Уряд Папуа-Нової Гвінеї заявив, що внаслідок зсуву, що стався в п'ятницю, 24 травня, 2000 людей були поховані живцем під завалами. Влада острівної держави південної частини Тихого океану офіційно просить міжнародної допомоги.
Про це пише АР.
Як відзначає агенція, цифра, наведена урядом Папуа-Нової Гвінеї, приблизно втричі перевищує оцінку ООН у 670 загиблих внаслідок зсуву.
Так, журналісти Associated Press ознайомились із датованим неділею, 26 травня, листом до постійного координатора Організації Об’єднаних Націй від виконувача обов’язків директора Національного центру катастроф країни. У ньому йдеться, що зсув “поховав живцем понад 2000 людей” і спричинив “великі руйнування”.
Зазначається, що оцінки кількості жертв сильно відрізняються від оприлюдених раніше даних, і незрозуміло, як офіційні особи підрахували кількість постраждалих.
Раніше повідомлялося, що, за оцінками агентства ООН з питань міграції, понад 670 людей вважаються загиблими після унаслідок масштабного зсуву ґрунту у Папуа-Новій Гвінеї.
Наразі Міжнародна організація з міграції, яка тісно співпрацює з урядом і бере на себе провідну роль у міжнародному реагуванні, не змінила свою оцінку кількості загиблих у 670, опубліковану в неділю, до отримання нових доказів.
"Ми не можемо заперечувати те, що пропонує уряд, але ми не можемо це коментувати", — сказав Серхан Актопрак, керівник місії агентства ООН з питань мігрантів у Папуа-Новій Гвінеї.
За його словами, коли йдеться про таку масштабну катастрофу, число жертв змінюється.
Раніше Актопрак пояснював, що оголошена кількість загиблих ґрунтується на підрахунках посадовців села Ямбалі та провінції Енга, які стверджують, що зсув ґрунту зніс більш як 150 будинків.
"За їхніми оцінками, наразі під землею перебувають понад 670 людей", – заявив Актопрак.
Місцева влада спочатку оцінювала кількість загиблих у сто або більше людей. У неділю за допомогою екскаватора вдалося виявити лише п’ять тіл і ногу шостої жертви стихії.
Як пише АР, визначити масштаб катастрофи важко через складні умови, включно з віддаленим розташуванням села, відсутністю телекомунікацій і міжплемінні війни по всій провінції, що означає, що міжнародні гуманітарні працівники та гуманітарні конвої потребують військового супроводу.
