Експрезидент Сирії Башар Асад втратив свою силу, бо його спільники — Іран і Росія — перемкнулися на війни з Ізраїлем і Україною та внаслідок цього ослабли, пишуть світові медіа. Путін втратив престиж, РФ може втратити ще й важливий шлях через Середземне море в Африку, а на Близькому Сході розірвалася "вісь опору"Неофіційна антизахідна коаліція на чолі з Іраном, до складу якої входять ХАМАС, "Хезболла", режим Асада, єменські хусити та шиїтські групи в Іраку. Детальніше — в огляді Суспільного.
"Світ тепер знає кольори парашута сирійського диктатора Башара Асада: російський триколор", — пише CNN. Видання порівнює виліт Асада в Росію з утечею експрезидента України Віктора Януковича, а резиденцію диктатора в Дамаску — з Межигір’ям на Київщині.
У редакційній статті зазначають, що крах режиму Асада завдав удару по прагненнях Володимира Путіна бути близькосхідним силовим актором і може послабити його позицію в переговорах щодо припинення війни в Україні. Проте політологиня Тетяна Станова думає протилежне: "крах Асада похитнув Путіна, зробивши його менш схильним демонструвати гнучкість щодо України".
The Wall Street Journal нагадує, що з початку громадянської війни в Сирії Асад тримався на підтримці Росії, Лівану, Ірану, Афганістану та Іраку. Проте, коли він звернувся по допомогу в останні години свого правління, виявилося, що в нього нема союзників. Важливі причини — повномасштабна війна РФ проти України та вторгнення ХАМАСу в Ізраїль, що відволікає союзників від Асада.
"І Росія, і значна частина сирійського режиму, визнали, що оточення Асада — це корабель, що тоне", — сказала в коментарі WSJ Ліна Хатіб, експертка з питань безпеки на Близькому Сході, науковиця Chatham HouseІнститут політології в Лондоні.
Також американське видання зауважило, що тепер Тегеран втрачає основу стратегії національної безпеки. "Сирія була єдиним державним союзником Ірану на Близькому Сході. Вона надала Ірану сухопутний доступ до "Хезболли", що є центральною ланкою "осі опору", — ідеться в матеріалі. Проте тепер союзників Ірану знекровлено: Ізраїль атакував ХАМАС й "Хезболлу" (та й бив по військових об’єктах самого Ірану), а сирійські повстанці вигнали Асада.
Втрата Сирії як сильного союзника в регіоні також матиме економічні наслідки для Ірану, який страждає від санкцій. Лише у 2023 році Сирія імпортувала з Ірану майже 40 мільйонів барелів нафти, зазначає WSJ. А новий сирійський уряд не обов’язково захоче співпрацювати з Іраном.
Падіння Асада показує, що Росія, Іран і ХАМАС зробили погану ставку, пише Bloomberg: "Сирія, наріжний камінь регіональної стратегії Ірану, впала як непрямий результат ізраїльських ударів (по ХАМАС та Ірану — ред)".
Відхід від влади Асада також "є приниженням" для Росії, додає видання. Відтепер російські бази на середземноморському узбережжі Сирії в небезпеці, а це вже загрожує здатності Москви проєктувати свою владу в Африці. Адже Сирія — морський коридор Росії в Африку.
Повалення президента Сирії Башара Асада може стати можливістю для Дональда Трампа — так вважає Джошуа Лендіс, керівник Центру вивчення Близького Сходу в Університеті Оклахоми. З ним про ситуацію в Сирії говорило Politico.
Зокрема, експерт каже, що тепер Сирія може налагодити відносини зі США. Номінальний лідер Сирії Абу Мохаммад аль-Джолані є радикальним ісламістом, який колись воював разом з "Аль-Каїдою" проти американців в Іраку, проте начебто переглянув погляди. Зараз він декларує, що в Сирії немає місця екстремізму й вона "збирається дружити з усіма".
На запитання журналіста, чи впав Асад тому, що занадто покладався на Іран і Росію, Джошуа Лендіс відповідає: "Безперечно. Він не усвідомлював слабкості свого становища".
Падіння Асада, на думку Лендіса, — величезна втрата для російської зовнішньої політики. Росія раніше ставила Ізраїлю ультиматум: Москва передасть Сирії сучасні зенітні ракети, якщо Ізраїль допомагатиме Грузії у військових постачаннях: "З тієї ж причини Ізраїль досить шанобливо ставився до РФ в українських питаннях, бо не хотів, щоб Росія допомагала Асаду в ізраїльському питанні".
Редактор ВВС Росія Стів Розенберг зазначає, що сирійський проєкт Кремля розвалився за лічені дні — і це удар по престижу Путіна. Відправляючи тисячі військових у 2015 році на підтримку Башара Асада, Росія мала дві мети:
- виклик домінуванню Заходу за межами пострадянського простору;
- контроль над військовими базами в Хмеймімі й Тартусі — важливими плацдармами РФ у східному Середземномор’ї, з яких Росія перекидала найманців до Африки.
Тепер російська пропаганда намагається знайти винних у поваленні режиму Асада,
але росіянам вже пояснили, що "пріоритетом є власна безпека Росії" — не Сирія, а "СВО" — тобто війна в Україні.
Австралійське видання The Sydney Morning Herald зазначає, що Сполучені Штати були заскочені зненацька швидкою перемогою сирійських повстанців. Зміни в Сирії — "це, мабуть, найбільше потрясіння за 14 місяців після нападу ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня 2023 року".
Одне з питань наразі: чи витіснять повстанці іранців і росіян із сирійської території? Штатам було б вигідно, щоб Росію прибрали з військово-морської бази в Тартусі. Це єдиний середземноморський порт Москви, пише видання.
Турецьке Anadolu опублікувало колонку Ахмета Арди Шенсоя, експерта Фундації турецьких досліджень. Він розповідає, що до 27 листопада (тобто до початку прориву сирійських повстанців) Сирія була розділена на три частини: підконтрольні режиму Асада райони, райони опозиції і райони, контрольовані Робітничою партією КурдистануВ Сирії мала підтримку Штатів, бо боролася з "Ісламською державою". Туреччина вважає її терористичною організацією. Тепер опозиція зробила крок до возз'єднання Сирії. Але Ахмет Арда Шенсой вважає, що у військовому напрямі сирійським повстанцям слід спільно з Туреччиною боротися з Робітничою партією Курдистану, а в політичній сфері на перший план вийдуть зусилля з досягнення консенсусу щодо перехідної адміністрації.
"Можна сказати, що Туреччина, яка перемогла як морально, так і політично, після завершення боротьби з терористичною організацією PKK/YPG матиме дружнього та стабільного сусіда на півдні", — додає експерт.
The Jerusalem Post акцентує на Ірані: пише, що Москва не так багато вкладала в режим Асада, як Тегеран, і от останній зазнав відчутних втрат. Падіння Асада повалило перлину осі опору, на побудову якої Іран витратив понад 35 років, щоб протистояти Ізраїлю та американському впливу в регіоні.
Події в Сирії підвищить моральний дух роздроблених опозиційних сил в Ірані, вважає JPost. Крім того, втрата портів на сирійському узбережжі та стратегічних торгових шляхів через Сирію ускладнить економіку Ірану.
Щоб утриматися, влада Ірану може зреагувати по-різному, міркує ізраїльське видання: посилити репресії, втілити деякі поверхневі реформи або піти поступки, щоб заспокоїти населення, а найнебезпечніший варіант — швидко розробляти ядерну зброю.
The Times of Israel говорить про існування ризику екстремізму та нестабільності в Сирії з боку повстанських сил. Крах експрезидента може призвести до вакууму влади, сказав Абдельазіз аль-Сагер, директор Дослідницького центру Перської затоки.
Сирійська опозиція неоднорідна:
- Сирійські демократичні сили (SDF) підтримуються зі Штатів, це курдські угруповання;
- Сирійську національну армію (SNA) підтримує Туреччина, яка проти курдів.
- "Хайят Тахрір аш-Шам" — основна сила повстанців, має елементи джихаду, може утвердити як демократичне, так і ісламістське правління над Сирією.
Кожна з цих повстанських груп змагається за перевагу і віддана іноземній стороні, яка її фінансує. Вони будуть конфліктувати, якщо ООН і деякі впливові країни регіону не спробують їх об’єднати — додає експерт ас-Сагер.
Естонський суспільний мовник ERR узяв коментар у генерал-майора Німе Велі, і той прокоментував, що "Росія потрапила у власну пастку в Сирії, граючи в глобальну державу". Він нагадав, що росіяни вже кілька днів переміщують військову техніку з авіабази в Хмеймімі на військово-морську базу в Тартусі.
Відхід Росії з Сирії, на думку Велі, не сильно вплине на війну в Україні, тому що Сирія була для РФ важлива радше з погляду престижу. Однак зміна влади в Сирії однозначно стане політичною невдачею для Росії.
Німецький Spiegel пише, що події в Сирії — одна з найбільших невдач Путіна за майже 25 років його правління. Падіння Башара Асада — ціна, яку він платить за війну проти України. "Сирія показує, що військові можливості Путіна не безмежні", — сказала в коментарі ЗМІ аналітикиня Ханна Нотте, яка очолює програму Євразії в Центрі досліджень нерозповсюдження Джеймса Мартіна.
