Він не знав, що вона в окупації, а вона не знала, що він потрапив у полон: жителька Миколаївщини Єлизавета разом з дітьми чекає на повернення чоловіка, якого утримують російські військові. Сергій — оборонець Маріуполя. У квітні 2022 року військовослужбовця схопили окупаційні війська РФ.
Історію своєї родини кореспондентам Суспільного розповіла дружина військовополоненого Єлизавета.
Сергій став до лав ЗСУ на початку повномасштабного вторгнення. Тоді чоловік поїхав з села, залишивши родину вдома. Обороняв Маріуполь у складі 501 батальйону 36 бригади морської піхоти.
"Стоїть моє чадо, зібраний уже. Каже, мені тут зателефонували, там мої хлопці, я буду їхати. Пішла з ним збирати речі. Зібрали речі. Памʼятаю ще клала йому все, збираю йому все тепле. Він каже: не треба, там же дадуть штани, дадуть носки, нє — кладу йому", — пригадує Єлизавета.
Згодом саме її наполегливість допомогла ідентифікувати чоловіка на одному з російських відео. Впізнала Сергія по шкарпетках, які складала йому у дорогу.
"Потім, коли в полон, коли відео побачила, як виїхала з окупації, дивлюсь стоїть, я його по руках опізнала, мої шкарпетки жіночі, сірі".
У березні село, де залишалась Єлизавета з дітьми, окупували російські війська. Тоді ще Сергій не був у полоні і родині час від часу вдавалося зв'язуватися телефоном.
"Ще такий звʼязок був і то — це було так, пару смс: все добре, він нічого поганого не говорив, хоча новини ще тоді ми читали, що в Маріуполі відбувалось, я памʼятаю, був інтернет, а потім просто в мене розрядився телефон, вже звʼязку не було взагалі", — каже дружина військовополоненого.
Про те, що з дітьми опинилася в окупації Єлизавета умовчувала — не хотіла хвилювати коханого, який захищає країну у надскладних умовах.
"Думаю, як йому казати, що ми з дітьми в окупації, йому там і так не солодко".
З молитвою за дітей і по замінованій дорозі — так Єлизавета рятувалася з окупованого села. Разом з дітьми виїжджали через Херсон.
"У нас був підірваний міст, там все було заміновано. І ми вичекали момент, коли були обстріли, ми вже знали, якщо вони стріляють — значить їх тут поблизу немає, це була одна дорога до Херсона, яка в них була замінована і ми через Херсон тими тропами виїжджали", — згадує жінка.
"Дітей ховала під низ машини, накривала собою, молитву читала, виїхали".
Саме коли виїхала з окупації Єлизавета дізналася, що чоловік потрапив у російський полон. Сергія із побратимами захопили на заводі "Ілліча". Згодом з Єлизаветою звʼязувались військові, які перебували разом із її чоловіком.
"Андрій зателефонував, він вивчив мій номер телефону, він був разом із Сергієм. Сказав, що з Сергієм все добре, живий, що він нас любить. Доня Варвара — всіх по іменах назвав, синулічка. Такі інтимні речі, які знав тільки чоловік і я, чому я і повірила", — розповіла Єлизавета.
До повномасштабної війни Сергій працював комбайнером. Подружжя виховувало двох дітей, налагоджувало побут. Нині Єлизавета допомагає ЗСУ як волонтерка, відвідує акції-нагадування про полонених.
"Я хочу наголосити і кричати про свого чоловіка. Він досі в полоні, 4-го квітня буде рівно два роки. Треба нагадувати, треба говорити, треба кричати, щоб їх скоріше повернули!".
Після деокупації села Єлизавета знайшла вдома сімейні фото та відновила альбом.
"Я своїй донці, коли вона мене щовечора питає, коли тато приїде, кажу — ще трішечки. Я хочу не так свою мрію, я хочу мрію дітей, тому що вони сумують за татом. Жодна іграшка, жодні кошти не замінять цього", — каже дружина військовополоненого.
Слідкуйте за головними новинами Миколаєва та області у Telegram, Viber, YouTube, Facebook та Instagram.
