Рівно 25 років з дня жорстокого убивства українського журналіста, засновника та першого головного редактора "Українська правда" минає 17 вересня.
На його честь у 2019 році PEN Ukraine створив Премію імені Георгія Ґонґадзе — нагороду для незалежних журналістів за внесок у професійний розвиток журналістики та відданість принципам професії.
Суспільне Культура зібрало головні тези та принципи, які наголошували лавреати премії різних років у своїх промовах.
Ідея — незалежність
"Мушу вам сказати, що попереду, і у мене, і у вас — багато роботи. Ідея — незалежна Україна. Ця нагорода дає мені мотивацію працювати далі, працювати, працювати", — Іван Любиш-Кірдей, лавреат 2025 року.
"Не знаю чому — це ніяк не пов’язано ні з попереднім досвідом, ні з родиною, — проте мене дуже вражали історії людей, котрі відсиділи [за ідею]. І якимось чином я приліпився до постдисидентського кола", — Вахтанг Кіпіані, лавреат премії 2019 року.
- Небайдужість
"Журналістика — це справа небайдужих людей. Багато хто скаже, що ми інформуємо, пояснюємо чому, переповідаємо історії. Так і є. Але цього мало. Якщо ми небайдужі, ми є майданчиком для дискусій, позицій і аргументів, а не для крику одне на одного. Якщо ми не байдужі як журналісти й журналістки, ми впливаємо на зміну політичної культури в країні. Якщо ми небайдужі, ми стаємо частиною боротьби за демократію, частиною боротьби за українську державність. Якщо ми небайдужі, ми є частиною боротьби за людську гідність", — Тетяна Трощинська, лавреатка премії 2024 року.
- Безкомпромісність у питаннях співпраці з ворогом
"До появи Ukraïner я почував себе у меншості. Людиною, яка намагається зсередини змінити журналістську етику, розповідати про внутрішню корупцію. Це премія на честь журналіста, який також відчував себе у меншості серед колег [...] Безкомпромісність у питаннях співпраці з ворогом, російським колоніалізмом, української ідентичності — це те, що ми отримали у спадок від Георгія Ґонґадзе. Премія — це кредит довіри й відповідальність за цей спадок", — Богдан Логвиненко, лавреат премії 2023 року.
- Відстоювати правду та справедливість
"Я дуже часто в професії і в житті спираюся на Гіїну одержимість: коли стикаюсь із моральним нейтралітетом, коли стикаюсь із нерозрізненням добра і зла в медіасередовищі або просто в суспільстві. Чому я це кажу? Тому що мало в якій професії потрібно так часто робити морально-етичний вибір, як у нашій професії. Мало в якій професії можна так масштабно відстоювати правду та справедливість. І навпаки: мало яка професія дає можливість масштабно ретранслювати брехню. Мало яка професія дає можливість створювати відчуття спільності", — Мирослава Барчук, лавреатка премії 2021 року.
- Те, що не можуть побачити інші
"Наша робота і те, що ми зробили в Маріуполі — це дійсно було показово, бо ми маємо донести світу, що відбувається. Показати людям ту частину, яку не можуть побачити всі. Я роблю свою роботу не за нагороди, я роблю її для людей. Для того щоб світ знав, що відбувається в нашій країні", — зауважив Євген Малолєтка, лавреат премії 2022 року (отримав нагороду спільно з Мстиславом Черновим).
- Перемагати у меншості
"Коли з’явився інтернет, всі думали, що це буде спілкування всіх з усіма, що цензури не буде. Але ми опинились у ситуації, коли фрики можуть об’єднуватись, коли кожен опиняється у власній теплій інформаційній ванні. Ми живемо у просторі конкуренції контенту, коли зрада продається краще за перемогу. Перемагати у більшості — легка справа, а перемагати у меншості — це, можливо, і є та справа, якій можна присвятити життя", — Павло Казарін, що отримав премію у 2020 році.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
