На Кременецькій санній трасі виросли майже усі учасники олімпійської збірної з санного спорту. На Тернопільщині впродовж 20 років проводили Міжнародні літні змагання з санного спорту на санкороликах "Кубок Бони". У 2023 році через загибель 14-річної санкарки Діани Новосад, Кременецьку санну трасу закрили. Зараз на ній не проводять ані тренувань, ані змагань. Про історію єдиної дерев’яної траси в Україні кореспонденти Суспільного поспілкувалися з директором Кременецької спортивної школи "Колос", членом "Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства "Колос" Анатолієм Малищиком.
Він розповів, коли побудували споруду, коли її ремонтували та хто виділяв на це гроші, а також про те, чи є у неї майбутнє.
"Були зроблені фундаменти протяжністю траси на 1 157 метрів, яка відповідала вимогам проведення всесоюзних і міжнародних змагань"
Яка історія санної траси?
Санна траса знаходиться в урочищі Гниле озеро. Реконструкція санної траси, яка зараз тут є, була проведена протягом 2000-2005 років. До цього існувала стара санна траса як капітальна споруда, вона була побудована в кінці 1970-х років. На ній проводилися ІІ Всесоюзні сільські спортивні ігри. Власником цієї спортивної споруди була територіальна організація "Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства "Колос", оскільки вона від самого початку розвивала цей вид спорту в нашому місті. А згодом ця спортивна споруда була передана на баланс Кременецької дитячо-юнацької спортивної школи із санного спорту, засновником якої є тернопільська територіальна організація фізкультурно-спортивного товариства "Колос". Завдання цієї споруди виникло тоді, коли стара траса вийшла з експлуатації і тодішнім керівництвом споруди, яке тут працювало, була виготовлена проєктно-кошторисна документація на реконструкцію санної траси. Адже свого часу після Олімпійських ігор 1980 року постановою Кабміну СРСР і УСРС всяке будівництво спортивних споруд було заборонено, це називалося реконструкцією. І в кінці 1980-х років, перед тим, як Україна здобула незалежність, розпочалася реконструкція цієї санної траси. Вона проводилася за кошти профспілок і "Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства "Колос". Однак зі здобуттям незалежності України в 1991 році реконструкція була призупинена через відсутність фінансування. За той період були зроблені фундаменти протяжністю траси на 1 157 метрів, яка відповідала вимогам проведення всесоюзних і міжнародних змагань.
Коли востаннє капітально ремонтували санну трасу?
"У 2000 році Міжнародна федерація дала нам фінансову підтримку — 20 тисяч німецьких марок"
Реконструкція по-новому, по суті її продовження, розпочалося на початку 2000-ого року, коли Україна в кінці 90-х років стала членом Міжнародної федерації санного спорту. У той період, коли ця стара траса вийшла з експлуатації, українські спортсмени їздили та проводили змагання в місті Сігулда в Латвії. Спеціалістами Федерації санного спорту України було прийняте рішення відновити санну трасу в Кременці, бо нам треба було готувати спортсменів резерву, адже майбутнє санного спорту без резерву нічого не бачило. Тоді Федерація санного спорту України звернулася до Міжнародної федерації санного спорту про надання фінансової підтримки. Перед цим Міжнародна федерація провела експертизу проєктно-кошторисної документації. У 2000-му році до нас з візитом прибув на той час віцепрезидент Міжнародної федерації Ян Стеллер (нині покійний), який оглянув місцевість, а також проєктно-кошторисну документацію, що зроблено, що побудовано. Міжнародна федерація була зацікавлена у розвитку та розширенні географії цього виду спорту і в той час ми знайшли підтримку як у Кременецькій міській раді, так і в районній держадміністрації. Кременецьку міськраду очолював Андрій Гуславський, а районну держадміністрацію — Василь Кравець. І завдяки цим людям ми знайшли підтримку та взаєморозуміння, та Міжнародна федерація дала нам фінансову підтримку. На сьогоднішній час ці суми можуть бути смішні, а тоді це було 20 тисяч німецьких марок, ще не євро, і ми таким чином почали знизу облаштовувати самий жолоб траси, на якому можна було проводити навчально-тренувальний процес, чемпіонати та змагання з санного спорту. Після цього Кременецька міська рада та райдержадміністрація звернулися з листом до Міністерства молоді та спорту і були виділені кошти для продовження реконструкції. Якщо я не помиляюся, то на перший раз це було понад 100 тисяч, і ми продовжили роботу. І влітку 2001 року Міжнародна федерація санного спорту приїжджає та контролює, як використані їхні гроші, як йде розвиток самої спортивної бази.
"У нас на той час ще не було санкороликів. Нас підтримала Польща"
Санний спорт прогресує. Будуючи трасу, в тренерів і федерації виникла ідея проводити літні змагання на цій трасі на санкороликах. У нас таких саней ще не було на той час. Перші, хто до нас приїхали та підтримали таку ідею, це спортсмени з Республіки Польща, які вже мали такі санки. На той час за ті гроші, які дала Міжнародна федерація та частково міністерство, було облаштовано 300 метрів жолоба траси бруском. Ми тоді провели перші змагання за участі спортсменів з Польщі та України. На наступний рік ми знову проводимо такі змагання. До нас приїхали спортсмени з Росії, з якими тоді ще були нормальні стосунки. Після того, як ми два роки поспіль провели ці змагання та побудували трохи більше траси, є такий принцип, що ми можемо подаватися в Міжнародну федерацію на включення нас у спортивний міжнародний календар для проведення змагань і тренувань. У 2004 році Міжнародна федерація санного спорту включає дані змагання у свій календар спортивних змагань на санкороликах. Нами постійно цікавляться і Міністерство молоді і спорту, тоді це був Комітет фізичної культури та спорту, ще виділяє нам гроші. Протягом 2001-2005 років було виділено близько 500 тисяч гривень і було побудовано та облаштовано жолоб траси протяжністю тисячу метрів. Вона прийнята в експлуатацію і на ній ми традиційно проводили літні змагання, навчально-тренувальні збори, а також зимові всеукраїнські змагання, якщо дозволяли погодні умови, бо траса не штучна, вона ліпиться вручну.
"Була чітка домовленість з керівництвом міста, району та області про фінансування та утримання цієї навчально-спортивної бази"
Слід відзначити, що в той час керівництво спорту часто бувало в нас на трасі і держава звертала на це увагу та виділяла кошти. Бо будь-яка побудована споруда мала утримуватися. Була чітка домовленість з керівництвом міста, району та області про фінансування та утримання цієї навчально-спортивної бази та розвиток самої інфраструктури. З 2004 по 2010 рік обласна державна адміністрація виділила кошти на розвиток інфраструктури — близько 210 тисяч гривень. За ці гроші було облаштовано фінішне табло, була закуплена електронно-вимірювальна апаратура для фіксації часу, яка була зроблена в Тернополі, обладнане табло, фінішний будиночок. За ці гроші на літній період спортсменам була куплена душова та туалети, а також проведено самий ремонт фінішного приміщення. Це обласна рада виконувала свої зобов’язання по розвитку бази. І так впродовж 20 років ми традиційно в серпні проводили літні змагання "Кубок Бони". За цей період на санній трасі побували спортсмени багатьох країн, я називаю такі, які є законодавцями цього виду спорту: команди Німеччини, Латвії, Росії, Казахстану, Грузії, Румунії, Польщі, Чехії, Словаччини. Ці змагання мали таку популярність, що вони дали змогу нам отримати спортивний інвентар від Міжнародної федерації санного спорту для того, щоб ми розвивали цей вид спорту. Куплено близько 12 спортивних саней. Середня вартість саней у той час була 1500-1800 євро. Ці сани використовувалися для навчального процесу і вони були пропорційно поділені: 6 саней для Тернопільської області, 6 саней для Львівської області, тому що в нас цей вид спорту культивує два регіони. Це дало поштовх для розвитку санного спорту, залучення дітей до систематичних занять спортом і підготовки спортсменів спортивного резерву.
"На цій трасі виросли майже всі учасники олімпійської збірної команди"
На цій трасі виросли майже всі учасники олімпійської збірної команди. Це кременчанин Андрій Мандзій, Олександр Оболончик і перша сьогодні чемпіонка світу серед юніорів Юліанна Туницька. Вони з дитинства шліфували свою майстерність. А також львівські спортсмени: Олена Стецьків, Антон Дукач, які виступають і на олімпіаді, і на кубках і чемпіонатах світу. Крім цього, проведення таких змагань дало нам можливість підготувати категорію суддів міжнародної категорії. Тому що обслуговування змагань, коли проводяться в Україні, повинна забезпечити місцева федерація. І так цей вид спорту розвивався і мав велику популярність серед дітей. Крім цього, участь наших спортсменів на таких світових форумах робила, як кажуть, свою справу для пізнання України, що є така держава, популяризація цього спорту, популяризація тих всіх ідей, які були в нашому арсеналі.
"Заключення Міжнародної федерації, що тут треба будувати нову санну трасу"
Що далі, вже після тих років, коли припинилося фінансування?
Було побудовано 1 000 метрів траси, а дальше питання не стояло її будівництва, тому що міняється клімат і вона експлуатувалася, якщо була нормальна зима та сніг. А влітку тут свої перші навчально-тренувальні збори проводили юнацька, юніорська і доросла збірні команди України. Але, як кажуть, час не стоїть на місці. Санний спорт прогресує, виростають швидкості. Всі ми розуміли, що потрібна більш-менш сучасна траса. І на запрошення Федерації санного спорту України у 2013 році до нас прибув з візитом голова технічної комісії Міжнародної федерації Маркус Ашауер. Він є директором санної траси, одної з кращих трас Німеччини, і він на той час був головою комісії. Для того, щоб будувати чи робити якусь наступну реконструкцію траси, потрібне вже було заключення Міжнародної федерації, тому що швидкості виросли. І він, побувавши в нашому місті, вивчив місцевість. Нас цікавила думка, чи ми можемо провести реконструкцію траси по цьому жолобу по фундаментах, чи яким чином поступати. Він, приїхавши та оглянувши нашу місцевість, маючи свої завдання і досвід, дав заключення Міжнародної федерації, що тут треба будувати нову санну трасу. Ті вимоги, які висуває Міжнародна федерація до перепаду висот, до спортивних споруд, вони відповідають вимогам і все це можна було будувати. І вже в цей час, починаючи від 2014 року, ми шукали певні шляхи та напрямки, як в майбутньому можна вдосконалити все. Бо знали, що ця траса все одно колись буде потрібна, бо треба готувати олімпійський резерв, тому потрібно будувати нову санну трасу.
"Найгірший період в роботі траси — це пандемія CОVID-19"
Фінансування до 2016 року санної траси здійснювалося, тут працювала дитячо-юнацька спортивна школа "Колос" з санного спорту. По-перше, фінансування було коштом коштів фонду соціального страхування, який фінансував фізкультурно-спортивне товариство "Колос". Ці гроші йшли на оплату заробітної плати, тренерів, навчально-спортивну роботу. А саме утримання спортивної бази здійснювалося коштом коштів з обласного бюджету, але це не було пряме фінансування. Це називалося субвенцією підтримки спортивних організацій. Однак, у 2014 році Верховна Рада приймає рішення про припинення фінансування з фонду соціального страхування. І тоді постає питання передачі спортивних шкіл на обласний бюджет. І була створена обласна комунальна школа зимових видів спорту, в яку ввійшли 5 видів спорту, зараз біатлон від них відійшов. А питання бази про передачу з громадських організацій в комунальну власність ні юридично, ні на законодавчому рівні не було вирішено. І база лишилася, по суті, на госпрозрахунку. Все, що ми заробляли, ми вкладали в розвиток бази. На перших початках ще більш-менш були гроші, а потім фінансування трошки зменшилося, скоротилась кількість працівників, які обслуговували трасу. Найгіршим періодом в нас видався коронавірус. Це пів року база знов не працювала і не отримувала ніяких коштів. Тому що кошти нам поступали вже не як субвенція, а навчальний заклад уклав договір з комунальною установою "Дитячо-юнацька спортивна школа" і вона нам платила оренду. Раз діти не займаються — коштів нема.
"Нам було виділено 30 тисяч гривень, що дало можливість підготувати санну трасу на 2022 рік"
Куди ви зверталися, аби цю базу передати на чийсь баланс чи отримати гроші?
Після 2016 року ми через територіальну організацію зверталися, щоб виділили нам гроші з обласного бюджету на проведення додаткового ремонту, а також в інші організації. Це Кременецька міська рада, Федерація санного спорту, а також обласна організація зверталася до обласної державної адміністрації, щоб вийти з клопотанням на Міністерство молоді та спорту з виділенням нам цих грошей. Оскільки ми напряму до Міністерства ми не маємо права звертатися, це має робити або обласна держадміністрація, або федерація, або засновник цієї організації. Коли Федерація санного спорту України звернулася до Міністерства про виділення коштів, нам сказали, що ми не в державній власності, а громадська організація, тому Міністерство фінансувати нас не може. Тут ще в чому суть —якщо раніше Міністерство мало гроші, які проходили на будівництво, і вони розподіляли ці гроші, то потім всі ці гроші пішли на Фонд регіонального розвитку. Тому всі ці питання мала піднімати обласна державна адміністрація, обласна рада через свої структури. 2022 рік, коли Росія почала війну, в нас так само був поганий стан з навчально-тренувальним процесом. Ми звернулися до Національного олімпійського комітету і в Міжнародному олімпійському комітеті є така програма "Солідарність", яка виділяла НОК гроші, і для того, щоб ми могли тренувати тут дітей і проводити змагання, за цією програмою нам було виділено 30 тисяч гривень, що дало можливість підготувати санну трасу на 2022 рік. Крім цього ті кошти, які ми заробляли, ми платили зарплату працівникам і вкладали в частковий ремонт санної траси. Навіть перед початком літнього сезону повністю був замінений віраж, який руйнувався.
"Було два варіанти — або передати в державну власність і держава ремонтує, або в комунальну власність"
Чи подавали проєкт реконструкції, чи побудови нової траси на програму президента України "Велике будівництво"?
Хотіли реконструювати трасу, а для цього необхідно було розв'язувати питання щодо передачі у комунальну чи державну власність цієї споруди. На жаль, вона не була передана і впродовж останнього часу, зокрема першого півріччя 2021 року, ми вирішували це питання. Було два варіанти — або передати в державну власність і держава ремонтує, або в комунальну власність. Був ряд зустрічей, керівництво Молоді та спорту сюди приїжджало, вони сказали, що після того, як ми визначимося, вони можуть подавати проєкт на програму регіонального розвитку "Велике будівництво". Керівництво нашого товариства прийняло рішення все-таки передати в громаду. У 2021 територіальна організація та "Всеукраїнське фізкультурно-спортивне товариство "Колос" прийняли рішення про передачу цієї спортивної споруди територіальній громаді міста Кременця. Є відповідні постанови, вони надіслані, але почалася війна з Росією і ось вже два роки ці питання не вирішені, база знаходиться у підвішеному стані.
Чи є майбутнє в Кременецької санної траси та які шляхи вирішення ситуації ви бачите?
Рішення прийнято територіальною організацією та "Всеукраїнським фізкультурно-спортивним товариством "Колос" про передачу в громаду. Його треба виконати, передати в громаду, а громада має далі вирішувати — чи буде вона розвивати санну трасу, чи ні. Все одно замовником має виступати громада, бо громадські організації не фінансуються з бюджету і я думаю, що найближчим часом ніхто не буде виділяти на це грошей. І друге питання, тому що час не терпить, після передачі необхідно терміново вирішити питання з ремонтом, відремонтувати хоча б частину траси для того, щоб молодші юнаки та діти могли готуватися і проводити навчально-тренувальний процес. А на майбутнє стратегічний план – це спільно з Федерацією санного спорту України та Міністерством молоді та спорту думати про сучасну трасу, на якій ми б могли спокійно готуватися і щоб не було таких трагічних випадків, який стався в травні на цій трасі. Це випадковість, одна десь із тисячі, які бувають в санному спорті.
