Поліську дудку-викрутку, традиційну для північних районів Рівненщини, пропонують внести до переліку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Цей музичний інструмент роблять з гілки сосни, викручуючи її середину. Звідси — й назва.
В Міністерстві культури та інформаційної політики України повідомили, що на розгляд Міжурядовому Комітету з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО скерували два подання:
"До Списку нематеріальної культурної спадщини, що потребує термінової охорони подано "Традицію поліської дудки-викрутки на Рівненщині". До Реєстру кращих практик охорони нематеріальної культурної спадщини подано "Практику з охорони "Традиції Щедрого вечора в Україні" засобами формальної та неформальної освіти", яка бере початок з 2014 року".
Дудка-викрутка на Рівненщині
У 2023 році традиційний музичний інструмент Рівненщини внесли до Національного реєстру під узагальненою назвою "Поліська дудка-викрутка: традиції виготовлення та гри".
До нашого часу гра на дудці-викрутці збереглася у Миляцькій та Рокитнівській громадах Сарненського району, а найкращий знавець цієї традиції — Герасим Хомич із села Переброди. Він знає понад сто пісень та мелодій.
"Колись багато дударів було. Робили дудки, викручували. Я теж побачив і мені захотілося. Ще мій двоюрідний дядько теж займався, корови пас. То я все підглядав, як він там собі робить, та й сам навчився отак", — розповідав Герасим Хомич під час семінару "Нематеріальна культурна спадщина у громадах", на якому обговорювали шляхи збереження та популяризації гри на дудці-викрутці.
Ще один гравець із села Лугове 90-річний Адам Ляхович дудку-викрутку зробив власноруч, а грати на ній навчився в дитинстві.
"Як колись грав на концерті, то букет пісень програю. Один куплет пісні, другий куплет, третій. Зараз я не можу нічого", — зазначав чоловік.
Як виготовляють дудку-викрутку
Майстер з виготовлення інструменту Юрій Ковальчук розповів Суспільному, що процес створення дудки — складний, і найважливіше, щоб вона зазвучала. Дудку роблять із сосни, викручуючи серцевину дерева — звідси й назва інструменту.
"Ми маємо заготовку до дудки, треба зробити, щоб вона грала. Спочатку робиться віконце, потім робиться денце. Надалі створюємо отвори. За традицією отвори робилися випалюванням: розпалювали багаття і сухою палкою, яка розжарювалася, відміряли, де робити отвори. Тут треба практика, не одну дудку створити та зіпсувати заготовки. Є ще певні секрети до яких треба дійти", — зазначив Юрій Ковальчук.
Він грає на дудці-викрутці близько 30 років, може відтворити мелодії понад 60 колядок та щедрівок. Чоловік є учнем Герасима Хомича.
Більше про дудку-викрутку в сюжеті Суспільного.
Суспільне Рівне у Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook
