Суспільне Культура пропонує добірку нових виставок українського мистецтва, які можна відвідати у жовтні в Києві, Львові, Івано-Франківську, Одесі та Лондоні. Деякі з них відкрилися наприкінці вересня, але їх все ще можна буде побачити цього місяця.
«Анабазис»
Де: Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, вулиця Терещенківська, 15–17, Київ
Коли: по 29 листопада 2026 року, середа, п'ятниця, субота, неділя з 10:30 до 17:30, четвер з 12:00 до 19:30
Сходження, повернення, блукання, рух угору і назад: між цими векторами існує слово «анабазис», яке дало назву виставці Костянтина Зоркіна.
Проєкт виріс із дослідження «Іменем міста» — мистецької практики, що осмислює досвід міста під час повномасштабної війни. У 2024 році його створили Зоркін і Харківський літературний музей. Одним із центральних образів стало місто-корабель, яке пам'ятає втрати, але шукає й творить зв'язки, що тримають його зсередини. У Музеї Ханенків цей образ масштабується: місто-корабель стає країною-кораблем.
З весни 2026 року команда музею разом з художником досліджувала концепт «Іменем міста», працювала з архівом, мальописом і творами Зоркіна. Виставка повертає погляд до людини, її стійкості, мудрості й сумління через образи та символи, якими людство користується тисячоліттями. Вона розмірковує про пошук себе й тих, хто поруч, про зв'язки та силу спільноти в час, коли світ переживає втрату опори.
В експозиції представлена інсталяція «Іменем міста», а також твори-об'єкти Зоркіна 2018–2026 років, зокрема нові роботи й штудії до проєктів «Іменем міста» та «Анабазис».
Харківський митець Костянтин Зоркін працює зі скульптурою, інсталяцією, сценографією, лендартом, перформансом і графікою. Він віддає перевагу ручним технікам і матеріалам: дереву, паперу, туші, металу, текстилю. Для його практики характерні переосмислення архаїчних ритуальних практик, створення власної міфології та повернення мистецтву магічної функції.
«Небокрай»
Де: Артфундація «Дукат», вул. Володимирська, 5, Київ
Коли: по 18 жовтня, щодня з 11:00 до 19:00
Персональна виставка київського художника Ахри Аджинджала присвячена пейзажу, який посідає особливе місце в його практиці. Митець відмовляється від точної топографії та часових координат і зводить краєвид до основних елементів: неба, землі й води. Лінія горизонту, небокрай, стає межею між земним і небесним, видимим і уявним, зовнішнім і внутрішнім.
Лаконічна художня мова підсилює психологічний вимір побаченого. Впізнаване межує з абстрактним, реальне з уявним, а природний мотив перетворюється на простір внутрішнього досвіду.
Іноді людську присутність позначають окремі деталі: човни, будинки, споруди. За словами художника, навіть безлюдний краєвид потребує людини — спершу автора, а потім глядача чи глядачки, що вступає у власний діалог із полотном.
Виставка не розповідає завершеної історії. Вона запрошує до медитативного споглядання пейзажу і залишає простір для інтерпретації та особистого бачення.
«МУХі 2026»
Де: Promprylad Art Center, вул. Сахарова, 23, Івано-Франківськ
Коли: по 2 грудня, вівторок — субота, з 11:00 до 19:00
Кураторка: Ксенія Малих
Експозиція показує роботи десяти фіналістів конкурсу молодих українських художників «МУХі», які міжнародне журі обрало з 402 заявок. Назва конкурсу є абревіатурою від «Молоді українські художники». Першу виставку «МУХі» презентували у 2009 році в Bottega Gallery в Києві.
За словами програмної директорки Promprylad Art Center та кураторки виставки Ксенії Малих, проєкт розмірковує про час, який ми проживаємо спільно: нелінійний, склеєний зі спогадами, непевний і швидкоплинний.
«Деякі роботи впустять глядачів усередину, інші ж подарують безпечну відстань. Ці різні ступені наближення проявляються і в медіумах: від фотографії та рухомого образу до матеріальних об'єктів, скульптури й новітніх технологій», — додає вона.
Фіналістами конкурсу у 2026 році стали: Critical Tech Group (Київ); Ельза Губанова (Одеса / Лейпциг); Євсевія Зякіна (Харків); Софія Козлова (Кам'янське / Львів); Дмитро Купріян (Київ / Суми); Аліса Кулеш (Київ / Дюссельдорф); Ірина Лоскот (Харків / Київ); Дарина Мамайсур (Київ / Брюссель); Дар'я Молокоєдова (Краматорськ / Київ); Даша Подольцева та Олексій Шмурак (Київ).
MYPH Photography Prize III
Де: Dymchuk Gallery, вул. Ярославська, 21, Київ
Коли: з 23 жовтня по кінець листопада, середа — неділя з 12:00 до 19:00
Виставка представляє роботи восьми фіналістів і фіналісток MYPH Photography Prize III. Це третій щорічний відкритий безкоштовний конкурс для фотографів і фотографок з України, які мають із медіумом фотографії не більше ніж п'ять років активної практики. Імена фіналістів оголосять 13 жовтня.
Weirdscape ІІ
Де: мала галерея Imagine Point, Голосіївський проспект, 86/1, Київ
Коли: з 2 по 31 жовтня, середа — субота з 12:00 до 19:00
В експозицію увійшли твори художників, відібрані кураторською групою галереї Imagine Point за результатами опенколу, оголошеного в березні 2026 року. Назва проєкту є неологізмом від слів weird («дивний», «химерний») і scape (у значенні втечі, відходу або простору, ландшафту).
Ідея об'єднала твори, в яких автори переформатовують об'єктивну реальність і моделюють натомість власну, з оригінальною образною системою та в інших екзистенційно-естетичних вимірах. У різномедійних роботах сучасних художників відображені нелогічні, нелінійні, абсурдні й парадоксальні ситуації та стани. Там існують химерні, фантастичні герої та деформовані предмети. Також трапляються цілком реальні образи й персонажі, які опинилися в незвичному оточенні, зануреному в нетипові, непідконтрольні розуму площини існування.
Виставка є другим етапом великого проєкту Weirdscape. Перший відбувся в серпні-вересні 2025 року, коли були представлені твори з колекції галереї. Наступні етапи передбачають поглиблення ідеї та розширення кола учасників.
«Оновлений грот Одеського національного художнього музею»
Де: Одеський національний художній музей, вул. Софіївська, 5А
Коли: з 3 жовтня, середа — четвер 11:00–17:00, пʼятниця — неділя 11:00–18:00
Постійна виставка в гроті присвячена історії палацу, у якому нині розташований Одеський національний художній музей. Вона охоплює період від раннього етапу розбудови міста до наших днів. Експозиція розповідає про перших власників маєтку, зародження в ньому міського музею та зміни, яких будівля зазнавала в різні часи, зокрема під час Другої світової та російсько-української війни.
Сайтспесифік-інсталяціяСайтспеcифік-інсталяція (від англ. site-specific art — мистецтво, створене для конкретного місця) — це художній твір, розроблений та побудований спеціально під особливості певного простору, з яким він утворює нерозривний візуальний, історичний або концептуальний зв'язок. художників Дмитра Ерліха та Іллі Петрова зустрічає глядачів у печері та підземних тунелях під музеєм. Вона інтерпретує забуту історію цього простору через звук.
«Мрії про море у сутінках»
Де: The Naked Room, вулиця Золотоворітська, 2А, Київ
Коли: з 1 по 25 жовтня, вівторок — четвер з 12:00 до 21:00, п'ятниця — неділя з 12:00 до 22:00
Кураторка: Марія Ланько
До експозиції Kinder Album увійшли керамічні об'єкти, живопис і графіка. В оніричних, подекуди сюрреалістичних роботах художниця розмірковує про те, що кожна людина може зробити в обставинах, у яких опинилася, і чи здатні її рішення змінити перебіг подій.
«Серія з осіннім листям уособлює те, на що ми не можемо вплинути: осінь завжди настає, а листя в'яне. Вона відсилає до традиції натюрмортів vanitas. Це моя спроба прожити безсилля. Я намагаюсь у глині зафіксувати момент перед повним перетворенням листя у тлін», — ділиться художниця.
У частині робіт, як-от «Мішень, гори, цицьки», Kinder Album говорить про дуальність людського досвіду: відповідальність і втечу, захист і вразливість, а також про вибір, який впливає на власне життя, близьких і країну. Загалом вона говорить про світ, де контроль втрачається: хоч яке рішення ми ухвалили, листя однаково опаде. Ми мріємо про море, але в сутінках не бачимо його, тож постає питання, чи здійсниться ця мрія.
Марія Ланько зауважує, що практика Kinder Album завжди вирізнялася життєствердністю та грайливим ставленням до буття. У творах останнього року оголену дієвицю, традиційну для поетики художниці, замінили безособові фрагменти колись людського тіла: ноги на бігу, розтрощена пика, веселкові черепушки.
«Чи не вперше в роботах художниці стільки розпачу й стільки меланхолії, але в цій сповіді про безвихідь мерехтить розмова про межі відповідальності людини, жінки, художниці», — коментує Ланько.
Frieze London 2026 Voloshyn Gallery
Де: Frieze London 2026, сектор Curated, стенд S05
Коли: з 14 по 18 жовтня
Voloshyn Gallery представляє на Frieze London сольний проєкт Нікіти Кадана. Він об'єднує роботи вугіллям і скульптуру, що стосуються сучасної української масової культури та її фізичних проявів.
Робота «Ніч вдень» зображує рейв воєнного часу: місце емоційного розвантаження, осередок підтримки ветеранів і простір занурення в сучасну культуру. Скульптура «Трактат про манекени I» втілює людську ціну воєнного конфлікту. Понівечені війною тіла, як військових, так і цивільних, змушені адаптуватися до нової реальності, тоді як усе суспільство гуртується задля підтримки. Три роботи «Ніч» зображують російські нічні атаки на українські міста.
«ЛНАМ: розархівація»
Де: Львівський муніципальний мистецький центр, вулиця Стефаника, 11, Львів
Коли: по 22 жовтня, щодня з 10:00 до 21:00
Кураторська група: Тарас Лесів, Ляна Мицько
Виставка присвячена історії Львівської національної академії мистецтв. Вона простежує, як від 1946 року змінювалися освітні моделі інституції та як вони формували уявлення про професію художника чи художниці.
Один із головних сюжетів проєкту — зв'язок навчання з міським середовищем і повсякденним життям. Дипломні та студентські роботи не обмежувалися навчальними завданнями: їх часто створювали для громадських інтер'єрів, будівель, парків і фасадів, а окремі проєкти були пов'язані з виробництвом ужиткових речей. Частина цих робіт збереглася, частина відома сьогодні лише за ескізами, фотографіями та архівними документами. Їхній зміст і можливість реалізації залежали від політичних та економічних умов часу.
В експозиції представлені дипломні роботи, твори з музейних фондів, документи, фотографії, відео та інтерв'ю. Серед них архівні матеріали про комплексне оформлення кафе «Під Левом», дипломний проєкт пам'ятника Данилові Галицькому, Теодозії Бриж і матеріали про паркову скульптуру Ярослава Мотики «Лілея». Також показані твори ужиткового мистецтва зі скла, кераміки й текстилю, зокрема роботи Софії Караффи-Корбут, Лідії Шевченко, Олександра Звіра та інших авторів.
«Не винось сміття з хати»
Де: Львівський муніципальний мистецький центр, Муніципальна мистецька резиденція (ліве крило будинку), вулиця Стефаника, 11, Львів
Коли: по 2 листопада, щодня з 10:00 до 21:00
Назва проєкту Марії Річки звучить як правило: те, що відбувається всередині, має залишатися всередині. Художниця говорить про дім не як про місце захисту й затишку, а як про місце небезпеки та ретравматизації, де водночас можливе прийняття.
В інсталяції вона використовує тканини й скло, а також власноруч вишиті сукні. Це артефакти, які є в кожній оселі й мають багато рівнів спогадів: від запилених кришталевих сервізів у сервантах до посуду, побитого під час сварки. Тканини водночас м'які, ніжні й задушливі, примусові. З ними пов'язані миття підлоги, витирання, завішування, приховування, замітання слідів.
Проєкт пропонує інший підхід до цього досвіду: прийняти його як частину власної історії, подивитися під іншим кутом і поступово вчитися піклуватися про себе в ньому.
«Prima forma. Микола Кривенко»
Де: Stedley Art Foundation, вулиця Богдана Хмельницького, 62Б, Київ
Коли: з 20 жовтня, вхід за попереднім записом
Виставка ранніх робіт Миколи Кривенка присвячена виходу книги «Епізоди. Спогади Миколи Кривенка про Сергія Параджанова і Григорія Гавриленка». Експозиція зосереджена на творах періоду становлення художника, коли він зустрічався і спілкувався з Параджановим та Гавриленком, про що розповідає у книзі.
Для Кривенка вони були не лише визначними постатями мистецтва, а й частиною особистого досвіду та середовища його молодості. У спогадах він повертається до їхніх розмов, відгуків про його роботи та епізодів, які впливали на формування його погляду на мистецтво.
Представлені твори дають змогу побачити Кривенка в момент формування власної художньої мови. У них помітне звернення до спадщини бойчукістів і пошук простоти та лаконічності форми, близький світогляду Гавриленка. Водночас з'являються риси, які згодом стануть характерними для самого Кривенка.
Книга і виставка пропонують два погляди на один період: «Епізоди» повертають до людей і зустрічей, які художник зберіг у пам'яті, а експозиція — до творів часу його ранніх пошуків.
«Вибачте за тимчасові незручності»
Де: Мистецький арсенал, вул. Івана Мазепи, 28–30, 10–12, Київ
Коли: з 17 по 25 жовтня, середа — неділя, з 12:00 до 19:00
Спецпроєкт «Мистецького арсеналу» зосереджений на досвіді підлітків, їхньому погляді на світ і темах, про які їм важливо говорити сьогодні, у воєнних умовах. «Тимчасові незручності» давно стали частиною повсякденності: війна змушує постійно змінювати плани, відкладати важливе й пристосовуватися, тому ці незручності стали не тимчасовими, а розтягнутими в часі. Проєкт пропонує подивитися на цей досвід очима підлітків, які тут є не лише аудиторією, а й активними учасницями та співтворцями розмов і подій.
Генеральна директорка «Мистецького арсеналу» Олеся Островська-Люта зазначає: «"Вибачте за тимчасові незручності" — це продовження нашої програмної роботи в цьому напрямку. Віримо, що розвиток можливий передусім через роботу із зовсім молодими людьми та створення можливостей для них».
Проєкт об'єднує три виставки у вхідній зоні та першій залі правого крила. Учні Київського державного художнього ліцею імені Т. Г. Шевченка в межах виставки «Технології і академізм» (кураторка Алевтина Кахідзе) протягом двох днів працюватимуть над академічним рисунком із грецького бюста та римського гіпсового зліпка. Глядачі зможуть спостерігати за процесом і малювати поруч із ліцеїстами за вільними мольбертами.
Школа сучасного мистецтва «Фра фра фра» представляє «Welcome за гаражі 2.0». Це проєкт підлітків, дорослішання яких припало на ковід, повномасштабне вторгнення та вимушене переселення. Вони створять саморобний, трохи фантазійний, але безпечний простір, де можна побути поруч і чесно проговорити те, що турбує. Підліткова рада «Мистецького арсеналу» покаже «My wrap» про пошук себе та формування ідентичності. Три манекени, створені учасницями, уособлюють різні способи самовираження, ролі та образи, які приміряють у процесі дорослішання.
Також підготовлено публічну програму: воркшопи мисткинь Каріни Синиці, Даші Подольцевої, Лади Вербіної та Тамари Турлюн, публічні розмови з художниками, письменницями та психологинею, які частково модеруватимуть підлітки, День вільного відвідування, читацький рейв і диджей-сет від Fowncuw та Leafy.
«Бути майбутнім»
Де: Український дім, вул. Хрещатик, 2, Київ
Коли: з 22 жовтня по 15 листопада, вівторок — неділя з 11:00 до 19:00
Кураторка програми: Яна Полупанова
Кураторка освітньої програми: Алла Петренко-Лисак
Виставка-маніфест об'єднує вісім молодіжних спільнот з усієї країни у форматі масштабної сайтспесифік-інсталяції. В атріумі «Українського дому» постане «місто майбутнього», яке символічно оприявнить думки учасників і учасниць: їхні уявлення про майбутнє, рефлексії про власну участь у його створенні та візію того, яким вони хотіли б його бачити. У форматі маніфестів на площинах конструкцій з'являться мрії та плани, страхи й сумніви, а також цінності й орієнтири, які молодь визначає для себе й своєї діяльності вже сьогодні.
Як зазначає команда «Українського дому», центральна інсталяція стане результатом співтворення між молоддю та мисткинею Дашею Подольцевою.
«Модульне місто з дерева та паперу, яке постане в атріумі, є метафорою суспільства, що постійно перебудовується: воно вразливе, але здатне до трансформації, а його крихкість — не слабкість, а умова змін. Кожен індивідуальний маніфест додає місту ще один голос, і разом вони формують висловлювання, яке не належить нікому окремо», — пояснюють в «Українському домі».
Проєкт працює з молоддю як з активним учасником культурного процесу, який формує зміст, контексти та підходи до взаємодії з суспільством і державою. Вектори діяльності спільнот різні: молодіжний активізм, архітектурні дослідження, інтелектуальна робота, перформативні практики, візуальне мистецтво, дослідження локальної культури власної громади.
Учасниками стали: ГО «Де це було?» (Луцьк); студія-лабораторія Azi Nizi Maza (Харків); AO community (уся Україна, з резиденцією в Славську); Чернігівський обласний молодіжний центр та ГО «23 квіточки» (Чернігів); ГО «Центр Розвитку Вуличних культур» (Охтирка); анімаційна спільнота (Дніпро); Театр сучасного діалогу (Полтава); спільнота студенток освітньої програми «Комунікації та управління культурними індустріями» факультету соціології КНУ імені Т. Шевченка (Київ).
«Анатоль Петрицький: Перевідкриття»
Де: Музей театрального, музичного та кіномистецтва України, вул. Лаврська, 9, Київ
Коли: по 25 жовтня, вівторок — неділя з 11:00 до 19:00
Куратори: Тетяна Руденко, Сергій Руденко
Виставка присвячена Анатолю Петрицькому — представнику українського авангарду й одному з провідних українських сценографів ХХ століття. Його творчість зазвичай розглядають фрагментарно: окремо станковий живопис, сценографію, портрети діячів культури та дизайнерські експерименти. Експозиція пропонує побачити ці напрями разом, адже в усіх жанрах Петрицького є перформативність.
Сучасний український візуальний стиль зазвичай пов'язують з Георгієм Нарбутом і Василем Кричевським. Проте пошуки форми й образу тривали й пізніше, і Петрицький був одним з тих, хто їх продовжували. У 1920–1930-х роках він, як і інші митці його покоління, працював в умовах дедалі жорсткішої радянської культурної політики.
Його роботи нерідко зводять до яскравих кольорів і етнографічних мотивів, тобто до так званої шароварщини. Виставка показує, що це спрощення: авторське послання в його творах варто шукати на маргінесах, а не в декоративному центрі.
Куратор виставки, доктор культурології Сергій Руденко зазначає: «Передусім Петрицький не є архівним митцем. По-друге, в його творчості сконцентровано модерністський компонент, що більше пасує техноцентризму нашого сьогодення».
В експозиції представлені оригінальні ескізи костюмів і декорацій, частина яких не експонувалася понад 50 років. Окремо показані авангардні костюми для вистав 1920-х років: це реальні сценічні об'єкти, які дають уявлення про експерименти художника з формою та простором. Також музей виставляє рідкісні кадри зі скляних негативів, що допомагають відтворити театральний контекст його робіт.
«Той день»
Де: Львівський палац мистецтв, вул. Миколи Коперника, 17, Львів
Коли: до 11 жовтня, вівторок — четвер з 11:00 до 20:00, п'ятниця — неділя з 10:00 до 20:00
Інтерактивна виставка «Той день» з нагоди 35-річчя відновлення незалежності України переїхала з Києва до Львова. Для проєкту Ukraine Wow це перша зміна локації. У столиці виставка встановила рекорд відвідуваності в дні без повітряних тривог, але з міркувань безпеки не змогла продовжувати роботу.
Засновниці Ukraine Wow Ярослава Гресь та Юлія Соловей розповідають, що проєкт не просто перемістили, а й видозмінили: «Ми також привеземо до Львова нові експонати — відзнаки, які ще ніколи не експонувалися: головну американську телевізійну нагороду "Еммі", яку у 2024 році за документальний проєкт Culture Quest отримала музикантка Ната Жижченко (Onuka), а також кубок тенісного турніру WTA 250, який Еліна Світоліна здобула в новозеландському Окленді у січні 2026-го».
Серед експонатів основної частини виставки, які вже бачили у столиці, — Прапор Незалежності, який група народних депутатів на чолі з В'ячеславом Чорноволом внесла до Верховної Ради 24 серпня 1991 року, офіційні символи влади Президента України (колар, печатка, булава, штандарт) і Конституція, на якій президент складає присягу під час інавгурації. Також представлені історичні артефакти, світові відзнаки, які Володимир Зеленський отримав від імені українського народу, ті роботи Георгія Нарбута, Віктора Зарецького, Тетяни Яблонської, Олександра Ройтбурда, Володимира й Віктора Лободи, Володимира Патика та інших.
Окрема частина експозиції — нагороди, які українці й українки здобули за час повномасштабного вторгнення: чемпіонський пояс Олександра Усика, шабля Ольги Харлан, премії BAFTA, Нобелівська премія миру, Пулітцерівська премія, статуетка «Євробачення», кубки NAVI та інші.
Інтерактивна частина дозволяє підняти прапор над куполом Верховної Ради, за допомогою VR-окулярів опинитися в кабінеті президента та у Верховній Раді, заповнити бюлетень референдуму 1991 року, записати випуск новин у теле- та радіостудії, заспівати в караоке-кімнаті, проголосувати за найкращий рецепт борщу, прогулятися вишневим садком і політати над Канівським водосховищем.
«Under heat / Під тиском»
Де: на лівому (Дарниця) і правому (Хрещатик) березі Києва, адреса за запитом
Коли: виставка на Дарниці з 4 по 18 жовтня, виставка на Хрещатику триватиме до 5 жовтня, відвідини можливі за домовленістю
Кураторка: Дар'я Придибайло
Виставка відбувається у двох самоорганізованих мистецьких просторах: Temporarily Displaced Foundation на Хрещатику та Depot 12/59 на Дарниці. Так проєкт поєднує обидва береги Києва. Роботи представляють дев'ятеро художниць і художників, п'ятеро з яких зараз служать у ЗСУ та НГУ, тому їхня практика існує одночасно в просторі мистецтва й безпосереднього досвіду війни.
В основі проєкту — образ вогню: від спеки, злості, бажання. Небо дедалі більше стає ареною війни, проміжки між сиренами скорочуються, а напруга накопичується майже фізично. Є й інший вогонь, який тисне зсередини, — бажання бути поруч з іншими та бажання мирного життя. Роботи по-різному фіксують стан «під тиском»: фізичний і психологічний, особистий і колективний. Напруга проявляється в кольорі, фактурі, жесті, образі, мовчанні.
Назва також є критичною ремаркою до терміна heat wave, яким іноземні експерти раніше позначали українське мистецтво. Виставка ставить питання: що відбувається з мистецтвом під тиском історичних подій?
Учасники проєкту: Андрій Бойко (у лавах ЗСУ), Каріна Корбут (у лавах ЗСУ), Тетяна Маліновська, Віталій Протесеня (у лавах ЗСУ), Богдан Сокур (у лавах НГУ), Тамара Турлюн, Ольга Трегубова, Артем Шевченко (у лавах НГУ), Анна Щербина.
«Все, що лишається»
Де: галерея «Кузня», вул. Нижній Вал, 37/20, Київ
Коли: до 3 по 18 жовтня, вівторок — четвер з 11:00 до 20:00, п'ятниця — неділя з 10:00 до 20:00
Кураторка: Поліна Пискурьова
У межах соло-виставки Вікторії Розенцвейг будуть представлені інсталяції мисткині. Художниця працює переважно з власним фотоархівом, який зберігає моменти повсякденного життя на лівобережній Херсонщині, у місцях, куди сьогодні більше не можна повернутися.
У практиці Розенцвейг часто з'являється поняття «напівприсутності»: вона працює з ледь видимими зображеннями, білими образами на білому тлі та тендітними матеріалами. Так проявляється мінливість спогадів, які трансформуються в пам'яті. В останніх роботах фокус зміщується від спроби зафіксувати пам'ять до констатації її принципової нестабільності, стану «перебування між» фрагментованим минулим і невизначеним майбутнім.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media