Річниця референдуму про незалежність України: США закликали не виходити з СРСР

Річниця референдуму про незалежність України: США закликали не виходити з СРСР

Річниця референдуму про незалежність України: США закликали не виходити з СРСР Архів

1 грудня 1991 року відбувся Всеукраїнський референдум щодо незалежності України. Він пройшов в усіх регіонах: 24 областях та Автономній Республіці Крим. Тільки після нього Україну почали визнавати інші країни світу. Водночас 1 грудня відбулися перші в історії незалежної України вибори президента, на яких главою держави був обраний Леонід Кравчук (61,59 % голосів).

Про події, які змінили хід української історії та доцільність загальнонаціональних референдумів у наші дні в ефірі Українського радіо розповідає політик, народний депутат Верховної ради І, ІІ, III, IV та VI скликань Іван Заєць.

Про події, які передували проведенню референдуму

Ідею проведення референдуму подав голова Народної Ради, тобто опозиції Верховної ради, Ігор Рафаїлович Юхновський. Хоча зараз є багато людей, які приписують собі цю ідею, зокрема Леонід Кравчук. Це була мудра пропозиція, хоча в опозиції не сприймалася більшістю тому, що прагнули мати результат вже і повністю в той день, 24 серпня.

А з іншого боку була небезпека, що за три місяці може будь-що трапитися. Наші сусіди не сиділи, склавши руки, тому було побоювання, що ми можемо і не дійти до цього референдуму. А якщо не дійдемо, то Акт проголошення незалежності України, так би мовити, зависає в повітрі. Хоча ярого несприйняття цієї ідеї не було.

Треба ще дивитися на ті події в контексті світових подій, того, що відбувалося навколо України. Тоді всі були зачаровані Горбачовим і Радянським Союзом. Горбачов переконував Буша старшого та інших лідерів країн Європи, що вихід України з Радянського Союзу, тобто здобуття незалежності країною, породить дуже багато проблем. Зокрема проблем у питаннях безпеки. І вся ця братія кинулася нас агітувати проти того, щоб ми проголосили незалежність України.

У червні 1990 року приїжджала прем’єр-міністерка Великобританії Маргарет Тетчер, вона виступала у Верховній Раді. Я запитав її, чи визнає Великобританія Україну як незалежну державу? Вона сказала, що вони ж не визнають штат Каліфорнія в Сполучених Штатах чи Квебек у Канаді. А вже за три тижні до проголошення незалежності так само приїжджав і виступав Буш, він сказав, що не треба ставити знак тотожності між демократією і незалежністю. А що говорити про Росію - тут і слів немає, що сказати. Ми тільки проголосували, як прес-секретар Бориса Єльцина Вощенов заявив, що Росія може мати претензії до кордонів республік, які стали на шлях незалежності. Це був прямий шантаж.

Треба відзначити, що тоді влада та громадськість сприйняла цю заяву в штики. Була зроблена заява Президії Верховної ради, де росіянам нагадали, що рік тому був підписаний договір між росіянами і українцями, де кордони визнавалися недоторканими. Народний Рух України зробив дуже різку заяву на той час, Кравчук зібрав прес-конференцію, після чого буквально через два дні приїхала делегація з Росії і було ухвалено комюніке, яке фактично дезавуювалоДезавуюва́нняУ міжнародному праві - спростування главою держави або уряду дій дипломатичного представника у зв’язку з перевищенням ним своїх повноважень. заяву Вощанова. Я говорю про те, що якщо діяти адекватно, вчасно, швидко, можна багато досягнути.

Потім пішла пропаганда, почали лякати українців атомним армагеддоном, а потім нівелювати ідею самої незалежності. Все йшло з Москви. Тому референдум потрібен був для того, щоб протиставити деструкції наших сусідів волю нашого народу. Це справді епохальна подія в історії українського народу і українському державотворенні. Він засвідчив, що українська держава постала з прагнень і волі всієї української нації, а не з купки політиків. Референдум легітимізував українську національну державність на найвищому рівні.

Чи можливі референдуми сьогодні

Загальнонаціональні референдуми сьогодні є дуже небезпечним інститутом. З одного боку можна вирішити якусь фундаментальну проблему, а з іншого — породити багато проблем. Тому я б застеріг нинішню владу від проведення загальнонаціональних референдумів з тих питань, які вони педалюють сьогодні перед громадськістю. У наших політиків з’явилася погана звичка, замість того щоб ухвалювати власні рішення і нести за них відповідальність, вони ховаються за спину народу. “Хай скаже народ”, “є думка народу”, але є дуже багато питань, в яких не може зорієнтуватися пересічний українець.

Про Леоніда Кравчука

Безумовно, якби у нас обрали іншу людину, з демократичного табору, у нас би був інший вектор розвитку. Такі люди як Кравчук — великі люди, але вони обтяжені комуністичними стереотипами, зв’язками, обережністю, неготовністю вести справи незалежно. Хоча дехто вважає, що фігура Леоніда Макаровича Кравчука виявилася компромісною і ситуація не загострилася, не пішла радикальним шляхом. Якщо брати приклад країн Балтії чи країн центрально-східної Європи, там після кольорових революцій перемогли демократичні сили і вони одразу зробили стрибок уперед. Дуже тяжко тоді було рвати ті зв’язки, які були з комуністичною системою.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди