Глобальне потепління змінює не лише погоду, а й умови, за яких туристи подорожують та відвідують культурні пам'ятки. Через спеку люди дедалі частіше змінюють дати та регіони відпочинку. Проте вибір певних туристичних місць тепер залежить від низки факторів, оскільки клімат змушує змінювати графіки роботи пам'яток просто неба та створює загрозу для самої культурної спадщини.
Суспільне Культура пояснює, як зміна клімату впливатиме на подорожі, туристичні маршрути та збереження історичних місць на різних континентах.
Подорожі почнуть зміщуватися в часі та просторі
Європейське агентство з довкілля та Climate-ADAPT прямо вказують, що тепловий стрес може зменшувати привабливість Південної Європи як літнього туристичного напрямку. Дослідження Європейської комісії показує, що зі зростанням температури південні регіони материка можуть втрачати частину туристів, тоді як північна і центральна частини навпаки — відчувають їхній приріст. Тобто люди, які раніше вибирали Грецію чи Італію, тепер переміщують свої відпустки на північ Франції, Німеччини чи Данію.
Дослідження Спільного досліджувального центру ЄС (JRC) прогнозує, що за сценарію потепління на три-чотири градуси південні прибережні регіони Європи можуть втратити майже 10 % літнього туристичного попиту. Натомість північні прибережні регіони можуть отримати понад 5 % додаткового попиту влітку та на початку осені.
Серед регіонів із найбільшими потенційними втратами називають Кіпр, Грецію, Іспанію, Італію та Португалію, а приріст прогнозують для Німеччини, Данії, Фінляндії, Ірландії, Нідерландів, Швеції та Великої Британії.
Найцікавіша зміна може відбутися навіть не між країнами, а між місяцями. За одним зі сценаріїв JRC прогнозує зменшення туристичного попиту в липні та його зростання навесні, восени та взимку. Найбільший потенційний приріст припадає на квітень — майже 9 %. Натомість липень може стати місяцем найбільшого скорочення туристичних потоків у Європі.
Це можна пояснити простим прикладом. Сьогодні турист може планувати тиждень в Афінах у липні. Але якщо вдень температура регулярно наближатиметься до екстремальних значень, а популярні археологічні пам'ятки закриватимуть на години, то поїздка в цей період втрачатиме частину своєї привабливості. Турист може обрати той самий маршрут у квітні, травні, вересні або жовтні. Тобто культурний туризм може почати жити за іншим календарем.
Зміна клімату позначається не тільки на літньому туризмі. Європейське агентство з довкілля називає зимовий туризм одним із секторів із високим кліматичним ризиком. Причина — скорочення снігового покриву та зміна температурних режимів. Це означає, що від глобального потепління можуть постраждати гірськолижні курорти.
Особливо вразливими є низькогірні курорти, де температура часто коливається близько до нуля. Зменшення природного снігу означає більшу залежність від штучного засніження, а це своєю чергою збільшує споживання води та енергії. Climate-ADAPT окремо вказує на ці ризики для європейського зимового туризму.
Як спека впливає на культурну спадщину в Греції
Зміна клімату вже змушує культурні інституції коригувати звичний режим роботи культурних пам'яток. Зокрема тих, які розташовані просто неба, де відвідувачі та персонал безпосередньо перебувають під впливом спеки.
У липні 2025 року Міністерство культури Греції через високу температуру на кілька днів обмежило відвідування археологічних об'єктів Акрополя та кількох інших пам'яток в Афінах. Це стало частиною офіційної політики реагування на спеку. Подібні заходи безпеки запроваджували й у 2023 році. Для відвідувачів Акрополя тоді також встановлювали навіси біля входів і організовували безплатну роздачу води.
Як стало відомо із сайту Акрополя, цьогоріч обмеження роботи не запроваджували.
Тоді ж Міністерство культури Греції встановило для Акрополя максимальну кількість у 20 тисяч відвідувачів на день і розподілило їх за часовими слотами з 08:00 до 20:00. Офіційно це рішення пояснили безпекою пам'ятки та працівників і покращенням досвіду туристів.
На островах Кіклади офіційні графіки археологічних об'єктів на 2026 рік уже передбачають різні режими роботи впродовж дня. Для деяких об'єктів улітку влада подовжила вечірній час роботи, проте ввела обмеження на відвідування вдень.
«Кліматичні укриття» у Франції
Якщо у Греції для туристів створили обмеження, бо більшість пам'яток архітектури була під сонцем, то у Франції знайшли вихід, як урізноманітнити туризм під час спеки.
Наприкінці липня 2026 року французький мінкульт розповів, що під час спеки музеї працювали як «кліматичні укриття». Люди могли прийти, щоб перебути екстремальні температури та водночас відвідати культурний захід.
Під час хвилі спеки в червні Національний музей Пікассо в Парижі безкоштовно відкрив свої двері для учнів із сусідніх шкіл, які потребували прохолодного приміщення. У Ліоні ж місто безплатно відкрило для відвідувачів кондиціоновані Музей образотворчих мистецтв, музей Ґадань і macLYON у межах програми «цілі прохолодифранц. - objectif fraîcheur».
У період екстремальної спеки в червні цьогоріч палац Порт-Дорефранц. - Palais de la Porte Dorée у перекладі на укр означає «палац золотих воріт» безплатно відкрив виставкові простори, фактично запропонувавши мешканцям паризького району безпечне прохолодне місце.
Міністерство культури зазначило, що музеї охолоджували під час спеки насамперед для збереження експонатів і це дозволило інтегрувати туристів та місцевих мешканців в кліматичну стратегію.
Ці приклади показують, що виникає нова роль культурної інституції, де люди приходять в музеї не лише подивитися на експозицію, а й перебути небезпечну температуру.
Вплив клімату на археологічні памʼятки
У липні 2025 року UNESCO опублікувала окремий матеріал про вплив зміни клімату на археологічні пам'ятки. Організація зазначає, що танення вічної мерзлоти, берегова ерозія, повені та посухи становлять загрозу для потенційно мільйонів археологічних об'єктів у світі.
Особливо показовий приклад — Арктика. Там вічна мерзлота століттями працювала як природна «морозильна камера», де у мерзлому ґрунті могли зберігатися кістки, дерево, шкіра та інші органічні матеріали, які в тепліших умовах давно б розклалися. За словами археолога Національного музею Данії Йорґена Голлесена, із таненням мерзлоти ці матеріали починають втрачатися.
Це важливо для археології саме через органічні матеріали. Кам'яну будівлю можна побачити через тисячу років, а дерев'яний предмет чи фрагмент одягу без холодного і стабільного середовища може зникнути значно швидше. Тобто танення мерзлоти означає не просто зміну ландшафту — воно запускає процес руйнування археологічного «архіву».
Береги Арктики дедалі більше потерпають ще й від ерозії, а це особливо небезпечно для поселень, які історично розташовані біля моря. Служба національних парків США описує ситуацію в Національному заповіднику «Берінґ Ленд Брідж» на Алясці, де розташовані археологічні залишки поселень корінного народу інупіатівIñupiaq. Серед них: залишки будинків, місця господарської діяльності та сховища. Значна частина цих місць досі недостатньо досліджена, але вже зараз вони опиняються під загрозою — через берегову ерозію та підняття рівня води об'єкти може фізично змити в море. У цьому випадку археологічна пам'ятка буквально зникне разом зі шматком узбережжя.
За даними UNESCO, в Арктиці зареєстровано понад 180 тисяч археологічних пам'яток. Через швидке потепління цілі ландшафти можуть одночасно зазнавати таких змін, які становлять ризик для тисяч об'єктів.
Танення льодовиків справді може відкривати речі, які тисячоліттями були заховані під льодом. UNESCO наводить приклад гори Ценґельхайрхан у Західній Монголії, де через відступ льодовика на поверхню вийшли залишки давніх мисливських стоянок: мотузки, кістки тварин та інші органічні матеріали. Але після появи на поверхні вони більше не захищені холодом і можуть швидко руйнуватися. Тому для археологів виникає нова проблема — встигнути врятувати знайдений артефакт.
«Місто, яке скоро піде під воду»
Окрім окремих пам'яток архітектури глобальне потепління та підняття рівня моря загрожує цілим містам. Місцева влада у співпраці з центральними органами запроваджує обмеження для відвідування таких міст та вкладає значні кошти в їхній порятунок.
Венецію часто описують фразою «місто, яке скоро піде під воду». Вона вже стикається з підвищенням рівня моря та дедалі частішими високими припливами. Глобальне потепління тільки збільшує довгостроковий ризик.
У 2021 році ЮНЕСКО пропонувало внести Венецію до списку пам'яток, що перебувають у небезпеці. Тоді світова організація рекомендувала заборонити заплив круїзних лайнерів у Венеційську затоку. Цю пропозицію підтримали — і з 1 серпня того ж року великим круїзним суднам заборонили проходити через басейн Сан-Марко та канал Джудекка.
Також у Венеції запровадили плату для одноденних туристів, які відвідують історичний центр у найбільш завантажені дні. У 2026 році її стягують впродовж 60 окремих днів — з 3 квітня до 26 липня. Базова ставка становить 5 євро, а за пізню оплату — 10 євро.
Водночас місто вже має систему активного захисту — MOSEІнтегрована система інженерних споруд та рухомих шлюзів у Венеції. Проєкт ще називають «Мойсей»., мобільні бар'єри, які перекривають три протоки між Венеційською лагуною та Адріатичним морем під час високої води.
UNESCO прямо зазначає, що MOSE є частиною системи захисту Венеції від високої води. У рішенні 2025 року Комітет Світової спадщини окремо відзначив продовження значних інвестицій Італії в експлуатацію MOSE та інші заходи із запобігання повеням.
Місто веде статистику середнього рівня моря. На офіційній сторінці муніципалітету зазначено, що нинішній середній рівень моря у Венеції приблизно на 32 сантиметри вищий, ніж на початку XX століття. Влада зазначає, що це результат не просто глобального потепління, а й природних процесів та осідання ґрунту.
«Африканська Венеція»
Якщо Венеція — найвідоміший європейський приклад, то Ламу в Кенії показує, що проблема глобальна. Старе місто розташоване на острові в Індійському океані, воно є найстарішим та одним із найкраще збережених суахілійських поселень Східної Африки. UNESCO внесла його до списку Світової спадщини у 2001 році.
Через розташування на піщаному острові місто особливо вразливе до підняття рівня моря. UNESCO зазначає, що останніми роками під час дуже високих припливів вода періодично затоплює вулицю вздовж берега. Вода може переливатися через захисну стіну і потрапляти до історичних будівель, де спричиняє пошкодження та ерозію.
Тут особливо цікаво те, що традиційна архітектура самого міста частково допомагає адаптуватися до спеки. Вулиці орієнтовані на сезонні вітри й морські бризи, вузькі проходи створюють тінь, а товсті стіни та підлога допомагають регулювати температуру і вологість.
UNESCO також наголошує на ролі мангрових лісівПрибережна екосистема з вічнозелених дерев та чагарників, які ростуть у солоній або солонуватій воді під час припливів і відпливів у тропічних та субтропічних поясах, які працюють як природний захист від хвиль, штормів і цунамі. Тому збереження культурної спадщини тут безпосередньо пов'язане зі збереженням природного середовища.
Загроза для історії Вʼєтнаму
Подібна проблема постала й у В'єтнамі. UNESCO зазначає, що для стародавнього міста Хоян щорічні повені є давно відомою загрозою, тож там уже розробляють стратегії реагування на кліматичні ризики.
Особливо актуально це стало після екстремальних повеней восени 2025 року. За даними UNESCO, у жовтні — листопаді 2025 року рівень води перевищував історичні значення, великі частини міста опинилися під водою, а це прискорило деградацію вразливих історичних будівель.
Сам факт повеней для міста не новий. UNESCO у 2026 році зазначає, що зміна клімату створює додатковий тиск через зміну режимів опадів, екстремальні погодні явища та підняття рівня моря.
Вода в Єгипті
Александрія у Єгипті є прикладом, де частина міста буквально перебуває під водою.
UNESCO зазначає, що під сучасною береговою лінією зберігаються великі підводні археологічні залишки давнього міста. Йдеться про портові споруди, колони, статуї та інші монументальні елементи. Археологічні залишки в окремих місцях лежать на глибині шість-вісім метрів.
Причому цей процес тривав впродовж тривалого часу і пов'язаний не тільки із сучасною зміною клімату. UNESCO зазначає, що берег зазнавав впливу підняття рівня моря та просування води в дельті Нілу протягом історичного періоду. Частина давнього міста вже стала середовищем для підводної археології, а сучасні прибережні міста намагаються не допустити повторення такого сценарію.
Останні роки UNESCO формулює проблему значно ширше, ніж просто «пам'ятки потерпають від погоди». За даними World Heritage Centre, кожен шостий культурний об'єкт світової спадщини перебуває під загрозою через кліматичні фактори.
Приблизно третина міст світової спадщини розташована у прибережних районах, які дедалі більше потерпають від ризиків, пов'язаних із підняттям рівня моря. У Середземномор'ї, за оцінкою UNESCO, ризик прибережних повеней та ерозії стосується вже 60 % об'єктів культурної спадщини.
На фоні зміни клімату змінюються підходи влади до того, як боротися з катаклізмами та зберегти історичну пам'ять окремих місць та цілих міст. Особливо це важливо для країн, де туризм є основним джерелом доходу, серед яких вищезгадані Греція, Італія та Єгипет.
Нині постає питання майбутнього культурного туризму: чи зможуть люди й надалі відвідувати історичні місця з огляду на захист пам'яток. UNESCO наголошує, що адаптація вже стала необхідною частиною збереження світової культурної спадщини, а від того, наскільки швидко вона відбуватиметься, залежить, скільки з цієї спадщини матимуть змогу побачити майбутні покоління.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
