Микола Хемій — волонтер громадської організації "Тато Хаб" у Краматорську. На початку вторгнення допомагав евакуювати людей з інвалідністю на Краматорському залізничному вокзалі. 8 квітня мав бути теж там, але у свою зміну не вийшов. Коли по вокзалу вдарила російська ракета, загинув колега Миколи, теж волонтер Роман Семенцов.
Волонтер Микола Хемій розповідає, на початку квітня 2022 року для евакуації з краматорського залізничного вокзалу не вистачало людей. 8 квітня 2022 року він мав чергувати на вокзалі, проте саме того дня його рідні погодилися виїхати з міста, й чоловік їх проводжав на автобус.
"Ситуація загострювалась, постало питання евакуації моїх бабусі та дідуся. Це була своя маленька війна у нас у родині. Бо, зрозуміло, що старенькі люди ніколи нікуди не хочуть виїжджати. Це їхній будинок", — каже чоловік.
"Потягом евакуювати не варіант: бабуся — після інсульту, дідусь — після інфаркту. Тоді людей стало більше: у потязі неможливо дихати, все, як у тисках. По 200 людей, як мінімум, було у нас в одному вагоні. І хоч це була моя зміна, вийшло так, що ввечері 7 квітня знайшли автобус", — пригадує Микола.
Вдома, коли він допомагав збиратися родичам, почули дуже сильний вибух, який стався на залізничному вокзалі.
"У цей момент я подумав, що прилетіло по аеродрому чи ще кудись. Але одразу мені почали телефонувати наші волонтери. У нас був загальний чат. Всі в сльозах, істерика. Я ніяк не міг одразу збагнути, чому плачуть? Вони кажуть, що прилетіло на залізницю", — згадує волонтер.
"До цього я відмовлявся вірити, що можуть сюди пустити ракету. Тому що тут були виключно цивільні: бабусі, дідусі, інваліди, маленькі діти"
Тоді колеги написали, що не можуть знайти волонтера Романа Семенцова.
"Потім товариш написав у чаті: не можемо знайти Рому. А потім Рому знайшли, написали, що Роми більше немає в живих. До цього війна якось не відчувалася. Так, люди гинули, але особисто для мене не сильно відчувалася. А коли Роми не стало, можна сказати, це дуже сильно ударило. По всіх нас, не тільки по мені", — розповідає Микола Хемій.
Загиблому Роману Семенцову було 40 років. Від початку повномасштабного вторгнення він допомагав з евакуацією людей на вокзалі.
"Рома був оптимістом. Про нього це всі часто кажуть. Але оце найголовніше, це його посмішка, почуття гумору, те, як він в цілому сприймає ситуацію. Зрозуміло, що війна — це страшне, але велике значення має — не опустити руки, не вішати носа, не здаватися, продовжувати рух вперед попри все. Рома, був саме такою людиною".
За спогадами товариша, Роман був віруючим, часто цитував Біблію, щоб підтримати інших.
"Він міг процитувати Біблію. Проте це не мало вигляд нав'язливого. Це було, як то кажуть: в тему, в конкретний момент. Людина знала, як підтримати словом. Міг просто підійти, сказати якусь фразу — і тобі просто ставало легше на душі", — згадує Микола.
Волонтер Микола Хемій напередодні роковин російської атаки прийшов на вокзал. Показує місце, куди вдарила ракета. Поряд, каже, стояв намет ДСНС.
"Це місце прильоту, переплутати ні з чим не можна. Тут стояв намет ДСНС — приходили дітки, приходили люди. Було холодно. Тут було місце обігріву. Бабусі, дідусі, маленькі дітлахи — тисячі. У нас "рекорд" був — сім тисяч людей", — згадує чоловік.
Зізнається, неодноразово шкодував, що пропустив зміну, що міг би чимось допомогти людям в той момент.
"Не просто "сидіти на телефоні" і читати про все, що там відбувалося, а міг би щось робити. З іншого боку, моя молодша сестра мені нагадує: я часто був у наметі ДСНС, спілкувався там з людьми. Коли продірявило цей намет, сестра мені нагадала про це. Сказала: ти міг би бути там на місці прильоту і тебе могло просто вже не бути тут з нами".
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram
