Увага світових ЗМІ цього тижня знову прикута до виборів президента США, що відбудуться в листопаді 2024 року. Джозеф Байден вийшов з перегонів та запропонував обрати кандидаткою віцепрезидентку Камалу Гарріс. Та оголосила, що буде балотуватися. Це ж заявив і Дональд Трамп. Що все це означає для України та що про це писали американські медіа — розповідає Суспільне.
Медіа, яким більше довіряють прореспубліканські виборці
Fox News днями опублікував колонку Ребекки Коффлер — аналітикині стратегічної військової розвідки.
"Два тижні тому представник розвідки США (...) припустив, що Росія віддає перевагу експрезиденту Трампу як переможцю на президентських виборах у листопаді. Як колишня офіцерка розвідувального управління Міністерства оборони, яка спеціалізується на Росії та Путіні, я не згодна", — пише Коффлер.
Аналітикиня припускає, що Росії вигідніше, аби перемогла Камала Гарріс, бо та, найімовірніше, продовжить політику Байдена. Тобто, буде і надалі фінансувати Київ, замість того, щоб, як начебто планує Трамп, змусити кожного члена НАТО вкластися в безпековий сектор, і так зробити Альянс сильнішим, що, на думку Коффлер, є страхом Путіна, а отже більше допоможе Україні.
Внутрішньою політикою Гарріс, вважає аналітикиня, стане перетворення США з країни, заснованої на принципах меритократії та компетентності, на таку, що фокусується на примусовій рівності та державному регулюванні. Це дещо схоже на соціалістичну систему і, каже Коффлер, веде Сполучені Штати до руйнування (що добре для Росії, адже та розглядає США як головну загрозу).
Адміністрацію Джо Байдена Коффлер називає такою, що протистоїть Путіну тільки заявами, тоді як Трамп, під час попередньої каденції у 2016-2020 роках, на її думку, запамʼятався діями проти РФ — від заборони російського "шпигунського" антивіруса Kaspersky, до заснування у 2019-му Космічних сил, щоб захищати американські супутники.
Ситуація на полі бою в Україні нині не на користь Києва, підсумовує Коффлер, тож "якщо є американський політик, який міг би залякати та перехитрити російського диктатора, Трамп має найкращі шанси зробити це".
Ще одне консервативне видання New York Post опублікувало колонку британського історика, письменника та журналіста Ніла Ферґюсона під заголовком "Трамп, доктрина військового реалізму Венса — не ізоляціоністська, а знак надії для України".
Йдеться про сенатора Джея Д. Венса, який погодився балотуватися на посаду віцепрезидента в адміністрації Трампа, якщо той переможе на виборах. А точніше — про його заяви щодо України. Наприклад, Венс пропонував заморозити війну на теперішній лінії фронту та закріпити нейтральний статус України, бо це "екзистенційне питання" для РФ. Але також казав, що за цих умов, США має опікуватися безпекою України, бо не в інтересах Сполучених Штатів, аби Росія надалі захоплювала території країни.
Тож, на думку Ферґюсона, перемога Трампа на виборах і робота Венса віцепрезидентом не є катастрофою для України. "Після закінчення Другої світової війни дебати про американську зовнішню політику частіше відбувалися всередині двох основних партій, ніж між ними. На ранніх етапах Холодної війни республіканці та демократи принципово не розходилися з необхідністю стримувати ідеологічну заразу та експансіоністський імперіалізм Радянського Союзу", — пише історик.
Як приклад він додає: демократи і республіканці досягли консенсусу про запровадження обмежень щодо Китаю. У більшості значних зовнішньополітичних питань лідери партій "схильні до групового мислення", каже Ферґюсон.
"Таким чином, найбільша дискусія щодо зовнішньої політики, яку ми бачили за останні роки, — це дискусія всередині Республіканської партії щодо доцільності підтримки України у її війні проти Росії", — говорить історик. Але пояснює, що тут заяви і Трампа, і Венса — радше реалістичні аргументи, близькі за духом до тез, які висловлював Генрі Кіссінджер в останні роки життя.
На думку колумніста, Трамп і Венс розуміють загрози РФ та її партнерів. А ще Ферґюсон вважає, що стратегічний напрямок адміністрації Трампа буде виразним не через Венса, а через людей, яких Трамп обере на посади міністра оборони, державного секретаря та радника з національної безпеки.
Американські ЗМІ, більш рейтингові серед виборців демократів
The New York Times написало, що рішення Байдена піти у відставку і підтримати кандидаткою віцепрезидентку Камалу Гарріс викликало певне полегшення серед європейців: "Частково тому, що зʼявляється потенціал для перемоги демократів, а також тому, що зовнішньополітична команда Камали Гарріс є виразно трансатлантичною", — сказав у коментарі NYT Ян Лессер, колишній американський урядовець, який очолює брюссельський офіс Німецького фонду Маршалла.
У статті ідеться, що глави країн ЄС розуміють: Байден був прихильним до міцного союзу Сполучених Штатів та Європи, а Трамп може це переглянути — зокрема, відносини Штатів і НАТО, та припинити російсько-українську війну на невигідних для України умовах.
"Це поставило б Європу перед дилемою. Вона може пристати на угоду з Трампом і відмовитися від обіцянок підтримати Україну. Або ж може продовжувати робити це без США, самотужки. Далеко не очевидно, що європейці мають для цього волю і ресурси", — йдеться в матеріалі.
MSNBC опублікувало матеріал, де припускає, що під час передвиборчої кампанії Камала Гарріс буде керуватися зовнішньополітичними аргументами, подібними до аргументів Джо Байдена. Тобто, критикуватиме так званий ізоляціонізм Дональда Трампа, применшення значення альянсів США та небажання допомогти Україні захищатися від Росії. У матеріалі повторюють часту тезу західних ЗМІ та експертів, що Гарріс в цьому продовжить лінію Байдена — від надання зброї Києву до протидії РФ та Китаю.
The Washington Post наголошує, що відмова Байдена від участі у виборах породжує невизначеність у світі й для України зокрема.
WP теж повторює тезу, що будь-хто від Демократичної партії, імовірніше за все, продовжить зовнішню політику Байдена, але в Європі наростає розчарування адміністрацією чинного президента США: темпи допомоги Україні повільні, все ще діють обмеження на удари американською зброєю про території РФ.
"Більшість європейців усвідомлюють, що Україна стає їхнім тягарем. Усі намагаються підготуватися до всіх можливих наслідків", — каже Судха Давид-Вілп, директорка берлінського офісу дослідницького інституту Німецького фонду Маршалла.
В іншому матеріалі WP цього тижня звертають увагу, що поки не зрозуміло, чи відмова Байдена балотуватися робить поразку Трампа більш імовірною. Та й перемога демократів — не обов’язково рятівна для України.
"Україна та інші союзники Америки стурбовані тим, що США можуть стати менш надійними незалежно від того, хто переможе [Трамп чи Гарріс]. Електорат та Конгрес розʼєднані, тож наступний президент цілком може зануритися у внутрішні проблеми", — ідеться в статті.
Едвард Лукас, старший радник Центру аналізу європейської політики, зазначає у коментарі The Washington Post, що також і частина українців розчарована Байденом. Його адміністрація забороняє бити вглиб Росії, що "має ціну, яка оплачується руйнуванням української інфраструктури, вбивством цивільних та втратами на полі бою", пише Лукас. "Тож хоча Трамп може бути гіршим… продовження лінії Байдена вже є досить ненадихаючим".
