Нову скансенРізновид музеїв, де експонати розміщені на відкритому просторі-локацію презентували у етнопарку "Ладомирія" в Радивилові на Рівненщині. Це музей просто неба, де реконструювали хатину з Рівного, донедавна вона стояла занедбаною на вулиці Шевченка. Перевезти її на нове місце вдалося у вересні після півторарічних домовленостей та узгоджень. Повністю відреставровану хату показали Суспільному.
Типова двокамерна оселя кінця 19-го – початку 20-століття належала родині Тарасевичів.

Хата стояла на колишній Омелянівській, а нині – вулиці Шевченка у Рівному. Її, як артефакт, планували перенести на територію обласного краєзнавчого музею, але передали до радивилівського етноцентру.

Такою хату пам'ятають рівняни ще влітку 2020-го
Читайте також: 200-літній "шевченківський" будинок з Рівного реконструюють у музеї
У вересні почалася робота з перевезення та відновлення хати на новій локації.

"Коли почали розбирати, побачили, що хата знищена і підмурівок пропав, і стіна ліва згнила, окремі колоди прогнили, дах просів. 19 листопада все було зроблено, має бути ще начиння. Треба було зробити логіку хати, тричі їздили по різних нюансах. Артефакти є, але треба все робити правильно", – розповів голова ГО "Центр дослідження та відродження Волині" Володимир Дзьобак.
Читайте також: "Шевченківську хату" з Рівного "воскресили" у етнорезиденції Ладомирія

Такі хати раніше покривали снопами житньої соломи або очеретом, товщиною не менше 30 сантиметрів. Очерет везли з Херсонщини.

За задумом Володимира Дзьобака, внутрішній інтер'єр та начиння домівки теж буде у традиційному волинському стилі. За кілька місяців тут має бути традиційна піч на санях.

А в іншій хаті, яку привезли з КосівщиниКосівщина — село в Україні, у Сумському районі Сумської області. , в печі пектимуть хліб та пригощатимуть туристів.

Розбудова великого історико-етнографічного комплексу "Ладомирія" на колишній промисловій території в Радивилові триває п'ять років.

Відновити та перетворити занедбані споруди і простори на нові культурно-мистецькі хаби та туристичні об'єкти – таку перспективу комплексу бачать його засновники в найближчому майбутньому.

А все почалося з відродження ткацтва та навчання його азам.

"У нас проходили навчання ткацтва 7 днів і кожен міг зробити собі пояс крайку, який мав довжину 2,5 метри і шматок тканини для рушничка, який потім вишивали", – розповідає ткаля ГО "Центр дослідження та відродження Волині" Мар'яна Олійник.

"Крайка – потужний оберіг. Вважали: чим довший пояс – тим багатша людина", – додає Мар'яна Олійник.
Нині в етноцентрі працюють кілька ткаль, відроджують традиційне ткацтво Волині та Полісся: від груботканого щоденного до вовняного та серпанкового полотна.

Останнє вже кілька років пропонують номінувати до переліку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.

В "Ладомирії" із зітканого полотна шиють за історичними зразками національний одяг Волині, який замовляють для зйомок фільмів та історичних реконструкцій.
Авторка: Ольга Шевчук