"Андромеда", Червінський, вибух — чому у розслідуванні підриву "Північних потоків" зʼявився український слід

Яхта "Андромеда" у сухому доку на острові Рюген у Німеччині, 17 березня 2023 року. Фото: Sean Gallup/Getty Images

У ніч на 26 вересня 2022 року сейсмологічні станції у Швеції й Данії зафіксували підводні вибухи. Вони лунали на маршрутах газопроводів "Північний потік" та "Північний потік-2". Російський "Газпром", співвласник "Потоків", заявив про “безпрецедентні руйнування”. Три з чотирьох ниток газогонів були зруйновані.

Німеччина, Данія й Швеція проводять розслідування атак. У федеральній прокуратурі Німеччини на запит Суспільного відповіли, що не діляться інформацією з медіа, хіба можуть підтвердити, що слідчі дії тривають. Шведська прокуратура обіцяє розповісти свою версію до кінця року.

Тим часом у медіа, з посиланнями на джерела в прокуратурах країн, що розслідують підрив, періодично зʼявляються аргументи на користь версії про те, що за цим стоїть Україна. Суспільне розповідає, звідки зʼявилася ця ідея і які дані її ймовірно підтверджують, а які — ні.

Перші версії: диверсія Росії або США

Вибухи на "Північних потоках" сталися за сім місяців після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну. 26 вересня 2022-го вони пролунали на трьох з чотирьох трубопроводів у Балтійському морі, неподалік Борнгольма, Данія.

На той момент "Північний потік" уже місяць був відключений через низку несправностей, а "Північний потік-2" так і не запрацював: Берлін припинив проєкт за кілька днів до повномасштабного вторгнення РФ в Україну. До того ж напередодні вторгнення США наклали санкції на його оператора — Nord Stream 2 AG.

В перших заявах Офісу президента України натякали на причетність РФ до підриву. Лідери ЄС та США називали це "умисною диверсією". "Ми працюємо з союзниками, щоб точно розібратися, що сталося. Ми ще не знаємо цього точно, але не слухаємо, що каже Путін. Ми знаємо — те, що він говорить, не відповідає дійсності", — так коментував атаку на газопроводи президент США Джо Байден.

Росіяни свою роль у підриві заперечили, а коли їх не включили в офіційне розслідування, заявили, що не визнають його результатів і оголосили свою версію подій. "Англосаксам замало санкцій. Тепер вони перейшли до диверсій: це неймовірно, але факт: організувавши вибухи на міжнародних газопроводах "Північний потік", які проходять по дну Балтійського моря, вони фактично почали руйнувати загальноєвропейську енергетичну інфраструктуру", — заявив Володимир Путін.

У лютому 2023-го цю версію частково підтримав лауреат Пулітцерівської премії Сеймур Херш. У його розслідуванні йшлося, що за атаками нібито стоять спецслужби США, які діяли за наказом Джо Байдена та за участі військово-морського флоту Норвегії. Пізніше Херш заявив, що начебто ще у 2021-му в США з’явився комітет, який розглядав, зокрема, можливість знищення "Північних потоків".

Ще за кілька тижнів до повномасштабного вторгнення Байден запевняв, що з "Північним потоком" буде покінчено, якщо "російські танки перетнуть кордон України". Радник США з національної безпеки Джейн Салліван застерігав Росію від нападу, обіцяючи зупинення газопроводу. Однак у Білому домі заперечили, що причетні до підриву "Потоків", зокрема відкинули версію, що вибухові пристрої під російські газопроводи підклали водолази військово-морських сил США.

На фотографії, яку зробила берегова охорона Швеції, видно викиди газу, що витікає внаслідок прориву на газопроводі Nord Stream 2 у Балтійському морі, 28 вересня 2022 року. Це четвертий витік, який виявили тоді у підводних газопроводах, що з’єднують Росію з Європою. Фото: Swedish Coast Guard/AP

Звідки зʼявилася версія про роль України

У березні 2023-го німецький суспільний мовник та тижневик Die Zeit опублікували свою версію того, як підривали газопроводи. Йшлося про 15-метровий вітрильник "Андромеда", який начебто зафрахтувала польська компанія, що належить двом українцям, потім, на початку вересня 2022-го судно вирушило до німецького порту "Росток", там його навантажили усім необхідним для операції на "Потоках" і воно попрямувало до місця підриву. Нібито, коли судно повернули власникам, там були залишки вибухівки — такої ж, яку згодом знайшли на дні Балтійського моря. Також журналісти розповіли, що на борту "Андромеди" було шестеро людей — капітан, двоє водолазів, двоє помічників та лікар.

Один зі співавторів публікації — німецький журналіст Георг Хайль, пояснив Суспільному, що ці висновки — начебто посилання на те, що відомо німецькому слідству. "Розслідування також привело до громадянина України, який живе в Києві й, як видається, стоїть за польською компанією, що використовувалася для оренди яхти. Коли ми в березні опублікували першу історію, наголосили: там є висновки, які ведуть до України, але це не обов’язково означає, що за нападом стоїть українська держава. Ми також зазначили, що можлива операція під чужим прапором", — говорить Хайль.

Пізніше висновки про "Андромеду", за словами Хайля, частково підтвердив експеримент, проведений журналістами, коли вони орендували цю ж саму яхту та пропливли ймовірним маршрутом підривачів.

У червні 2023-го The Washington Post опублікував матеріал, в якому розповідалося, що американські і європейські спецслужби нібито знали про наміри українського військового керівництва вчинити атаку на "Північні потоки" за три місяці до того, як вона сталася. У публікації також прозвучало припущення, що "усі залучені до атаки підпорядковувалися генералу Валерію Залужному, який був відповідальним за операцію, тож президент України Володимир Зеленський не знав про неї".

За версією WP, Зеленський таким чином міг "заперечувати причетність України до атаки на цивільну інфраструктуру, яка могла б викликати громадське обурення та поставити під загрозу підтримку України Заходом. Особливо в Німеччині, яка до війни отримувала половину природного газу з Росії та довгий час відстоювала проєкт "Північний потік" — попри спротив інших європейських союзників".

Тоді ж, у червні 2023-го, Валерій Залужний в бесіді з тодішнім головою Об'єднаного комітету начальників штабів США генералом Марком Міллі, заявив, що ні він особисто, ні Україна не має відношення до підриву "Потоків".

У серпні 2023-го журналісти-розслідувачі з німецьких медіа Der Spiegel та ZDF заявили, що сліди операції з підриву ведуть в Україну і це нібито основна версія, яку розглядає німецьке слідство.

"Ми не змогли дослідити це, але вважаємо, німецькі слідчі були здатні відстежити слід, який вказував на Україну — електронний лист, надісланий з України під час найму вітрильника, або скажімо, якісь телефонні дані, які змушують слідчих вважати, що злочинці приїхали саме з України та зрештою поїхали до України після вибухів або коли повернули "Андромеду", — розповідає у розмові з Суспільним Фіделіус Шмід, співавтор матеріалу.

Яхта "Андромеда" у сухому доку на острові Рюген у Німеччині, 17 березня 2023 року. Слідчі зіставили залишки вибухівки, знайдені на трубопроводі, зі слідами, знайденими всередині кабіни яхти. Фото: Sean Gallup/Getty Images

Полковник Червінський

11 листопада Der Spiegel та Washington Post назвали причетним до скоєння атак на потоки Романа Червінського — 48-річного полковника, який служив у силах Спеціальних операцій та СБУ. Нині він фігурує у низці кримінальних проваджень в Україні. Зокрема — щодо начебто самовільної операції з вербування російського пілота навесні минулого року, що призвело до обстрілу аеродрому та знищення українських літаків. А ще він — один з розвідників, які організовували операцію з затримання бойовиків ПВК "Вагнер" у 2020-му.

За даними видань, Червінський начебто координував операцію на "Потоках" і через інших отримував завдання від командувача Валерія Залужного. Сам Червінський свою роль у цій історії заперечує.

Публікація ґрунтується на анонімних джерелах. Автори матеріалу у The Washington Post відмовилися від коментарів, проте Фіделіус Шмід, який є співавтором публікації Der Spiegel розповів деякі деталі:

"Ми отримували інформацію з кількох джерел в Україні, від кількох західних розвідувальних організацій та урядових установ кількох країн. Це десь 10-12 джерел, які в основному говорили те саме — Роман Червінський відіграє важливу роль у цій історії. Але ступінь його впливу і точну роль поки встановити складно. Проте багато хто говорить, що Червінський та атака на "Північні потоки" в одному контексті — це вірний збіг. І таких джерел у нас двозначна цифра".

Генерал Микола Маломуж, керівник Служби зовнішньої розвідки України у 2005-2010 роках, вважає, що Червінський не міг координувати атаку на газопровід: "Формат його діяльності не дозволяв таку операцію. У нього є чітко визначений реальний сектор дій. Зокрема, проведення локальних операцій, до прикладу, проти терористів та екстремістів. Для атаки, подібної до "Північного потоку", потрібна велика професійна диверсійна група. Це дуже складна й детально спланована операція".

Полковник Роман Червінський у Київському апеляційному суді, 20 листопада 2023 року. Der Spiegel та Washington Post у своїх розслідуваннях назвали його причетним до вибухів на газопроводі "Північний потік". Фото: Тетяна Джафарова/Суспільне

Мотиви Росії

Михайло Гончар, президент Центру глобалістики "Стратегія XXI", що зокрема займається дослідженнями в області енергетичної політики та міжнародної безпеки, говорить, що в публікаціях, де йдеться про причетність України до підриву "Потоків", журналісти відкидають аргументи про те, як ці атаки можуть зіграти на руку РФ. "Росія ще з 2021-го запустила спецоперацію на газовому ринку Європи по його, так би мовити, "підсушуванню" — поступовому зменшенню постачання газу. І ціна, замість 300-500 доларів за 1000 кубів, як це було в першій половині 2021-го, наприкінці того року сягнула до трьох з гаком тисяч доларів", — говорить Гончар. За його словами, європейські партнери "Газпрому" подали на Росію в арбітражі з вимогою компенсувати збитки за оплачений, але недопоставлений газ і щоб уникнути виконання багатомільярдних позовів, РФ могла влаштувати "форс-мажор" — вивести "Потоки" з ладу.

Скорочення обсягів постачання газу по "Північному потоку" Росія тоді пояснювала проблемами з технічним обслуговуванням турбін, начебто, через санкції. Наприкінці серпня газогін остаточно зупинився. У листопаді 2022-го німецька компанія Uniper ініціювала арбітражний розгляд у Стокгольмі, вимагаючи від РФ відшкодування збитків. Невдовзі з позовами виступила ще одна німецька компанія — RWE, і французька Engie.

Інший ймовірний мотив, про який згадує Гончар: Росія помстилася заходу за підтримку України та санкції. Та оскільки підірвано три з чотирьох ниток газопроводу, все ще є шанси тиснути на Європу. "Тобто, мовляв, у випадку екстремально холодної зими РФ готова прийти на допомогу Європі, але, на жаль, в обмеженому обсязі, оскільки залишилась тільки одна нитка і лишень її можна задіяти. Мені здається, цей мотив був рушійним в Кремлі", — каже Гончар.

Фіделіус Шмід говорить: ймовірно, Німеччина вже довела причетність України до атак, однак не поспішає оприлюднювати ці дані через політичні причини: "Німці зрозуміли, що врешті підтримували Україну значно більше, ніж планували на початку війни й можливо, більше, ніж хотіли б цього. А тут український спецназ підриває трубопровід, який постачає до Німеччини дешевий газ. Підвищення цін на газ одразу після цього, мабуть, могло б підірвати підтримку суспільства. Враховуючи, що немає політичної волі, щоб визнати, що ви помилялися упродовж перших місяців, вказуючи на провину Росії, таку позицію Німеччини зараз можна зрозуміти".