Сергій Михайлюк — блогер і репер, більш відомий як Piwko nie mozna ("Пивко не можна"). Життя у Польщі він починав як заробітчанин, а популярність йому принесла робота в таксі. А саме вислів, сказаний під час поїздки, який швидко розлетівся у соцмережах та став мемом.
Сьогодні Сергій активно розвиває TikTok, Instagram та YouTube, ділиться життям таксиста і записує пісні.
В інтерв’ю для Суспільне Культура Сергій Михайлюк поділився історією свого шляху, розповів про несподіваний старт кар’єри, ставлення до хейту і розвиток у музиці.
Сергію, сьогодні ви є одним із найвпізнаваніших українців у Польщі. Розкажіть, будь ласка, де ви народилися, і яким було ваше життя до переїзду?
Я народився у Кіровограді, зараз це Кропивницький. Моє дитинство та життя там не можна назвати легкими. Скажімо так, я поїхав не від хорошого життя. Як і багато українців, я хотів просто нормально працювати, заробляти та мати якесь майбутнє.
Коли ви вирішили переїхати до Польщі?
До Польщі я почав їздити ще з 2018 року. Працював на складах за мінімальну зарплату, були важкі зміни, фізична робота, постійна втома. Але тоді я розумів, що іншого шляху не маю, треба було рухатися далі й намагатися змінювати своє життя.
У 2021 році, ще до початку повномасштабної війни, я вирішив переїхати до Польщі остаточно — жити, працювати та будувати тут своє майбутнє. Тоді я навіть уявити не міг, що через декілька років стану впізнаваною людиною, блогером та одним із найвідоміших таксистів у Польщі. Все це починалося буквально з роботи на складі та життя від зарплати до зарплати.
Ви почали вести блог у 2024 році, коли виклали відео, де, звертаючись до пасажирів, говорите фразу "piwko nie mozna", яка швидко стала вірусною і зробила вас популярним. Розкажіть про цю ситуацію, що тоді сталося в машині?
Насправді вся ця історія була зовсім не смішною, як це згодом сприйняли люди через меми та TikTok. Повна поїздка в мене є на відео — там добре видно, як все відбувалося спочатку.
У машину сіли п'яні пасажири й почали поводитися агресивно та зухвало, бо я не дозволив їм пити пиво в салоні. Для них це стало приводом показати свою перевагу, мовляв, вони поляки в себе вдома, а я українець "у гостях" — із цього й почалися перші ксенофобські фрази.
Я не хотів конфлікту, адже поїздка була довгою — вночі, з аеропорту, через ліс на великій швидкості. Я вирішив згладити ситуацію, сказавши, що вони можуть пити пиво, але їм вже потрібен був сам конфлікт. Вони почали чіплятися до будь-яких слів, питали, скільки мені років, звідки я, заводили розмови про українців та про те, як "Польща всім допомогла". Я відповів, що особисто мені ніхто нічим не допомагав, і приїхав я до Польщі ще до війни, працював тут сам, без будь-яких пільг. Але ця їхня фраза мене дуже розлютила. Далі почалися прямі погрози, вони казали, що можуть мене побити, забрати машину.
У той момент мені реально було страшно. Ніч, ліс, двоє великих, п'яних чоловіків у машині. Я намагався не провокувати їх ще більше, відповідав спокійно, іноді навіть із посмішкою. Але на одному зі світлофорів пасажир почав уже відкрито мене ображати — йому не сподобалося, як я виглядаю, що я в окулярах та в сорочці. А потім він вдарив мене. Я був шокований. Я бризнув їм в очі газ, вигнав із машини, одразу зачинив двері та поїхав, а після цього викликав поліцію.
А чому вирішили викласти конфлікт у мережу?
Відео я виклав, тому що розумів — без суспільного резонансу такі історії дуже часто просто залишаються поза увагою. До цього в мене вже були ситуації, коли якісь проблеми ніхто особливо не поспішав вирішувати.
Коли історія стала вірусною, виник суспільний інтерес і тоді цим почали займатися серйозно. Іронія в тому, що фраза "piwko nie można", яка пізніше стала мемом і зробила мене популярним, з'явилася в дуже неприємній і навіть небезпечній для мене ситуації.
Сьогодні вас знають саме за нікнеймом Piwko nie można. Також цей вислів часто можна побачити у ваших соцмережах та на мерчі. Ви тоді розуміли, що це стане мемом, чи це було повною несподіванкою?
Чесно кажучи, тоді я взагалі не думав, що це стане якимось мемом чи початком моєї кар'єри в інтернеті. Для мене це було просто відео з неприємним випадком, яке я виклав задля розголосу та справедливості.
Найдивовижніше, що після публікації пройшло близько восьми місяців, і тільки потім все неочікувано вибухнуло. Хтось за допомогою штучного інтелекту переробив відео на жартівливе, ніби ми з тими пасажирами друзі та вся ситуація виглядає навпаки. Цей ролик почав віруситися в TikTok, люди почали робити свої версії, пародії та меми.
Все це перетворилося на справжній тренд. Десятки тисяч людей знімали відео із фразою "piwko nie można". Я побачив це і вирішив також підхопити хвилю, знявши пародію сам на себе. І саме це відео несподівано набрало близько шести мільйонів переглядів. З цієї миті й розпочалася моя інтернет-кар'єра. За перші три дні на мене підписалося понад 100 тисяч людей у TikTok.
Чому ви вирішили створити блог, в якому показуєте роботу в таксі?
Це вийшло само собою. Після того як відео стало вірусним, моя популярність почала дуже швидко рости і я зрозумів, що людям цікаво дивитися на моє життя та роботу в таксі. А якщо чесно, то ще змалку я мріяв стати популярним і займатися чимось творчим, тому в якийсь момент вирішив просто розвивати це далі.
Чи змінилося ставлення клієнтів до вас після цього?
Так, звісно. Зараз мене впізнає кожен четвертий чи п'ятий клієнт. Люди часто посміхаються, просять фото, розпочинають розмову першими, згадують меми чи музику. Загалом атмосфера стала набагато позитивнішою.
У ваших відео можна побачити як ввічливих та веселих пасажирів, так і агресивних та зверхніх. Ще одна з найвідоміших ситуацій набрала понад 4 мільйони переглядів у TikTok. Тоді ви заборонили чоловіку курити в авто і він почав проявляти негатив у ваш бік. Як часто трапляються подібні випадки, які ви не публікуєте, і як вам вдається зберігати спокій у таких ситуаціях, водночас відстоюючи свої кордони?
Всі ситуації, які відбуваються у мене в машині та потрапляють до інтернету — це реальні історії. На жаль, агресивні чи зверхні пасажири іноді дійсно трапляються. Особливо коли люди бачать, що ти іноземець, то деякі починають дозволяти собі зайве. Я давно зрозумів одну річ — треба зберігати холоднокровність. У реальному житті та з погляду закону часто винен не той, хто спровокував, а той, хто першим вдарив чи зірвався. І хоч як це звучить, ми все-таки не в себе вдома, тому потрібно вміти контролювати себе навіть у неприємних ситуаціях.
Водночас я завжди намагаюся відстоювати свої особисті кордони спокійно та без агресії. Для мене важливо залишатися людиною та не опускатися до рівня тих, хто намагається принизити чи спровокувати конфлікт.
Як ви ставитеся до хейту? Можливо, відчуваєте якусь небезпеку, пов'язану з вашою публічністю?
Реальний ризик може виникнути лише у місцях, де багато п'яної молоді. Найчастіше агресію виявляють саме такі люди — під алкоголем, у компанії, з промитими політичною пропагандою мізками. І найнеприємніше, що хейт у мій бік майже завжди пов'язаний не через те, яка я людина, а виключно через моє походження, адже я українець. Зазвичай це якісь вигуки в натовпі на кшталт "wypierdalaj na Ukraine" ("забирайся в Україну"). Як правило, така поведінка з'являється лише тоді, коли вони відчувають себе "сміливими" у компанії та бачать, що я один.
У звичайному житті все навпаки — люди частіше підходять сфотографуватися, підтримують та дякують за контент. Я не живу в постійному страху чи параної. Просто намагаюся зайвий раз уночі не перебувати в місцях, де багато п'яних і агресивних людей, бо чудово розумію, що будь-яка серйозна провокація може призвести до великих проблем.
Через свою публічність я маю ще сильніше контролювати емоції та поведінку, тому що зараз одну неправильну дію можуть зняти на телефон, викласти в інтернет і наслідки будуть набагато серйознішими, ніж для звичайної людини.
Як у вашому житті з'явилася музика, реп? Чи пам'ятаєте момент, коли зрозуміли, що хочете спробувати себе в цьому напрямі?
Музика та реп з'явилися у моєму житті несподівано. Спочатку я записав свою першу пісню просто для того, щоб використовувати її фоном у відеороликах та не отримувати блокування за авторські права. Перший текст я створив за допомогою ChatGPT, а потім вже сам доопрацьовував, змінював фрази та додавав щось від себе.
Тоді я взагалі не сприймав це серйозно і не думав, що музика стане важливою частиною мого життя. В якийсь момент все вийшло з-під контролю, в хорошому сенсі. Людям почали подобатися треки, вони почали віруситися разом із моїми відео і я зрозумів, що мені справді хочеться розвиватися в цьому напрямі.
І якщо чесно, то любов до музики у мене була завжди. Я з дитинства мріяв співати, любив караоке і виступати навіть просто для друзів. В якийсь момент завдяки інтернету та своїй аудиторії я зрозумів, що моя мрія почала потроху ставати реальністю.
Ваш найвідоміший трек Nocne Ulice набрав майже 1,5 мільйона переглядів на YouTube. У ньому ви описуєте ситуації з нічних поїздок та спілкування з пасажирами. У коментарях багато хто зауважує, що вам вдалося передати справжню атмосферу роботи в таксі. Який сенс ви вкладали в слова пісні, та чому вирішили подати цю історію саме в такій емоційній формі?
Сенс цього треку в тому, щоб передати атмосферу і, якщо можна так сказати, біль роботи таксиста. Всі ці нічні поїздки, дивні пасажири, втома, агресія, абсурдні ситуації — це те, з чим багато водіїв стикаються майже щодня.
Мені хотілося показати це без якоїсь гарної картинки та романтизації, а так, як воно є насправді. Тому трек вийшов у такому емоційному, місцями агресивному, але при цьому гумористичному стилі. Це була суміш агресії, самоіронії та реальних емоцій, які накопичуються у людини в час такої роботи.
Найцікавіше, що це все створювалося дуже спонтанно. Я не сидів і не продумував якусь глибоку концепцію. Просто в якийсь момент почав переносити реальні ситуації та свої емоції в музику. Напевно, саме тому люди й відчули в треку справжню атмосферу нічних поїздок та життя таксиста.
Від кого ви сьогодні отримуєте найбільше підтримки та натхнення?
Найбільше підтримки та мотивації я отримую від своєї сім'ї і, звичайно ж, від своїх відданих підписників. Саме завдяки людям, які стежать за мною, підтримують і вірять у мене, в мені з'являється бажання рухатись далі, створювати новий контент, музику та розвиватися. Це дуже велика мотивація для мене.
І наостанок, які у вас плани на майбутнє? Як ви бачите розвиток свого блогу, музичної кар'єри — можливо, є проєкти, над якими ви працюєте зараз?
Чесно кажучи, я не люблю заздалегідь розповідати про свої великі плани, тому що завжди є відчуття, що коли забагато говориш, то щось може не здійснитися.
Якщо коротко, то я просто хочу далі розвиватися у медіапросторі: у блозі, музиці, зйомках, нових проєктах і всьому, що пов'язано з творчістю та інтернетом. З часом це перестало бути просто моїм хобі й стало повноцінною роботою, тому зараз моя головна мета — зростати далі, пробувати нові формати та ставати ще сильнішим як медійна особистість і артист.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
