До Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту, який відзначають 27 січня, черкащанка Таміла Шапіро поділилася із Суспільним своїми спогадами про людей, які попри війну не втратили людяність.
Коли почалася війна, їй було три роки, пригадує Таміла Абрамівна. Вони з мамою та сестрою змушені були тікати від нацистської окупації, тому що знали, що на євреїв чекає розправа. Тоді вони могли загинути, та мати їх із шестирічною сестрою встигла евакуювати з міста. Їм запропонували поїхати евакуаційним ешелоном:
"Знайомий приїхав і сказав моїй мамі: Іда Вікторівна, у нас ешелон на евакуацію, поїдете? – поїду!"
І вони виїхали в Росію.
"Отак я пізнала про свою національність. Раніше ми не знали цього", – розповіла Таміла Абрамівна.
Вона пригадує роки евакуації в Росії, голод та маму, яку місцеві полюбили.
"Я зрозуміла, що мама перевернула свідомість усіх у цьому селі, до якого ми потрапили. Бо дуже її полюбили і проводжали нас такими сльозами... І кожен, хто прийшов нас проводжати, коли ми вже в 44-му році верталися в Черкаси, принесли найцінніше, що тоді було в людей – по два сухарі. Чи змовилися – не знаю, але всі жінки несли по два сухарі нам на дорогу".
Другою мамою називає пані Таміла Олександру Шулежко1921 року вийшла заміж за священика Федора Шулежка, який приєднався до Української автокефальної православної церкви. Після того, як чоловіка репресували 1937 року, Олександра залишилася з чотирма дітьми. Один син помер немовлям, другий загинув під час війни (згорів заживо танкістом), а доньки Алла і Лариса вижили.Після окупації Черкас Олександра Максимівна створила притулок для багатьох осиротілих дітей, хоча при цьому ризикувала життям свої рідних доньок. Їй вдалось врятувала від смерті й голоду 102 дитини, із них 25 дітей були євреями.. Про неї вона дізналася вже у зрілому віці. Тоді почала збирати інформацію та у співавторстві написала книгуКнига Р. Загоріної і Т. Шапіро «Пам’яті славетної землячки», присвячена Олександрі Максимівні Шулежко, яка в роки німецької окупації під смертельною загрозою для себе та своїх доньок врятувала в Черкасах понад 90 дітей-сиріт від голоду, а серед них – 25 єврейських дітей від страти.. Тому що згадувати в Дні пам'яті хочеться тих, хто зберіг людяність у тяжкий період.
"Немає жодної сім’ї, якої б не зачепила війна. І немає жодної єврейської родини, в кого немає тих, хто згорів, кого зарили, закопали. Є такі і в моїй родині", – зауважила Таміла Шапіро.
На одній із будівель у центрі Черкас настінна табличка із зображенням Олександри Шулежко – жінки, яка під час нацистської окупації врятувала сотню дітей, серед них 25 єврейських.
Директор черкаського обласного єврейського благодійного фонду "Турбота поколінь" Дмитро Співаковський розповів, що під час нацистської окупації у Черкасах вбили дванадцять тисяч євреїв.
"У Черкасах в різні роки було від 25 до 40 відсотків єврейського населення. Перед 41 роком, перед початком війни, у Черкасах було приблизно 12 тисяч євреїв. Коли почалася війна, дехто зміг евакуюватися на схід, але це були далеко не всі. Коли німці захопили місто, у Черкасах було створено два гетто, в яких було скупчено єврейське населення".
Місця масових розстрілів євреїв та гето на карті позначено зірками, показав керівник фонду. Для того, аби це пам’ятали всі покоління.
"Вони загинули не тому, що вони воювали з фашистами чи чинили опір. Це були мирні люди. У більшості це були діти, літні люди, жінки, які не воювали, а загинули за те, що, коли вони народились, у їхніх метриках чи паспортах було написано єврей".
Що відомо
- День пам’яті жертв Голокосту в усьому світі відзначають з 2006 року.
- Як розповів директор черкаського обласного єврейського благодійного фонду "Турбота поколінь" Дмитро Співаковський, в Україні під час голокосту загинуло півтора мільйона євреїв. У Черкасах – 12 тисяч.
Повне відео
