Журналістку Вікторію Рощину, про загибель якої у російському полоні стало відомо напередодні, росіяни утримували у СІЗО №2 міста Таганрог Ростовської області РФ. За словами колишніх бранців, цей ізолятор відомий "найжорстокішими тортурами".
Про це у Facebook повідомила виконавча директорка Медійної ініціативи за права людини (МІПЛ) Тетяна Катриченко.
За її словами, Вікторію Рощину утримували як мінімум у двох тюрмах. Йдеться про виправну колонію №77 у Бердянську та СІЗО №2 у Таганрозі.
"Обидва місця з перших місяців повномасштабного вторгнення росіяни використовують для утримання як українських військових, так і цивільних, зокрема, жінок. Таганрог (Бердянськ насправді також – там катували електричним струмом) відомий як одне з найбільш для українців жорстких місць утримання на території РФ. Його називають пеклом на землі. Зокрема, у Таганрозі тримають "азовців" з Азовсталі. Звільнені розповідають про страшні муки. Там усі, з кого хочуть зробити злочинців, зізнаються у злочинах – обговорюють себе. Потім їх переводять у Ростов та судять", – йдеться у дописі Катриченко.
Правозахисниця розповіла, що Вікторію утримували у Таганрозі щонайменше з травня до вересня 2024 року.
"У камері-одиночці. Напередодні обміну 13 вересня 2024 року Рощину та ще мінімум одну жінку з Мелітополя вивезли з Таганрогу. Куди – невідомо. За даними російської сторони Вікторія Рощина померла 19 вересня 2024 року", — додала вона.
Як пише МІПЛ, посилаючись на розповіді звільнених військовополонених, охорона ізолятора в Таганрозі використовує для тортур – гумовий кийок, дерев’яний молоток та електрошокери. Полонених б’ють під час "прийомки", щоденних обшуків і допитів. На допитах їх змушують зізнатися у злочинах, які вони не вчиняли.
"Зі мною у камері сидів чоловік. Його щодня водили на допити. Абхази сказали, що битимуть, поки він не підпише зізнання. Топили його у воді, кидали ганчірку на обличчя і заливали водою. В результаті він все підписав", – розповідає один зі звільнених військовополонених, ім’я якого МІПЛ не називає з міркувань безпеки.
Українські журналісти та працівники медіа заявили, мають підстави вважати, що смерть Вікторії Рощиної була або "результатом умисного вбивства", або "наслідком жорстокого поводження та насильства", яких вона зазнала під час перебування у полоні. Вони наголосили, що журналістка Рощина, яка перебувала в російському ув’язненні понад рік, до цього була фізично здоровою й закликали міжнародні інституції розслідувати обставини смерті.
Що відомо про Вікторію Рощину
Рощина перебувала на фронті від початку повномасштабного вторгнення. 16 березня 2022 року стало відомо про затримання журналістки. Її утримували представники російської Федеральної служби безпеки. Тоді вона перебувала в окупованому Бердянську. 22 березня російські військові звільнили Рощину з полону, змусивши записати відео із запереченням претензій до спецслужб РФ.
Міжнародний фонд підтримки жінок у ЗМІ повідомив, що Вікторія Рощина зникла 3 серпня на окупованій території, звідки вела репортаж. Родина журналістки боїться, що її утримують росіяни.
За словами її батька, 27 липня Рощина вирушила з України до Польщі й мала дістатися окупованих територій на сході України (через Росію) за три дні. Коли рідні розмовляли з нею 3 серпня, журналістка повідомила, що пройшла кілька днів прикордонних перевірок, але не сказала, де саме перебуває.
Спершу заяву про її зникнення подали українським правоохоронним органам 12 серпня. Родина також зареєструвала офіційну справу про зникнення в СБУ, Міністерстві реінтеграції та в Офісі омбудсмена 21 вересня.
"Українська Служба безпеки підтвердила нам, що Вікторію взяли в полон росіяни. Посадовці кажуть нам, що в російських в’язницях є багато "заморожених" українських арештантів, серед яких може бути й вона", – зазначив батько журналістки.
11 жовтня в Офісі генпрокурора повідомили, що у звʼязку з інформацією про смерть української журналістки Вікторії Рощиної у РФ, кримінальне провадження, відкрите за фактом її зникнення, докваліфіковано. Тепер йдеться про воєнний злочин, поєднаний з умисним вбивством.
Вікторія Рощина працювала на "Українському радіо", "UA:Перший", hromadske, в "Українській правді", "Новости Донбасса", Цензор.нет та Радіо Свобода. У 2022-му вона отримала нагороду Міжнародного жіночого медійного фонду "За мужність у журналістиці".
