Після фіналу конкурсу "Міс Америка 2026", на переможницю Кессі Донеган полилася хвиля критики та хейту. Дівчина стала жертвою цькувань у мережі через свій вигляд. Користувачі жартували про "неправильний" макіяж та писали образи про зовнішність Донеган, а деякі звертали увагу на некомпетентність суддів, що визначили переможницю.
Попри те, що конкурси краси мають понад 100-річну історію, вони часто стають причиною суперечок та дискусій через просування культу зовнішності, об’єктивації жінок і дискримінаційні правила для учасниць.
Суспільне Культура розповідає про еволюцію конкурсів краси, причини запеклих суперечок навколо них та про людей, які озвучують проблеми й змінюють устав таких змагань.
Трохи про історію конкурсів краси
Один із перших офіційно задокументованих конкурсів краси відбувся у 1839 році в Шотландії під час історичної реконструкції лицарського турніру в Еглінтоні. Тоді провели змагання під назвою "Королева краси", переможницею якого стала герцогиня Сомерсетська Джорджіана Сеймур. Згодом подібні конкурси почали набирати популярності впродовж XIX століття.
У 1880 році в місті штату Делавер Регобот-Біч пройшов перший конкурс краси у США. Організатори хотіли знайти "найкрасивішу незаміжню жінку країни" та присудити титул "Міс Сполучені Штати". Перемогу здобула Міртл Мерівезер. За описом джерел, це молода жінка віком до 35 років, зі зростом близько 160 см і вагою не більше ніж 59 кг. Попри інтерес до такого формату, подібні заходи на той час часто сприймали як вульгарні та неприйнятні, а жінок, які брали участь у них — такими, що прагнуть публічної уваги та є марнославними.
Упродовж ХХ століття конкурси краси почали ставати подібними до сучасного формату. Важливим етапом їхнього розвитку є проведення конкурсу "Міс Америка" у 1921 році в Атлантик-Сіті, США. Ініціатори прагнули продовжити туристичний сезон і привернути більше відвідувачів до курорту. Найбільший резонанс викликало дефіле учасниць у купальниках на пляжі. Саме ця частина шоу прикувала увагу глядачів і журналістів. Завдяки публікаціям у пресі, а згодом трансляціям на радіо й телебаченні, конкурси краси стрімко перетворилися на масову розвагу. У перші десятиліття їхнього існування акцент залишався на оцінюванні зовнішності конкурсанток.
Після завершення Другої світової війни конкурси краси почали виходити за межі окремих країн та набували міжнародної популярності. У 1951 році у Великій Британії заснували конкурс "Міс Світу". Переможниця "Міс Америка" 1951 року Йоланда Бетбезе Фокс відмовилась позувати в купальнику від бренду Catalina Swimwear, що спричинило суперечку організаторів. Наслідком цього є започаткування конкурсу "Міс Всесвіт", з ініціативи компанії — виробника купальників, яка прагнула рекламувати свій продукт.
Обидва конкурси стрімко здобули популярність і стали відомими у світі. Згодом до них приєднався "Міс Інтернешнл" у 1960 році, організатори якого ставлять за мету досягти миру у світі через взаєморозуміння між народами. У 2001 році з’явився ще один конкурс краси — "Міс Земля", головною ідеєю якого є те, що краса може створити платформу, через яку можна підвищувати обізнаність про екологічні проблеми. Ці чотири конкурси сформували так звану велику четвірку найвпливовіших світових змагань краси, які існують досі.
Суперечливі вимоги до учасниць
Найпопулярніші та найпрестижніші світові конкурси краси мають власні правила. Зазвичай цих вимог дотримуються і країни, що проводять власні конкурси, переможниці яких беруть участь у міжнародних змаганнях.
Протягом довгого часу правила для участі у національних та міжнародних конкурсах краси залишаються незмінними. Зокрема, учасниці мають бути громадянками країни, яку представляють або в межах якої змагаються.
У конкурсах "Міс Світу" та "Міс Інтернешнл" встановлено вікові межі від 17 до 27 років, а на "Міс Земля" — від 18 до 25. Такі обмеження викликають дискусії про те, що краса не повинна вимірюватися віком, а молодість — не єдина її ознака. Тож правила часто критикують через дискримінацію за віком.
У вересні 2023 року Miss Universe Organization оголосила, що з 2024 року конкурси "Міс Всесвіт" та всі дочірні змагання в різних країнах прибирають вікову межу. Тепер будь-яка повнолітня жінка може подати заявку.
"Я думаю, що ми, жінки, відчуваємо цей цокаючий годинник, який суспільство на нас накладає, а в таких інституціях, як «Міс Всесвіт», кажуть: «Ні, жінки не старіють, жінки чудові в будь-якому віці», я думаю, що це чудово", — відреагувала на зміну Катріона Грей, переможниця "Міс Всесвіт 2018".
Однією з вимог до учасниць конкурсів краси є наявність "хорошої репутації". Це поняття може тлумачитися по-різному, проте найчастіше мається на увазі активна участь претендентки в благодійній діяльності, волонтерстві та соціальних проєктах. Така активність сприймається як ознака особистої зрілості, що покращує імідж жінки та підвищує її шанси на перемогу.
Наприклад, у конкурсі "Міс Світу" важливу роль відіграє програма Beauty with a Purpose ("Краса з метою") — один з основних етапів змагання. Там конкурсантки презентують власні соціальні або благодійні ініціативи.
Проте "репутація" залишається неоднозначним поняттям. В учасниці не має бути судимостей та правопорушень, а також участі у відвертих фотосесіях та створенні контенту, який може сприйматись як провокативний і бути несумісним з іміджем конкурсу.
Один із суперечливих випадків дискваліфікації учасниці саме через репутацію стався у Великій Британії, в межах конкурсу "Міс Оксфордшир". У 2014 році Джорджія Еден опублікувала селфі топлес, намагаючись привернути увагу до проблеми раку молочної залози. Організатори повідомили, що дівчина не зможе надалі брати участь у змаганні, бо такі фото є "зовсім іншим світом, ніж конкурс".
Переможницю конкурсу "Міс Болівія Всесвіт 2022" Фернанду Павісік позбавили титулу через порушення стандартів поведінки. В Instagram-відео вона дозволила собі зневажливі й образливі висловлювання на адресу інших конкурсанток, назвавши їх "старенькими" та "дамами". А під час перегляду фото представниць з Еквадору, Аруби та Кюрасао, сміючись, сказала "дякуємо за участь".
Умови участі у подібних заходах також передбачають, що жінка не має бути заміжньою, розлученою або мати дітей. Вагітність та материнство ставали підставою для дискваліфікації.
Наприклад, у 1957 році американку Мері Леону Гейдж позбавили титулу "Міс Америка" через те, що вона приховала свій вік, на момент участі їй було 18, а не 21. А ще виявилось, що жінка заміжня та має двох синів.
Українку Вероніку Дідусенко, яка здобула титул "Міс Україна 2018" також дискваліфікували, адже дізналися, що вона мати-одиначка та має 5-річного сина.
Вона зреагувала на це так: "Це було принизливо та образливо для мене… Чому жінку мають не пускати до участі лише тому, що вона мати? Це не має жодного сенсу. Те, що я мама, ніяк не впливає на мою здатність бути професійною, успішною моделлю чи виконувати свою роботу… Я хочу, щоб «Міс Світу» змінила ці правила, аби зробити конкурси краси інклюзивними для всіх".
Також вона подала позов проти організаторів "Міс Світу", стверджуючи, що їхня політика є дискримінаційною та суперечить Закону про рівність.
Упродовж останніх років міжнародні конкурси краси почали переглядати застарілі та дискримінаційні вимоги до учасниць. Важливим кроком у цьому напрямку стало рішення організаторів конкурсу "Міс Всесвіт", які з 2023 року офіційно дозволили брати участь жінкам, що перебувають у шлюбі або мають дітей.
Просування стандартів краси та об’єктивація жінок
Попри заяви організаторів про натхнення, самовираження та розвиток лідерських якостей більшість конкурсів і досі показують жіночу красу з акцентом на фігуру, обличчя, вік, колір шкіри та вбрання. За візуальною красою ховається менш приваблива реальність — жінок перетворюють виключно на об’єкти бажання.
Конкурси краси традиційно просували канон жіночої зовнішності, який змінюється з часом, але загалом залишається досить вузьким і нормативним.
Якщо переглянути зображення переможниць, можемо помітити, що у більшості переважають такі риси, як великі очі, виразні вилиці, прямий ніс, а губи не є тонкими та мають чіткий контур. Також часто обличчя конкурсанток порівнюють із "золотим перетином", який показує симетрію та співвідношення рис.
Учасниці та переможниці великих конкурсів краси "Міс Світу", "Міс Всесвіт", "Міс Інтернешнл" та "Міс Земля" — це стрункі, підтягнуті жінки, з пропорційною фігурою та відсутністю шрамів, целюліту чи волосся на тілі.
Для участі в конкурсі "Міс Світу" жінка має мати зріст не менше ніж 166,7 см. "Міс Земля" вважає ідеальним зріст від 167,4 см. У "Міс Інтернешнл" участь можуть брати дівчата зростом від 168 см. Інформації про бажану вагу потенційних конкурсанток немає. Попри це дослідження показують, що учасниці конкурсів краси мають зріст від 170 см, а також із кожним роком стають худішими.
PubMed показує результат опитування 131 жінки, які брали участь у конкурсах краси. Близько 57 % з них намагалися схуднути. Респондентки бажали бути стрункішими та відчували, що мають розлади харчової поведінки саме через тиск мати фігуру, яка відповідатиме певному канону. Нереалістичні стандарти краси затверджують ідеал стрункого, модельного тіла, що має негативний вплив не лише на учасниць, але й на глядачок, серед яких є і підлітки.
Дефіле в купальниках довгий час вважалося традиційною частиною конкурсів краси. Водночас цей етап найбільше критикували з точки зору сприйняття жінки не як особистості, а як об’єкту оцінювання за зовнішніми критеріями. У 2018 році організатори "Міс Америки" оголосили про скасування цієї частини конкурсу.
"Ми більше не конкурс краси. Ми змагання… Ми більше не будемо оцінювати наших кандидаток за їхньою зовнішністю. Це дуже важливо. А це означає, що у нас більше не буде конкурсу купальників", — заявила Гретхен Карлсон, голова ради організації "Міс Америка".
Сексуальні домагання до учасниць
Оцінювання жінок через призму зовнішності об’єктивує конкурсанток та є причиною сексуальних домагань.
Так, у 2025 році авторка Юбер Гарен опублікувала книжку "Міс Франції: від мрії до реальності", де колишні учасниці регіональних конкурсів краси поділились досвідом. Вони розказали про сексуальні домагання, тиск, небажані дотики та зґвалтування у період із 1990 по 2002 роки.
Учасниці "Міс Всесвіт Індонезія" у 2023 році звинуватили організаторів у сексуальних домаганнях. Жінки заявили, що їх змусили роздягнутись для перевірки тіла на наявність шрамів, целюліту чи татуювань, а також деякі з постраждалих стверджують, що їх фотографували топлес.
Модель Пріскіла Рібка Джеліта вважає цю "перевірку" принизливою та згадує: "Коли мене попросили розстебнути бюстгальтер — я була шокована! Але я не могла ні говорити, ні відмовитися… Коли я спробувала прикрити груди руками, вони лаяли та кричали на мене".
Організація "Міс Всесвіт" одразу відреагувала на скандал: "У світлі того, що ми дізналися про те, що відбулося на конкурсі «Міс Всесвіт Індонезія», стало зрозуміло, що ця франшиза не відповідає стандартам та етиці нашого бренду", — заявили представники у колишній соціальній мережі Twitter.
Також організатори "Міс Всесвіт" достроково розірвали контракт із компанією PT Capella Swastika Karya та її директором Поппі Капеллою, адже саме вони займались проведенням конкурсу в Індонезії та Малайзії.
Чинна "Міс Англія 2025" Мілла Меджі покинула конкурс "Міс Світу" перед гранд-фіналом в Індії. За словами Мілли, вона "відчувала себе повією" і була "віддана на розвагу" організаторами "Міс Світу". Рішення піти вона ухвалила після того, як її виставили перед заможними чоловіками-спонсорами.
"Неправдивою та наклепницькою" назвали заяву Меджі організатори "Міс Світу", а генеральна директорка конкурсу Джулія Морлі сказала, що конкурсантка покинула фінальний етап змагань, бо вважала, що не має шансів на перемогу.
Хейт через невідповідність стандартам
Сьомого вересня 2025 року відбувся фінал конкурсу "Міс Америка 2026", переможницею якого стала Кессі Донеган — учасниця від штату Нью-Йорк. Після оголошення результатів у соціальних мережах розгорілась активна дискусія щодо її зовнішності. Коментатори звертали увагу на макіяж переможниці, який начебто був невдалим, важким і не пасував Донеган. Також у коментарях жінку називали страшною та потворною.
Деякі користувачі натякали, що Кессі не заслуговує титулу та не відповідає "стандартам": "Її зовнішність не відповідає вимогам «Міс Америки»" та "Щось серйозно не так із суддями".
Кессі Донеган відповіла на хейт: "Ні, я не хочу чути, щоб люди негативно говорили, особливо про мою зовнішність… Але я також поважаю те, що інтернет — це публічний простір, і що люди мають право на свою думку".
Представниця Канади на конкурсі "Міс Всесвіт 2016" Сієра Бірчелл стикнулася з критикою свого тіла під час підготовки до шоу. Жінці дорікали, що вона "набрала вагу" та "втрачає бали" через зміну зовнішності. Бірчелл відповіла, що приймає своє тіло таким, яке воно є. Здоров’я та впевненість для неї важливіші за відповідність чужим стандартам. Також конкурсантка згадала про екстремальні дієти та обмеження, яких вона дотримувалась, щоб досягти "ідеальної фігури".
Колишній власник конкурсу "Міс Всесвіт" та теперішній президент США Дональд Трамп дозволяв собі зневажливі коментарі в бік переможниці "Міс Всесвіт 1996" Алісії Мачадо. Після того як жінка набрала вагу, він називав її "Міс Свинка" (Miss Piggy).
"Він весь час кричав на мене. Він казав мені: «Ти виглядаєш потворно» або «Ти виглядаєш товстою»… Іноді він знущався наді мною і казав: «Привіт, міс Піггі», «Привіт, міс Прибиральниця»… Це було дуже принизливо…", — згадувала Алісія Мачадо.
Цей епізод завдав психологічної травми для моделі, через яку в неї почався розлад харчової поведінки та проблеми з прийняттям себе.
Протестні рухи проти конкурсів краси
Феміністські рухи 1960–1970-х років розглядали конкурси краси як такі, що об’єктивують жінок, підтримують обмежені стандарти краси та підсилюють залежність від оцінки зовнішнього вигляду.
У 1968 році понад 100 жінок вийшли на демонстрацію, організовану New York Radical Women (NYRW). На набережній Атлантик-Сіті активістки протестували проти вигаданого ідеалу жіночої краси, який просував конкурс "Міс Америка". NYRW провели вівцю набережною та вручили їй корону "Міс Америка", порівнюючи конкурс зі змаганнями худоби. Протестувальниці викидали підбори, бюстгальтери, бігуді та інші атрибути "жіночності" у сміттєвий бак із написом "Свобода".
В 1969 році суд заборонив активісткам збиратися на протест. Попри це жінки вийшли на набережну, але поліція оточила їх, не даючи проводити акцію. Саме тоді з’явився символічний феміністичний жест стиснутого кулака, який швидко став візитівкою руху за права жінок.
Дослідниця фемінізму Сара Еванс у своїй книжці 1979 року "Особиста політика" описала ці акції проти "Міс Америки" як "вибуховий дебют" нового феміністичного руху.
У 1970 році активістки Women’s Liberation Movement (WLM) з Великої Британії зірвали конкурс "Міс Світу" у Лондоні. Жінки протестували проти того, що конкурс висвітлює тільки зовнішню красу, просуваючи сексизм і стереотипи. Частина протесту потрапила до прямого ефіру телетрансляції, який тривав трохи більше ніж 10 хвилин. Комік та ведучий заходу Боб Гоуп пожартував: "Це справжній ринок худоби, я там був, телят перевіряв".
Цей вислів розлютив активісток і вони почали кричати зі своїх місць та кидати листівки, борошно, гнилі овочі та димові шашки. Образ плюшевої ляльки-корови під час заходу став символом того, що конкурсанток сприймають як тварин на ярмарках.
У брошурі організації руху йшлося: "Ми все своє життя брали участь у конкурсі «Міс Світу», судили себе так, як судді судять нас, жили, щоб догодити чоловікам, розділяли інших жінок на безпечних подруг та гарних суперниць…"
Джо Робінсон, одна із засновниць руху WLM, згадує: "Ми зробили неймовірно багато за одну ніч, оскільки ідея про визволення жінок поширилася по всьому світу, серед мільйонів людей, і це перевершило наші найсміливіші мрії".
Участь трансгендерних жінок
До 2012 року більшість відомих конкурсів краси обмежували участь трансгендерних жінок та офіційно дозволяли участь лише для тих, кого відразу по народженні записали жінками.
Важливим поворотним моментом став дозвіл організаторів конкурсу "Міс Всесвіт" у 2012 році брати участь трансгендерним жінкам. Це рішення стало результатом публічного резонансу навколо історії Дженни Талачкової — трансгендерної жінки, яка була спочатку дискваліфікована у конкурсі "Міс Всесвіт Канада" 2012 року через стать, вказану при народженні.
Талачкова вирішила юридично захищати своє право на участь у конкурсі. Її адвокати стверджували, що вимога щодо "природної статі" для учасниці змагань є неприпустимою, згідно з канадським законодавством про права людини.
Дженна Талачкова також зверталася до Дональда Трампа, який на той час володів конкурсом "Міс Всесвіт": "Я б хотіла, щоб пан Трамп просто сказав прямо, чи дозволять мені брати участь у змаганнях… Я також хочу, щоб пан Трамп чітко заявив, що це правило скасують, бо я не хочу, щоб будь-яка інша жінка страждала від дискримінації, яку зазнала я".
Зрештою Дженна отримала дозвіл брати участь у конкурсі, адже вона відповідає стандартам правового визнання статі в Канаді, маючи паспорт, водійські права та свідоцтво про народження, що підтверджують її статус жінки.
Через шість років після зміни правил, у 2018 році Анхела Понс виграла титул "Міс Іспанія" та представляла країну на міжнародному рівні на "Міс Всесвіт 2018" у Таїланді. Вона стала першою трансгендерною конкурсанткою на "Міс Всесвіт".
Анхела Понс вважає: "Індустрія моди любить говорити про свободу та творчість, але багато разів я ходила на кастинг, і мені давали роботу, а потім моє агентство телефонувало і казало, що передумали, бо дізналися, що я трансгендерна жінка… Я показую, що трансгендерні жінки можуть бути ким завгодно: вчителькою, матір’ю, лікаркою, політикинею і навіть «Міс Всесвіт»".
Участь Понс викликала обговорення у суспільстві. Одні вітали її та вважали це зрушенням і прогресом на шляху до захисту інтересів спільноти ЛГБТК+. Але є люди, яким не сподобався такий крок до інклюзивності.
До прикладу, "Міс Колумбія 2018" Валерія Моралес заявила, що конкурс краси призначений для жінок, які народилися жінками.
Чи є конкурси краси аполітичними
Часто можна почути, що конкурси краси мають бути поза політикою. Однак конкурси не мають офіційних формулювань про заборону політично виражатися. Приклади національних костюмів показують, що учасниці іноді успішно долучають політичний або соціальний меседж і це стає частиною конкурсу.
Нерідко учасниці виходять у вбранні з певним повідомленням, яке має побачити світ. Так, у 2021 році на "Міс Всесвіт" учасниця із М’янми Тузар Вінт вийшла у костюмі етнічної меншини чін і розгорнула банер Pray for Myanmar ("Моліться за М’янму"). Вона також заявила, що хоче через конкурс донести світу правду про те, як права людини в її країні перебувають під загрозою після військового перевороту.
У цьому контексті варто згадати образи українських учасниць, які нагадували світу про війну в Україні.
У 2022 році, вбрання українки Вікторії Апанасенко на конкурсі "Міс Всесвіт 2022" здобуло відзнаку як найкращий національний костюм. Його назва Warrior of Light ("Воїн Світла") символізує боротьбу України проти темряви та образ Архангела Михаїла, який боронить людей.
Представниця України вийшла у білій сукні, стилізованій під вишиванку, з пишними рукавами та спідниці, для пошиття якої витратили понад 10 метрів тканини. Головний убір українки прикрашений колосками, а за спиною Вікторія мала символічні крила, ніби спалені в бою, обрамлені в синьо-золоті обладунки та прикрашені дзеркальними орнаментами, розкриті для вирішальної битви. Меч у руці символізував силу та оборону.
Організатори "Міс Всесвіт Україна" зазначили: "Вікторія має зброю в руках, тіло вкрите бронею, і водночас вона несе світло крізь темряву, яка прийшла на наші мирні землі з агресором".
На цьому ж конкурсі представниця Росії Анна Ліннікова казала, що інші учасниці уникали її та відвертались після того, як дізналися, що вона з Росії.
Наступного року, під час шоу "Міс Всесвіт 2023" у Сальвадорі, представниця з України Ангеліна Усанова нагадала про дітей, які страждають від російських ракет та не мають змоги захистити себе. На сцені вона продемонструвала костюм "Матір-Захисниця" та несла золотого янгола, символізуючи захист дітей.
"Золоті елементи на костюмі — це обладунки, що символізують силу кожної української матері, яка захищає своїх дітей. Тіло маленького янголятка — це символ неоціненного життя кожної дитини. Цей костюм був створений, щоб нагадати міжнародній спільноті про події в Україні та необхідність для всіх держав поважати міжнародне право і принципи, закріплені в статуті Організації Об’єднаних Націй", — прокоментувала свій образ Ангеліна Усанова.
Існують випадки й неповаги до учасниць з України. Мілена Мельничук, яка представляла Україну на конкурсі "Міс Європа" розповіла про те, що ще до початку конкурсу росіяни почали телефонувати їй та звинувачувати у розв'язанні війни.
Особливе обурення викликала позиція організаторів. В Instagram дівчина описала подробиці щодо умов, в яких перебувала. Ось деякі з них:
"Мене заставляли, щоб я фоткалась із [росіянкою] і коли я агресивно відмовляла, погрожували мені й казали, що я тупа і нічого не розумію", "дизайнер спеціально дав нам однакові сукні, щоб ми були однакові і як подруги!", "хореограф конкурсу поставив мене поруч із росіянкою на сцені, коли я попросила переставити мене, він сказав російською мовою «мне п*хуй на в*йну в Украине»".
Чи сприяють такі конкурси миру
Конкурси краси називають себе майданчиками сприяння миру через підвищення обізнаності, солідарності з постраждалими та просуванню соціальних проєктів.
"Міс Земля" має програму "Краса для справ", де учасниці впроваджують соціальні або екологічні ініціативи у своїх країнах. "Міс Світу "просуває проєкт "Краса з метою", у якому переможниці реалізовують благодійні ініціативи, особливо в регіонах, що постраждали від війни. Існує навіть конкурс "Міс Мир Інтернешнл", заснований з метою створення "посланниць миру" у світі.
На конкурсі "Міс Світу 2022" відбулася символічна акція. На сцені з 7 000 свічками виступали учасниці та організатори, в яких висловлювали підтримку Україні після вторгнення Росії. Шоу транслювалось для понад ста країн.
Тоні-Енн Сінгх, володарка титулу "Міс Світу 2019", заспівала пісню Селін Діон та Андреа Бочеллі The Prayer, а присутні на сцені та глядачі тримали свічки.
Перед початком заходу генеральна директорка конкурсу Джулія Морлі звернулась із заявою: "Ми повинні щось зробити. Навіть якщо може здатися, що запалити одну свічку ніколи не достатньо, якщо ми всі разом запалимо свічку, ми зможемо змінити світ", — запрошуючи людей у всьому світі "світити своїм світлом для України" та публікувати фотографії в соціальних мережах.
Конкурси краси для чоловіків
Традиційно конкурси краси асоціюються із жінками, але чоловічі змагання за титули "найкрасивішого" та "найпривабливішого" теж існують.
Перші чоловічі конкурси краси почали проводити у ХХ столітті. Один із найстаріших — "Містер Америка", що стартував ще у 1939 році як конкурс фізичної форми, пов’язаний із бодибілдингом. Його головною метою було просування сильного, мʼязистого чоловічого тіла, яке створене завдяки дисципліні та тренуванням.
З 1960-х популярними стали конкурси культуристів для чоловіків. "Містер Всесвіт" та "Містер Олімпія" — вважались найпрестижнішими змаганнями серед бодибілдерів, які вплинули на уявлення про естетичний вигляд чоловічого тіла. Головний акцент тут робиться на розвиток мускулатури, симетрії тіла, чіткого окреслення м’язів, пропорційності та на візуальній презентації.
Попри те, що бодибілдинг і конкурси краси мають різну специфіку, між ними можна знайти чимало спільного. В обох випадках головну увагу зосереджено на зовнішньому вигляді. Тіло подається як візуальний ідеал та об’єкт оцінювання, а самі чоловічі змагання впливають на уявлення про маскулінність, формуючи образ того, яким має бути "ідеальний" чоловік.
Найвідомішим культуристом свого часу та переможцем конкурсів "Містер Всесвіт" та "Містер Олімпія" став Арнольд Шварценеггер. Ці титули закріпили за ним статус ікони бодибілдингу. Окрім спортивних досягнень, Шварценеггер відіграв ключову роль у популяризації цього виду спорту через кіно та телебачення. Його фізична форма на екрані та публічні виступи сприяли формуванню маскулінного ідеалу, який домінував у 1970–1980-х роках.
Надалі почали з’являтися й інші чоловічі конкурси, що охоплювали як фізичну форму, так і загальний образ, харизму та стиль.
У 1996 році Miss World Organization, що володіє конкурсом "Міс Світу" започаткувала змагання для чоловіків "Містер Світу". Ідея конкурсу — знайти чоловіка, який не лише є красивим зовні та характеризується високим рівнем фізичної підготовки, а й має високі інтелектуальні здібності та харизму. Такий підхід відрізняє конкурс від інших, зосереджених виключно на зовнішньому вигляді.
Першим титул "Містера Світу" у 1996 році здобув бельгієць Том Нуєнс. Він заклав стандарт для наступних конкурсантів, поєднуючи фізичну силу та харизму. За словами переможця, журі відзначили його простоту та відкритість, при цьому він не намагався спеціально сподобатись, а зосередився на правдивому представленні себе.
Свою перемогу Нуєнс згадує: "Я завжди був вдячний за те, що живу, тому завжди дбав про тіло, харчуючись здоровою їжею та виконуючи фізичні вправи… Я намагався продовжувати зосереджуватися на тому, щоб залишатися собою, а не намагатися стати кращим за інших. Я намагався знайти досвід, який зміг би мене навчити чогось…". Та додає: "Чесно кажучи, до самої ночі я насправді не розумів, що насправді сталося. Потім, коли почалося усвідомлення, виникли деякі невідомі страхи. Перш ніж стати переможцем, я не бачив у собі нічого особливого, і це нормально. Але після того, як я став «Містером Світу», я почав ставити все під сумнів... Можливо, я інший?".
Сьогодні найпопулярнішими конкурсами краси для чоловіків є Man of the World, Manhunt International, Mister Global, Містер Світу та Містер Інтернешнл. Фізична форма досі відіграє вагоме значення для конкурсантів. Окрім цього, журі також звертають увагу на інтелект, характер, особистісний розвиток та участь у соціальних ініціативах.
Конкурси краси для дітей
Дитячі конкурси краси є найбільш суперечливими та критикованими. Вони існують десятиліттями й у цих заходах беруть участь як зовсім маленькі діти, так і підлітки. Вікова група, яка найбільше представлена на дитячих конкурсах краси — це 5–8 років, що становить приблизно 55 % усіх учасників.
В програму заходів входить дефіле, демонстрація одягу, творчих номерів та інших талантів. Особливої популярності дитячі конкурси краси набрали у США, де телебачення і рекламна індустрія мають потужний вплив. Телешоу, на кшталт Toddlers & Tiaras ("Малюки та тіари"), зробили дитячі конкурси ще більш публічними, висвітлюючи не просто участь, а підготовку костюмів, нанесення макіяжу, репетиції та процес "до/після".
Приблизно 25 000 дітей у Сполучених Штатах щорічно беруть участь у конкурсах краси. За статистикою, приблизно 80 % учасників дитячих конкурсів краси — дівчата, а хлопчики становлять близько 10–15 %. Виникає питання: чи має дитина право на вибір, чи є її участь добровільною або примусовою?
Дослідники зазначають, що часто участь дитини у подібних заходах стимульована батьками. Їхньою мотивацією залучити свою дитину до таких змагань можуть бути власні нереалізовані соціальні чи емоційні потреби. Існує також феномен "achievement by proxy", коли результат конкурсу більше важливий для батьків, ніж для дитини.
Критики вважають, що дитячі конкурси краси часто наголошують на зовнішності, а не на особистості. Також вони попереджають про ризик того, що ще в юному віці дитина звикає, що її оцінюють переважно за зовнішній вигляд. Наслідком цього може стати занижена самооцінка, тривожність та розлади харчової поведінки у майбутньому. Однак деякі батьки конкурсантів заявляють, що участь у таких заходах дає дітям впевненість у собі, навички публічних виступів, артистичність і комунікаційні навички.
Дискусії порушують питання експлуатації та сексуалізації неповнолітніх, адже дитині створюють образ професійним макіяжем й одягом.
У 2013 році Сенат Франції схвалив законопроєкт, який забороняє участь дітей віком до 16 років у конкурсах краси. Метою закону є захист дітей від гіперсексуалізації та уникнення ситуацій, коли дівчатка у дуже юному віці носять макіяж, взуття на підборах та інші предмети гардероба, невідповідні віку. Організаторам таких подій може загрожувати тюремне ув'язнення на строк до двох років та штраф у розмірі 30 000 євро.
Таке рішення стало наслідком суперечки через фотосесію дітей для журналу Vogue. На фотографіях, опублікованих у грудні 2010 року, зображено трьох 10-річних дівчаток з важким макіяжем і в обтягуючих сукнях, дорогих прикрасах та на високих підборах. Редакція видання стала на захист публікації, заявивши, що діти лише зображують дівчаток, які хочуть одягатись, як мама.
"Не змушуймо наших дівчат з раннього дитинства вірити, що їхня цінність оцінюється лише за зовнішнім виглядом", — сказала колишня міністерка спорту Франції Шанталь Жуанно.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
