Вижили у єврейському гетто. Спогади дітей Голокосту. СУСПІЛЬНЕ | ЛЮДИ

Вижили у єврейському гетто. Спогади дітей Голокосту. СУСПІЛЬНЕ | ЛЮДИ

Вижили у єврейському гетто. Спогади дітей Голокосту. СУСПІЛЬНЕ | ЛЮДИ Суспільне

Вони потрапили в окупацію, втратили своїх близьких, переховувалися по сусідах, потрапили в гетто, однак змогли пережити ті страшні часи. У день пам'яті жертв Голокосту Суспільне розповідає історії людей, які під час Другої світової війни були дітьми, однак повною мірою відчули влаштований нацистами геноцид.

"Її поховають на кладовищі, а чи поховають нас..."

Захар Табачник потрапив до єврейського гетто у місті Балта Одеської області, коли був ще маленьким. Тоді в місті панувала німецька та румунська влада.

"У Балті виділили кілька вулиць. Євреї змусили зі всього міста, якщо хтось жив на краю міста, на іншій вулиці, змусили переселитися сюди. Час від часу німецька влада давала вказівки місцевій румунській владі – треба вбити стільки-то євреїв. Ну, і румуни виконували наказ", – розповів чоловік.

Вижив у єврейському гетто під час Голокосту. Захар Табачник. СУСПІЛЬНЕ | ЛЮДИАрхів НСТУ

Окупація міста німецькими військовими. Скріншот з архівного відео НСТУ

Сестру матері Захара, яка переховувалась у сусідки, розстріляли.

"Сусіди прийшли до господині та кажуть: "Розумієте, діло серйозне. Вони ж нас розстріляють через неї. Ти піди доклади, що в тебе єврейка живе". Вона не витримала, пішла і розказала. Я не знаю, чи можна її засуджувати...", – говорить Захар.

Вижив у єврейському гетто під час Голокосту. Захар Табачник. СУСПІЛЬНЕ | ЛЮДИСуспільне

Захар Табачник. Київ. Січень 2021 року

Майже весь час у гетто Захар Табачник провів у чотирьох стінах. Там же померла його бабуся.

"Зайшов дідусь, накрив її простирадлом. Дістав якусь книгу, прочитав молитву, покликав сусідів. Вони прийшли і запанувало мовчання. І один чоловік каже: "Їй уже легше, ніж нам. Зараз її поховають на кладовищі, а чи поховають нас, ми не знаємо", – розповів чоловік.

Вижив у єврейському гетто під час Голокосту. Захар Табачник. СУСПІЛЬНЕ | ЛЮДИСуспільне

Фотографії, які збереглися у пана Захара

Захар розповідає, що сам врятувався дивом, коли їх знайшли два солдати.

"Заходять двоє солдатів з автоматами напереваги, а в цій кімнаті я з мамою, мамина сестра рідна з дітьми-близнюками, і дід мій був – шкіра та кістки, худий-худий. Один із них і каже: "Даємо чергу?". Тут тітка моя не витримала, каже німецькою: "Старі, хворі, маленькі діти". І тут другий солдат поклав руку на ствол, повернув його та вони разом вийшли. Ця тітка врятувала нам життя", – розповів Захар.

"Я взагалі не розуміла, що відбувається"

Світлана Довгаль народилася в єврейській родині в Одесі. Коли під час Другої світової німецько-румунські війська захопили місто, її, сестру Майю та брата Шуріка переховували по сусідах.

Вижили у єврейському гетто під час ГолокостуСуспільне

Світлана Довгаль. Одеса. Січень 2021 року

"1941 рік. Я пам’ятаю, як мама принесла полуницю, мила її у дворі та роздавала. За кілька днів почали заклеювати вікна. Я нічого не розуміла, нам, дітям, нічого не говорили. Я пам’ятаю, що мама нас вивезла. У неї брат працював у військовому санаторії. Майєчку та Шуріка сховали там у кочегарці. А мене віддали до однієї тьоті Паші, у Купальний провулок. Тьотя Паша виходила, забирала мене, а мама йшла геть. Мене ховали", - згадує Світлана.

"Маєчку при румунах вже перестали називати Майєю, не можна було так її називати. На неї вже говорили Надія", – додає вона.

Вижили у єврейському гетто під час ГолокостуСкріншот з архівного відео НСТУ

"Зірка Давида"

За словами Світлани, згодом її брата та сестру відвезли у село до родичів. Батька мобілізували на фронт, де він зник безвісти. А мати Світлани померла від зараження крові.

Читайте також: Табори смерті, гетто та мільйони загиблих. 10 фактів про Голокост

"Німці розбомбили дім. Тоді усі жінки тягали балки, аби протопити квартири. Мама притягнула балку, поранилася цвяхом і сталося зараження крові. Вона померла в єврейській лікарні. Коли був похорон, мене привели на нього з двору. Де я грала у класики. Я взагалі не розуміла, що відбувається", – розповідає Світлана.

Брата та сестру Світлани згодом розстріляли, а саму Світлану здали в єврейське гетто, вона пам’ятає, що коли її туди везли, на вулицях стояли шибениці, на яких висіли люди. Світлана втратила всю родину, однак у гетто їй вдалося вижити.

"Ми грались у війну на території гетто"

Батька Романа Шварцмана забрали на війну. Мати залишились одна з дев'ятьма дітьми, наймолодшій з яких було менше, ніж рік.

"Нас було дев'ятеро дітей, шестеро братів та троє сестер. Батько прийшов з військкомату у шинелі з гвинтівкою. Ми стояли в палісаднику біля нашого дому, мама тримала нашу маленьку сестричку і ми прощалися з татом", – згадує Роман.

Вижив у єврейському гетто під час ГолокостуСкріншот з архівного відео НСТУ

Мобілізація чоловіків на війну

Він розповідає, що після цього мама пішла на завод, де працював його батько, де отримала візок для виїзду з міста.

"Нам видали візок з двома кіньми. Мама навантажила туди все, що можна було і ми доєдналися до потоку біженців. Було спекотно, завжди сонце супроводжувало. Ночі були світлі, красиві. Мама у відрі варила їжу, все що було", – розповідає він.

Вижили у єврейському гетто під час ГолокостуСуспільне

Роман Шварцман

У дорозі сім'я Романа потрапляла під бомбування німецької авіації.

"Віз кілька разів перевертався, тому, що дорогою бомбили. Німецькі літаки бомбили всі ці колони, які просувалися. Ми ховались у кукурудзі, соняшнику", – згадує Роман.

Однак вони були змушені зупинитися, оскільки попереду були німці, які розвертали біженців.

Вижив у єврейському гетто під час Голокосту. Захар Табачник. СУСПІЛЬНЕ | ЛЮДИСкріншот з архівного відео НСТУ

Розстріли євреїв

"На нашій вулиці Набережній, біля річки забили стовпи, обтягнули дротом. Вихід був з однієї хвіртки. Там стояв черговий, не можна було виходити. Звичайно, євреї не йшли, як вівці на забій. Нас коли виводили на вбивство, казали: "Ми вас перевозимо в інші, кращі табори". Насправді нас обманювали, роздягали і розстрілювали", – розповідає чоловік.

"Дитяча психологія, вона трішки відрізняється від психології дорослої людини. Ми грались у війну навіть на території гетто", – згадує Роман.

У гетто сім'ї чоловіка допомагали знайомі українці, які різними способами намагались передати їм їжу. Діти недоїдали, мали великі животи і худі ноги та руки. Брата Романа застрелили на роботі, а сестра загинула від поранень після знущань.

"Ми прокинулись вранці, нікого немає. А в іншій частині міста вже з'явились наші солдати. Звісно вони нас нагодували й залишили трішки харчів", – згадує чоловік.

Читайте також

"Валюша мене викупила у конвою за золотий годинник": як жителька Харківщини пережила Голокост

День пам'яті жертв Голокосту: історія вінничанки Єлизавети Вінер

"Евакуаційний ешелон та по два сухарі на дорогу". Спогади черкащанки, яка пережила Голокост

"Перед очима злючі пси": хмельничанин розповів про життя у Кам'янець-Подільському концтаборі

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди