Нещодавно у Financial Times опублікували резонансний матеріал, згідно з яким за 10 місяців в Україні нарахували 60 тисяч дезертирів, посилаючись на дані ОГПУ. Втім, як підрахував Опендатабот, насправді справ, відкритих за статтею 408 ККУ у звітах ОГПУ, майже утричі менша.
Про це повідомляється на сайті Опендатабот.
Зазначається, що аналітики вирішили розібратися у даних та виявили, що у матеріалі видання без пояснень об’єднали дезертирство (408 ККУ) та самовільне залишення частини (407 ККУ).
Так, за даними Опендатабот, 19 922 кримінальних провадження було відкрито через дезертирство за 10 місяців 2024 року.
Аналітики відзначають, що дезертирів більшає рік до року: так, у порівнянні до того ж періоду торік таких справ побільшало у 3,7 рази. Лише у 3% справ цьогоріч вручено підозру, й лише в 1,3% справи дійшла на розгляд до суду.
Через самовільне залишення частини цьогоріч відкрито 41 950 кримінальних проваджень — вдвічі більше, аніж через дезертирство. Справ за статтею 407 побільшало за рік у 3,3 рази. Водночас розслідуються справи щодо СЗЧ також ефективніше: підозру отримали у 13% справ, а до суду дійшло 7%.
Якщо скласти ці два показники, то дійсно можна отримати число, наближене до того, яке наводять у Financial Times — втім це буде грубою помилкою, вважають юристи.
Як пояснила адвокатка Валентина Слободянюк, кримінальне законодавство передбачає, що і СЗЧ, і дезертирство — це самовільне залишення місця служби. Однак важливо, що різняться ці злочини саме поведінкою військового після такого вчинку та метою таких дій. Якщо людина вживатиме заходів, аби повернутися на службу, таке порушення буде кваліфікуватися як СЗЧ. Дезертирство ж за своєю суттю є переховуванням від правоохоронних та інших державних органів, а також органів військового управління, аби ухилитися від проходження військової служби.
"Дезертирство, на відміну від СЗЧ, є особливо тяжким військовим злочином, та карається позбавленням волі до 12 років",— сказала Слободянюк.
- СЗЧ розглядається як тимчасове залишення місця служби без дозволу командира або поважних причин, або нез’явлення на неї впродовж певного періоду — зокрема, може йтись про випадки, коли військовослужбовець не повертається з відпустки чи лікування тощо. Тобто у людини не було наміру уникнути проходження служби взагалі.
- На відміну від СЗЧ, про дезертирство йдеться у випадках, коли військовослужбовець повертатися не збирається.
Військовослужбовці, які під час дії воєнного стану вперше самовільно залишили місце служби або вчинили дезертирство, до 1 січня 2025 року можуть добровільно повернутися на службу та будуть звільненні від кримінальної відповідальності — їх справи буде закрито. Згідно із даними Генеральної прокуратури, за три місяці вже близько 8 тисяч військовослужбовців скористалися цією можливістю.
Серед усіх військових кримінальних правопорушень в Кримінальному кодексі України, самовільне залишення частини (СЗЧ) до повномасштабного вторгнення Росії було найрідкіснішим видом злочину. Вже у 2022 році Офіс генерального прокурора зареєстрував понад шість тисяч таких справ. А лише за перші девʼять місяців 2024-го — у шість разів більше.
Восени 2024 року відбулося мінімум два гучних випадки публічного СЗЧ. Перший — військовослужбовець 56 ОМБ Сергій Гнезділов оголосив, що "йде у СЗЧ" після пʼяти років служби в ЗСУ. У заяві про причини такого вчинку він наголосив на необхідності встановлення чітких термінів служби.
Другий випадок трапився на Миколаївщині, де близько сотні військових 123 бригади ТРО відмовилася брати участь у бойових діях на Донеччині через недостатню підготовку та нестачу озброєння.
З січня 2023-го набув чинності закон, що посилює відповідальність за СЗЧ. Ці зміни підтримав також і Валерій Залужний, який на етапі розгляду законопроєкту був головнокомандувачем ЗСУ. У серпні 2024-го Верховна рада дозволила військовослужбовцям, які вперше самовільно залишили частину або дезертирували, клопотати про повернення на службу.
