"У кожної команди свої секрети": капітан Збірної України з санного спорту Андрій Мандзій

"У кожної команди свої секрети": капітан Збірної України з санного спорту Андрій Мандзій

Капітан Збірної команди України з санного спорту Андрій Мандзій у сезоні 2023/24 років оновив найкращий результат для України на Кубку світу за останні 13 років — фінішував у топ-10. Особистий результат цього сезону спортсмен вважає одним з найкращих за 16 років виступів на міжнародних змаганнях.

В інтерв’ю Суспільному він розповів, що сани, на яких змагається, майструє сам. Також у розмові йдеться про особливості підготовки до змагань, коли санна траса в Кременці закрита, та про інші виклики, з якими зіткнулися спортсмени на змаганнях.

— У сезоні 2023/24 років ти оновив найкращий результат для України за останні 13 років. Як тобі це вдалося?

Не тільки я оновив найкращий результат, Антон Дукач також оновив свій особистий результат і поліпшив рекорд України, показавши найкращий час, в принципі, і місце в латвійській Сіґулд — зайняв сьоме місце. Коли він був сьомим, я був дев’ятим.

"Щодо здоров’я було дуже важко"

— Розкажи, яким видався для тебе цей сезон. Знаю, що на одному з етапів Кубка націй до "золота" не вистачило 0.001 секунди".

Так. Я, до речі, думав, що сто відсотків буде "золото", але латвієць догнав. Направду, сезон суперважкий через травми та хвороби буквально під час завершального тренувального заїзду перед сезоном в Австрії. Було дуже серйозне падіння. Там зірвав тенти з траси на швидкості 120 кілометрів за годину. Зупинив рукою тент і таке відчуття було, що рука позаду залишилася. Досі не можу її підняти. Потім два рази хворів на грип по два тижні, і то так серйозно хворів, що навіть не міг розмовляти. Якщо підсумувати щодо здоров’я, то було дуже важко.

Кореспондент Суспільного Тарас Бурак та капітан Збірної України Андрій Мандзій під час інтерв'ю
Кореспондент Суспільного Тарас Бурак та капітан Збірної України Андрій Мандзій. Фото: Суспільне Тернопіль

— Як вдається заліковувати травми?

Так, як усім. Як на собаці не заживає. Стандартними підходами: консультація з лікарем, набір медикаментів, і то треба підбирати спеціальний набір ліків, тому що деякі з них містять препарати, заборонені антидопінговим кодексом. Треба бути обережним, дивитися, перевіряти ліки, чи не містять забороненої речовини. Щороку список заборонених речовин оновлюється, треба бути в курсі новин, моніторити це все й перевіряти. В нас такий спорт, що завжди важлива технічна складова. Вживати допінг особливо нічого не допоможе. Тобто, нема чого ризикувати і це нечесно.

"Спорт дійшов до того, що в кожної збірної є свої технології і секрети"

— "Срібло" залишається твоїм найкращим результатом на Кубку націй. Чого не вистачає для "золота"?

Не вистачає саней, звичайно. Бракує хороших матеріалів, щоб їх зробити. В нас нема такого, що можна піти в магазин і купити їх. Років десять тому всі каталися на одному матеріалі, а потім кожна збірна почала розробляти свої полози, кожну свою деталь. Все індивідуально. Спорт дійшов до того, що в кожної збірної є свої технології і секрети. Ми це все поволі освоюємо, але в країні війна, тому важко це зробити.

— Для кожного спортсмена-санкаря мають бути індивідуальні сани, тому що на тих самих санях інший спортсмен покаже інший результат.

Можу навести такий приклад: Андрій Кізь колись катався. Ми з ним каталися в "одиночці". Разом були на Олімпіаді в 2014 році. Він перестав займатися цим спортом і віддав сани. Вони потрапили до Антона Дукача. Він поміняв там одну деталь — обтічник, а згодом поставив на них рекорд траси в німецькому Вінтерберзі. Тобто, під одною людиною сани швидко не їхали, а під іншою — інша тілобудова, інший центр ваги й сани пішли. Це все індивідуально.

— Інші збірні не діляться своїми секретами?

Взагалі не діляться. Навіть дійшло до того, що спортсмени з інших країн приїжджають на фініш і возять такі невеличкі чохли. В санях є місце, де сховати або спустити автобусом на фініш. Ті, хто приїжджають на фініш, зразу запаковують сани. Там взагалі нічого не видно.

"Сани, на яких я зараз їжджу, складені моїми руками"

— У 2018 році, здається, на Олімпіаді ти їздив на санках, які змайстрував сам, було тоді прикре падіння. Чи продовжуєш далі майструвати сани?

Так, звичайно. Сани, на яких я зараз їжджу, складені моїми руками. Вже почало вдаватися швидко і класно. Але не вистачає матеріалів. Особливо хороших полозів. Важко знайти, де це зробити, бо потрібна металообробка твердих металів. Не кожен хоче за неї братися. По-друге, не в кожного є станок, яким можна обробити довжину 120-130 сантиметрів за один захід. Тобто, є станки, які беруть пів метра за два заходи. Це не супер точно.

— Скільки часу потрібно, щоб виготовити одні сани?

Якщо всі матеріали готові, то можна зробити навіть за тиждень. Якщо починати з нуля, то кожен вузол треба виготовляти окремо. Це забирає багато часу. В середньому 2-3 місяці.

Андрій Мандзій, капітан Збірної команди України з санного спорту
Андрій Мандзій, капітан Збірної України з санного спорту. Фото: Суспільне Тернопіль

— І обкатка?

Це найбільша проблема. Можна зібрати кілька саней та експериментувати, які сани поїдуть швидше, які помаліше. А нам якраз не вистачає санної траси. Якби вона була, я б звечора зробив одне, попробував, як вони їдуть, швидше чи помаліше, переробив. Поїхали швидко — залишив. Так сани розганяються. Оскільки в нас нема траси, це все це важко. Ти готуєш максимум, скільки можеш, матеріалів, приїжджаєш і це все тестуєш на закордонній трасі. Але на закордонній трасі немає умов льоду. Щоб пробувати сани, має бути хороший лід. А в нас важко його зловити. Коли ловиш його, треба максимально все пробувати.

— Ти зазначив, що нема де пробувати ці сани. Знаючи, яка ситуація була з санною трасою в Кременці, чи можливо її відродити?

Її можливо ще відродити. Відбудовувати в тому варіанті, який є зараз, тобто, в дерев’яному, не знаю, чи є сенс. Тому що мине кілька років, вона почне гнити. По-друге, це небезпечно, бо коли падаєш по дереву, то заганяються скалки, як показав час, не лише скалки можна загнати. Потрібно перебудовувати, але вже з бетонних конструкцій або з пластикових.

"Основою є не спортзал, а технічна підготовка"

— На сайті Федерації санного спорту є твоя пряма мова, ти говориш, що обрав цей вид спорту, оскільки санна траса розташована неподалік, за 10 хвилин ходьби від дому. Чи не шкодуєш про свій вибір?

Звичайно, ні. Я навіть не знаю, якби я не займався санним спортом, де б я був. Жартую, що крутив би свиням хвости в Кременці. Ніколи не жалкував. Там ще мій дідусь працював. Він на тракторі це все будував, коли переїхав зі Скалата в Кременець, будував об’їзну дорогу. Так там зустрів бабусю і залишився в Кременці.

— Де готуєшся до змагань? Коли розпочинаєш підготовку до нового сезону і як вдається підтримувати форму?

Ми приїжджаємо після сезону і з тренерів збірної все переходить на плечі регіональних, особистих тренерів. З ними готуємо план. Якщо є можливість тренуватися на базі, тренуємося там, на місцевих стадіонах.

— Які цілі ти ставиш перед собою на початку підготовки і на початку сезону, чи вдавалося їх досягнути?

Цілі ставлю максимальні. Не завжди вдається. Не раз таке було, сани робиш влітку. Все зробив. Ніби все класно, виглядає супер. Приїжджаєш, починаєш їхати, а вони не їдуть зовсім. Якщо повертаєшся до старого, то розумієш: у нас технічний вид спорту, як сани їдуть, так ти і приїдеш. Можна надіятися, що суперник помилиться і ти його об’їдеш. Але, в загальному, на якій техніці їдеш, так і приїжджаєш. Це вже доведено роками. Тобто, основою є не спортзал, а технічна підготовка. Є швидкі сани, є керовані сани. А є такі сани, які керуються класно і їдуть швидко. А є ще такі, що їдуть і швидко, і керуються, і самі тебе ведуть, тільки їдь і не заважай. Навіть так є.

— Чи є в тебе такі сани?

У мене такі, що їдуть не найшвидше, але й не найповільніше. Важко ними керувати. До речі, звідки взялися в мене ці полози? Мій товариш австрієць тренував італійську збірну. Полози раніше були в італійській збірній. Хлопці там їх попробували, на них поїздили і сказали: "Вони не є швидкі, погано керуються. Нам їх не треба. Запитай, може хтось хоче їх купити". Той товариш до мене подзвонив, я їх спробував. А з'ясувалося, що вони є моїми найшвидшими полозами, які в мене були. Це навіть не другі сани в італійській збірній, які потрапили до мене. Можливо, вони не відкрили їхній повний потенціал. Можливо, я вже їх доробив. Італійській збірній не підійшли, їх просто продали, в мене вони поїхали швидко.

— Скільки саней ти виготовив за той час, як почав їх робити?

Багато. Мабуть, половина кременецьких дітей їздить на тих санях, які я попробував, мені не підійшли і я це все віддаю на юніори. Там вже вони на них тренуються.

"Санкарі до виступів готові на сто відсотків"

— Цей сезон завершився нещодавно. Чи вже склав плани на наступний сезон?

Плани — шукати метал, полози, треба знайти, де робити їх в Україні. Тому що ніхто нічого не продає. Якби це вдалося, то не тільки треба знати, як це робити, треба знати, з якого металу. Ми приблизно знаємо. Можна провести спектральний аналіз того, що в нас є, подивитися склад металу і десь виготовити в Україні. Якби в Україні знайти, де швидко зробити і забезпечити ними всю збірну, це було б супер.

— Наскільки українські спортсмени готові до виступів на міжнародних змаганнях порівняно з санкарями з-за кордону?

Санкарі до виступів готові на сто відсотків. Нам не вистачає тільки технічної складової. У нас є зараз якраз така збірна, де є накат в дітей, в дорослої збірної. Є непоганий старт. Тобто, є все, крім хорошої технічної складової.

— Щодо тренерів. Чи є їх достатньо в Україні, щоб розвивати цей вид спорту?

В принципі, вистачає. Все не так погано. Не вистачає, можливо, тренерів, які мають великий досвід у виготовленні саней, механіки. Цього не вистачає в збірній. Якби в нас був хороший механік, який би завжди це все готував перед змаганнями, допомагав, це було б круто.

— Що ти порадиш тим дітям, людям які хочуть прийти в санний спорт, але ще вагаються?

Хочу заохотити їх. Тому що тоді з'явиться можливість побачити світ. Мене вирвало з того Кременця і я якраз завдяки змаганням трохи вирвався в люди. Якби не спорт, я б сидів у своїй провінції і не знаю, що зі мною далі було б.

Що відомо про виступи Андрія Мандзія

На початок