Друге за величиною місто в Сирії, Алеппо, більше не під контролем сирійських урядових військ. Вони відступають під натиском ісламістського угруповання "Хайят Тахрір аш-Шам". Водночас режим Башара Асада та його головна союзниця — Росія, посилюють авіаудари по повстанцях. Про те, що зараз відбувається у Сирії і які наслідки може мати ескалація, Суспільне поговорило з Франческою Боррі — італійською журналісткою, військовою кореспонденткою, яка висвітлювала події в країні з самого початку війни. Про це її книга "Сирійський пил: репортажі із серця війни", яка вийшла у 2016 році. Далі — пряма мова Боррі.
Звʼязок подій у Сирії і в Газі
Події в Сирії є прямим наслідком того, що відбувається в Секторі Газа. Також є певний зв’язок з російсько-українською війною, бо без РФ Башар Асад вже не був би при владі. Зараз Москва воює в Україні й не може його підтримувати, як раніше. Тож він істотно слабший. Проте це єдиний зв’язок між Сирією і російсько-українською війною. Але ось щодо Гази — тут помітний прямий вплив.
До подій 7 жовтняЙдеться про атаку підтримуваного Іраном угруповання ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня 2023 року. ХАМАС підтримали й інші союзники Ірану в Лівані — угруповання "Хезболла" більшість аналітиків вважали "Хезболлу" потужною силою. Я бачила це на власні очі, коли війна в Сирії ще була переважно революцією — протягом першого року-двох. Тоді перевага була на боці повстанців. Солдати Башара Асада були погано навчені, погано мотивовані, їхня служба була низькооплачуваною, вони не хотіли воювати проти інших сирійців. Вони насправді не підтримували режим, і більшість із них дезертирували.
Але втрутилася "Хезболла". Звісно, за іранським наказом. На той момент стратегія полягала в тому, щоб заблокувати головні опорні пункти повстанців, і морити населення голодом. Водномить контрольно-пропускні пункти (КПП), за які до того відповідала регулярна армія Асада, передали "Хезболлі". Ви більше не могли пройти їх. "Хезболла" була там не заради грошей, а через ідеологію, і уже не було способу заплатити й перетнути КПП. Вони справді були бійцями, повністю змінили хід війни.
Потім, коли втрутився Путін і Росія почала бомбардувати повстанські райони, це стало кінцем революції, кінцем усього для опозиції. Тож, були два вирішальних кроки: спершу — "Хезболла" на землі, далі — Росія в повітрі.
Тепер, коли "Хезболла" здебільшого у безладді в Лівані, повстанці знову почали воювати. Це, мабуть, найперше, що я передбачила, коли убили Хасана НасраллуЛідер "Хезболли", убитий Армією оборони Ізраїлю у вересні 2024-го. Одразу сказала: Сирія спалахне знову, уже без "Хезболли". Але події все ще розгортаються.
Амбіції Туреччини у Сирії й не лише
Колись Дамаск впаде, Сирія впаде — це лише питання часу. Але тут два варіанти: це може бути або спонтанний процес, або ж — системний, завдяки Туреччині. Адже прикордонна зона між нею та Сирією в основному є територією, де й жили бойовики та повстанці. Ви не можете перетнути цей кордон, якщо у вас немає "зеленого світла" від Туреччини. Вона хоче і далі контролювати цю територію через сирійських повстанців, щоб запобігти координації курдських районів Ірану, Іраку та Сирії й курдської території Туреччини. Щоб запобігти утворенню курдської держави. Тож нічого не буде рухатися, якщо Ердоган не скаже повстанцям: "Гаразд, йдіть".
Гадаю, він стоїть за рішенням скинути Асада. Тому що це реакція Туреччини, Катару і певного сегмента Близького Сходу на нормалізацію відносин між Ізраїлем і Саудівською Аравією. Бо уже помітний результат війни в Газі — Ліван, Газа та Західний берег майже не дають відсічі. Жодна арабська країна не воює проти Ізраїлю. Хіба Іран час від часу стріляє ракетами та безпілотниками. Тож Ізраїль знає, що настав час, узяти для себе все — змінити Близький Схід, порозумітися з Саудівською Аравією. Це означатиме вже інакший Близький Схід.
І справа тут в реакції Туреччини. Вона може знову відкрити всі ті фронти, де відіграє певну роль. Це не лише Сирія. Є ще Ліван, Ірак, Лівія, Єгипет — країни Арабської весниЙдеться про країни Близького сходу, де з 2011 року прокотилися протести, на яких вимагали демократичних змін. У частині країн їх жорстко придушили. Подекуди ці протести поклали початок війнам, як-от в Сирії. Врешті в усіх них останніми роками не було стабільності. Арабська весна призупинена, але не завершилась. Проблеми, які лежали в її основі, не вирішилися. Насправді зараз ситуація значно гірша, ніж багато років тому.
Ви в Україні це розумієте. Знаєте, що можете заморозити конфлікт, але якщо його першопричини все ще відкриті, у якийсь момент він почнеться знову. Така ситуація на всьому Близькому Сході. Ердоган це розуміє. Отже, його послання таке: "Що ж, гаразд, Ізраїль, Саудівська Аравія, ви думаєте, що можете змінити Близький Схід без нас? Ось моя реакція. Перш за все я знову відкрию фронт у Сирії, а потім — в Іраку, у Єгипті. Отже, побачимо, хто насправді наймогутніший на Близькому Сході".
Світ ісламського шаріату
Я називаю тих, хто бореться проти Асада, повстанцями, але це не зовсім коректно. Революція закінчилася. Групи повстанців перетворилися на різні рухи. Отже, "Хайят Тахрір аш-Шам" (яка очолює опір армії Асада в Алеппо — ред.) має мало спільного з активістами, які закликали до демократії, справедливості та рівності в Дамаску й Алеппо. Це ісламістський рух. Я б сказала, радше джихадистський. Бо ісламістський рух — це як, наприклад, у Єгипті: мусульманська країна, що прагне демократії.
Джихадисти бачать світ через призму влади шаріату, а не демократії. "Хайят Тахрір аш-Шам" — це в основному колишня "Джебхат ан-Нусра". Вона була пов'язана з "Аль-Каїдою". Згодом вони перейменувалися, розірвали звʼязки з "Аль-Каїдою", намагалися змінити бренд. Але "Хайят Тахрір аш-Шам" арабською мовою означає "Організація звільнення Леванту". До ери колоніалізму Левант охоплював території Сирії та Лівану. Коли певна група говорить про Левант, це означає, що вона не визнає національних кордонів. Сама назва "Організація звільнення Леванту" говорить, що це не національний рух за, скажімо, зміну режиму в Сирії.
І це не схоже і на ХАМАС, бо ті хочуть закінчення ізраїльської окупації в Газі і їм байдуже, що відбувається в Ірані, Лівані, чи Єгипті. Для повстанців у Сирії усе інакше. Незалежно від їхнього непрямого чи відкритого зв'язку з "Аль-Каїдою", вони воюють не просто за Сирію, а за інший Близький Схід, за ісламську державу з законами шаріату. Це не має нічого спільного з Арабською весною.
