Як працюють когнітивні упередження або Чому наші раціональні рішення не завжди раціональні

Як працюють когнітивні упередження або Чому наші раціональні рішення не завжди раціональні

Як працюють когнітивні упередження або Чому наші раціональні рішення не завжди раціональні Суспільне

Наш мозок – річ дійсно неймовірна. Проте навіть його ресурсів недостатньо, щоб аналізувати абсолютно всю інформацію, яка до нас надходить. Аби відсікти все зайве, підвищити швидкість реакції, дати причини повірити, що наші висновки раціональні й правильні, наш мозок інколи нас обманює.

Відбувається цей “обман” через когнітивні упередженняІноді ще вживають терміни когнітивна ілюзія, когнітивне спотворення, або ж когнітивне викривлення. – відхилення у судженнях, які супроводжуються можливою нелогічністю при побудові висновків про інших людей та ситуації. Аби спростити собі роботу мозок робить висновки, базуючись на тій інформації та шаблонах, які з’явилися в конкретної людини впродовж її життя.

Загалом, більшість дослідників цієї теми сходиться на тому, що когнітивні упередження допомагають нам розв'язати чотири проблеми. Розповідаємо, як це працює.

Проблема 1. Завелика кількість інформації

Щоб справитися з тим потоком стимулів, які отримує наш мозок, він використовує певні прийоми, щоб вибрати саме ту інформацію, яка з більшою ймовірністю нам знадобиться. Наприклад: 

  • Набагато більше шансів, що ми помітимо те, що вже раніше зустрічали.
  • Звичні та буденні речі набагато менше приваблюють увагу, ніж щось смішне, незвичне, дивне чи привабливе.
  • Ми помічаємо, коли щось змінюється, тобто цінність нового сприймаємо через порівняння зі старим.
  • Нас частіше приваблює інформація, яка підтверджують ті переконання, які у нас вже існують.
  • Нам набагато легше помітити вади інших, ніж свої.

Серед найпопулярніших прикладів, наприклад, раціоналізація після покупки. Суть такого когнітивного викривлення в тому, що покупець дорогого продукту чи послуги схильний шукати раціональні аргументи, аби переконати себе, що товар вартував своїх грошей. 

Наприклад, ви довго обирали між двома варіантами смартфонів. Здійснивши покупку, скоріш за все, ви переконуватимете себе і знайомих, що ваш вибір був правильний. Навіть, якщо вже після покупки помітите, що якогось функціоналу вам все ж не вистачає.

Ще один приклад – ефект якоря. Коли ми чуємо якусь цифру, то автоматично "прив'язуємося" до неї, а наш мозок буде порівнювати наступні цифри з першою. Таке когнітивне викривлення, наприклад, можуть використовувати консультанти в магазинах, спочатку показавши нам один з найдорожчих товарів в магазині, щоб ціни на інші в порівнянні не здавалися такими високими. За тією ж схемою працюють й знижки, коли першочергова сума на ціннику закреслюється.

Схожий принцип притаманний й ефекту контрасту. Наприклад, предмет може сприйматися важчим, якщо перед цим людина підіймала щось легше і навпаки.

Проблема 2. Складність розуміння

Світ навколо неймовірно великий й складний, проте нашому мозку необхідно робити хоч якісь висновки про нього. Саме тому, коли до нас потрапляє інформація, ми з'єднуємо точки, шукаємо логіку й заповнюємо “білі плями” тим, що ми думаємо чи вже знаємо. До прикладу:

  • Намагаємося знаходити закономірності та будувати історії, маючи навіть мізерні дані.
  • Нові спостереження або ж прогалини в інформації намагаємося доповнити вже відомими ознаками зі стереотипів, узагальнень чи минулого досвіду.
  • Більше цінуємо знайомі та симпатичні нам речі та людей, ніж незнайомі.
  • Спрощуємо числа та ймовірності, щоб про них було легше думати.
  • Впевнені, що знаємо, про що думають інші. Це працює й навпаки – іноді нам здається, що інші знають те, про що думаємо ми.
  • Проєктуємо наш нинішній образ думок на минуле та майбутнє, а також не дуже добре оцінюємо, наскільки повільно або швидко події розгортаються в часі.

Як приклад, можна навести гало-ефект, або ж ефект ореолу. При цьому когнітивному викривленні загальне враження про що-небудь впливає й на сприйняття його окремих особливостей. Прикладом може слугувати враження, що в людей з привабливою зовнішністю великі розумові здібності.

Ще один приклад – ретроспективне викривлення (також відоме як “помилка хайндсайту”). Суть такої когнітивної ілюзії полягає в схильності сприймати події, які вже відбулися (чи факти, що вже були встановлені) як очевидні та передбачувані. Хоча насправді до того, як вони сталися, ми не мали достатньої кількості інформації для їх передбачення.

Також варто згадати й про ефект прожектора, який полягає в переоцінці того, наскільки дії та зовнішній вигляд людини помітний для інших. В одному з досліджень людей попросили весь день ходити в дивній сорочці, а після – оцінити кількість людей, які звернули на неї увагу. Виявилося, що фактичне число таких людей було вдвічі меншим, ніж думали учасники дослідження.

Проблема 3. Необхідність швидкої реакції

Ми обмежені доступним часом і кількістю інформації для прийняття рішення, тому шукаємо спосіб вплинути на ситуацію для якомога кращого результату та змоделювати майбутнє для передбачення подальшого розвитку подій:

  • Щоб діяти, ми повинні бути впевнені у своїй здатності щось змінити, а також відчувати важливість своїх вчинків.
  • Речі та події в сьогоденні цінуємо більше, ніж очікувані в майбутньому.
  • Перебуваючи перед вибором, зазвичай вважаємо кращим той варіант, який здається нам найменш ризикованим або найбільш знайомим.
  • Надаємо перевагу простим та однозначним варіантам вибору перед складнішими.
  • Воліємо завершувати те, у що раніше вже вклали час і зусилля.

Один із найвідоміших прикладів – фундаментальна помилка атрибуції. Суть її у схильності людини пояснювати вчинки й поведінку інших людей їх особистісними рисами, а особисту поведінку – зовнішніми обставинами. Наприклад, причину чужого запізнення пояснювати непунктуальністю, а власного – обставинами, які склалися, й на які ми не мали впливу.

Ще один приклад – відхилення у бік статус-кво. Таке когнітивне упередження виникає через бажання людей, щоб речі залишалися приблизно тими ж самими, що й раніше. Виникає воно через те, що потенційні збитки від змін ми схильні вважати вищими, ніж потенційну вигоду.

Проблема 4. Неможливість запам'ятати все

Інформації занадто багато, щоб ми могли запам’ятати її всю. Тому ми швидше запам'ятаємо те, що в перспективі знадобиться нам в майбутньому. Саме тому:

  • Ми схильні редагувати і підсилювати спогади після подій, які трапилися.
  • Нам простіше запам’ятовувати узагальнення, ніж багато конкретних прикладів.
  • Ми часто спрощуємо події до окремих ключових моментів і елементів.
  • Ми по-різному зберігаємо спогади в залежності від ситуації, в якій отримали досвід. 

Саме через це, наприклад, з’являються стереотипи, упередження, або ж віра в забобони. Також через це є відомий феномен “крутиться на язиці”, коли ми не можемо згадати добре відоме нам слово. Замість нього ж ми згадуємо певну кількість інформації про нього. Наприклад, першу чи одну з букв в слові або ж асоціацію, яку воно в нас викликає.

Читайте також

23 ігри для літніх людей, які допоможуть зберегти ясність розуму

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди