У 2020 році британська письменниця Меґґі О’Фаррелл написала роман "Гамнет" , у якому художньо переосмислила маловідомий факт із біографії Вільяма Шекспіра.
Книжка здобула численні літературні нагороди та переклади на сорок мов світу, а також розійшлася тиражем понад два мільйони примірників і має близько 400 тисяч оцінок на платформі GoodReads (з рейтингом 4,2 / 5). Наступне досягнення — екранізація від режисерки Хлої Чжао, яка отримала вісім номінацій на "Оскар-2026". В український прокат стрічка виходить 5 березня.
Суспільне Культура розповідає найцікавіше про роман Меґґі О’Фаррелл — ймовірно, найбільш хайповий фанфік про Шекспіра у світі.
Як виникла ідея роману
Задум роману сягає корінням підліткових років авторки, коли вона вперше прочитала "Гамлета" — п'єсу про помсту данського принца за вбивство батька-короля його дядьком головного героя Клавдієм, який захопив трон і одружився з матір'ю Гамлета. Шкільний вчитель мимохідь зазначив, що Вільям Шекспір написав цей видатний твір через чотири роки після смерті свого одинадцятирічного сина на ім'я Гамнет.
Меґґі О'Фаррелл дуже зачепив цей маловідомий факт про трагедію, яка залишилася лише приміткою в біографії Шекспіра. Згодом, досліджуючи детальніше постать класика, вона помітила, що дослідники приділяють дуже мало уваги його родині.
Наприклад, його доньки Сюзанна та Джудіт дожили до сімдесяти років (а це неабияка рідкість для того часу, коли середня тривалість життя становила близько п'ятдесяти). Перші біографії Шекспіра почали з'являтися ще за їхнього життя, проте жоден дослідник не розпитав доньок про те, яким був їхній батько. Вчені не лише залишили близьких Шекспіра в затінку його блискучого доробку, а й втратили надзвичайно цінні свідчення про драматурга.
Вважаючи це несправедливим, О'Фаррелл вирішила написати історію з фокусом на особистих переживаннях Шекспіра — зокрема, аби показати, як вони можуть надихати на мистецтво та зцілювати авторів. На думку письменниці, якщо читати "Гамлета" крізь призму втрати сина, п'єса відчувається як "послання від батька з одного світу до недосяжної дитини з іншого".
"Ніхто не назвав би п'єсу на честь свого померлого сина легковажно. Це, вочевидь, було дуже важливе рішення. Мене дуже засмучувало те, що так мало людей знають про існування Гамнета. Без нього у нас не було б п'єси «Гамлет» ", — наголошує О'Фаррелл.
Окрім цього, письменниця хотіла спростувати негативні уявлення про дружину Шекспіра Енн Гетевей. В історичних довідках її часто зображають неписьменною селянкою, яка "заманила" Вільяма у шлюб вагітністю, а той все життя ненавидів і уникав її.
"Я хотіла повернути її в історію, дати їй голос і присутність, попросити читачів забути все, що вони знають про Енн Гетевей, — і познайомитися з Агнес Шекспір", — каже О'Фаррелл.
Ідея посягнути на постать такого масштабу в художній біографічній книжці водночас захоплювала і лякала. Авторка розповіла, що історія "змогла дихати вільно" тільки тоді, коли вона прибрала з неї всі згадування імені Вільяма Шекспіра.
Цікаво, що під час роботи над книжкою авторка намагалася максимально зануритися в антураж Англії ХVI століття. Вона висадила й доглядала лікарський сад у стилі єлизаветинської доби, навчилася соколиного полювання, пекла хліб за тюдорівським рецептом та власноруч виготовляла ліки з вирощених рослин.
Сюжет роману
Головною героїнею роману постає Агнес, змальована з дружини Вільяма Шекспіра. Вона — жінка з глибокою інтуїцією, віддана дружина, турботлива матір, а також вправна травниця, яка вирощує власний відьомський садочок із цілющими рослинами.
Вісімнадцятирічний Шекспір (точніше, герой, натхненний ним) працює вчителем латини в родині Агнес, якій за сюжетом двадцять шість років. Невдовзі дівчина вагітніє, і пара одружується, оселяючись поруч із батьківською майстернею. У подружжя народжується старша донька Сюзанна, а згодом близнюки Джудіт та Гамнет.
Сюжет рухається між різними часовими площинами: від історії знайомства й сімейного життя до короткого дитинства їхнього сина Гамнета. Центральною подією стає епідемія чуми 1596 року, яка спершу вражає Джудіт, а згодом переходить до Гамнета.
Після смерті хлопчика текст перетворюється на глибоке, емоційно насичене дослідження втрати — материнського болю, розгубленості батька, спільного родинного горя. Роман не стільки реконструює біографію Шекспіра, скільки пропонує інтимний погляд на трагедію, що могла стати одним із внутрішніх імпульсів до написання "Гамлета".
Історія містить елементи магічного реалізму та містики: зокрема, тут йдеться про зв'язок із мертвими, передбачення майбутнього, укладання угоди в процесі вмирання тощо.
Окрім цього, в одній з рецензій згадується, що Меґґі О'Фаррелл змалювала в "Гамнеті" ефектну й водночас абсолютно не вульгарну сексуальну сцену, яку авторка відгуку називає "подвигом креативності, винахідливості та мистецтва".
"Гамнет" — восьмий роман у бібліографії Меґґі О'Фаррелл. У 2023 році видавництво Vivat опублікувало його в українському перекладі Євгенії Канчури.
Про авторку
Меґґі О'Фаррелл народилася 1972 року в Колрейні, Північна Ірландія. Через роботу батька-академіка сім'я часто переїжджала, тож дитинство О'Фаррелл минуло між Ірландією, Вельсом і Шотландією.
У віці восьми років вона тяжко захворіла на енцефаліт і понад рік не відвідувала школу. Після хвороби дівчинка заново вчилася ходити й тримати ручку — лікарі навіть припускали, що вона більше не зможе ходити. Дворічна реабілітація дала результат, але період ізоляції та фізичної крихкості, за словами письменниці, став поштовхом до її глибокої любові до літератури. Пізніше цей досвід вона відрефлексувала в мемуарах "Я є, я є, я є: сімнадцять зустрічей зі смертю", які очолили список бестселерів The Sunday Times.
У підлітковому віці Меґґі зазнавала булінгу через заїкання та ірландське походження.
О'Фаррелл вивчала англійську літературу в Кембриджі, а згодом мала звивистий кар'єрний шлях: працювала журналісткою в Гонконзі, заступницею літературного редактора The Independent on Sunday та викладачкою творчого письма в Лондоні. Певний час жила в Італії.
Після "Гамнета" письменниця опублікувала ще один роман, натхненний реальною історичною постаттю — "Портрет подружжя" (2022). Книжка заснована на історії італійської аристократки Лукреції Медічі, чиє недовге життя трагічно обірвалося: ймовірно, її отруїв чоловік — Альфонсо II, герцог Феррарський. Роман внесли до короткого списку Жіночої літературної премії.
Меґґі О'Фаррелл одружена з письменником Вільямом Саткліффом, з яким познайомилася в студентські роки. Вони живуть в Единбурзі та виховують трьох дітей.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
