи "Про Сталіна" до ранньої інтимної лірики — "Арфами, арфами".
У 1953 році вийшли друком не лише Міланові переклади Тичини, а й перша авторська збірка віршів — Člověk zahrada širá.
Творчий шлях. З поезії — у драматургію
Попри те, що Мілан Кундера починав літературний шлях із поезії, віршів у його доробку назбиралося відносно небагато. Письменник написав три збірки. Остання з них, "Монолог", вийшла в 1957 році. На відміну від попередніх, у ній не було й відголосу колишньої проблематики соцреалізму. Тепер поет зосередився на темах стосунків, любові та сексуальності. Цей ідейний спектр буде розкриватися і в подальшій його творчості.
Збірка викликала обурення в партійних критиків. Рецензенти негативно відреагували на те, як Кундера зобразив радянську жінку — "як шмат м’яса". Поета звинуватили в натуралізмі та приниженні жінки-трудівниці.
Поступово відійшовши від віршованої форми, митець спрямував натхнення в інші літературні напрями. У 1950-х він написав п’єсу "Власники ключів" про комуністичне підпілля в період Другої світової війни. Драматичний твір мав неабиякий успіх: виставу ставили на сцені не лише в театрах Чехословаччини, а й за кордоном. У 1963 році автор отримав за неї державну премію в галузі літератури.
Прозовий період. Початок
Свій перехід у прозову площину Мілан Кундера прокоментував так:
"Залишити поезію заради прози для мене не означало просто перейти з одного жанру до іншого. Я не облишив поезію, я її прямо таки зрадив. Тому що лірична поезія не є для мене просто літературним жанром, це радше спосіб погляду на світ, сприйняття світу. І це сприйняття я облишив, мабуть, так само, як люди покидають свою релігію".
Проте прозовий формат давав авторові більше простору. На початку 1960-х Мілан Кундера остаточно "перекваліфікувався" у прозаїка. Його перша збірка оповідань "Смішні любові" з’являлася на світ поступово: в трьох окремих зошитах у межах серії "Життя навколо нас".
А вже в 1967 році письменник дебютував у жанрі роману — з книжкою "Жарт". Спочатку її намагалися цензурувати, проте автору вдалося відстояти початкову версію тексту.
Це був крок до масової популярності митця: тираж у 120 тисяч примірників розлетівся за лічені місяці.
Французькі читачі отримали "Жарт" завдяки Ярославу Лієму. Журналіст і друг Кундери посприяв тому, що книжку видали у Франції у вересні 1968 року. Роман зацікавив тамтешніх критиків: його оцінили як взірець сатири на радянський режим у Чехословаччині.
Безгрошів’я та як Кундера писав гороскопи
На початку 1970-х письменника спіткав складний життєвий період. У 1971 році помер його батько Лудвік, а дружина Вєра тяжко захворіла. Клопотів Мілану Кундері додавали ще й переслідування збоку агентів держбезпеки та вилучення з книгарень його книжок, які сприймали як “ворожий елемент другої категорії”. Таку політику запровадили з ініціативи міністра культури Мірослава Бружка в 1972 році.
Настали часи матеріальної скрути. Бідність змусила талановитого письменника спробувати себе в жанрі, геть далекому від "високої полиці", — гороскопах. Мілан Кундера давно захоплювався астрологією, тому й перетворив це гобі на підробіток. Поетичні передбачення для знаків зодіаку від автора таких майбутніх шедеврів, як "Нестерпна легкість буття" чи "Безсмертя", виходили на шпальтах газети Mladý svět.
Кундера — найкращий сучасний письменник (після Маркеса)
Мілан Кундера недарма вважається одним із найвидатніших письменників ХХ–ХХІ століття. У 1997 році швейцарський журнал І'Неbdо опитав літературних критиків із 18 країн, щоб вони визначили найкращих сучасних письменників. За результатами Кундера посів друге місце у списку — після Ґабріеля Ґарсіа Маркеса.
Характерна риса творчості Мілана Кундери — анекдотичність. Автор часто грається з містифікацією та фантасмагорією, переплітає кохання з донжуанством. У його книжках гротеск іде пліч-о-пліч із тонкою іронією — і ця вибухова суміш, безперечно, робить тексти Кундери справжнім інтелектуальним чтивом.
Варто відзначити й вишукану мову письменника. Він пише лаконічно: на сторінках книжок Кундери не знайдеш описів природи на тисячі символів. Майстерність Мілана Кундери — в увазі до змісту, а не до форми.
Мілан Кундера багато роздумує над тим, що таке людське життя у пастці. Він не боїться аналізувати складні почуття, емоційні напівтони. Його персонажі — егоцентричні. Вони навіть закохуються не в інших людей, а в проєкцію власних прагнень у душі іншого. До речі, багатошарові характери героїв автор пояснює не словами, а епізодами. Так він дає читачам більше простору для суб’єктивної аналітики в процесі знайомства з персонажами.
"Книжки мають бути паперовими": Кундера та сучасна література
Мілан Кундера чітко узгоджував із видавцями формат тексту: його твори можуть виходити лише паперовими, електронні чи аудіоверсії письменник не підтримує. Автор обґрунтовував таке рішення прагненням захистити традиційний вигляд книжок.
Окрім цього, митець досить обережно ділився подробицями особистого життя. На обкладинках його книжок біографія автора зазвичай обмежується двома реченнями: "Мілан Кундера народився в Чехословаччині. З 1975 року живе у Франції". Схожої позиції Мілан Кундера дотримувався і в публічному просторі. З 1985 року письменник не давав інтерв’ю журналістам, бо вони "завжди перекручують слова співбесідника".
Найвідоміші твори Мілана Кундери
Окрім згаданих, серед найпопулярніших творів Мілана Кундери:
- роман "Прощальний вальс" про дисидента, який виховував дочку свого ворога;
- літературно-філософське есе "Порушений заповіт" із детальною аналітикою жанру історичного роману;
- роман про еміграцію "Необізнаність";
- а також "Нестерпна легкість буття" — найвідоміший роман автора про прірву між фізичною та тілесною любов’ю головного героя на тлі радянської окупації Чехословаччини.
Українською твори Кундери видавало "Видавництво Старого Лева".
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media