Тут бояться знову побачити російські танки під вікном, населення частково виїхало, а потім поповнилося переселенцями з окупованих територій та прикордоння, а бізнес зайшов у логістичний глухий кут. Так нині живе Городнянська громада на Чернігівщині через два роки після початку повномасштабного вторгнення. Як змінилося життя без міжнародного транзиту та що обговорюють люди на вулицях Городні, читайте у репортажі із циклу "На кордоні".
Як жили на прикордонні до повномасштабного вторгнення
Петро Хріненко живе в Городні, він пригадує, до повномасштабного вторгнення поряд з його будинком щодня проїжджали сотні вантажівок.
"А фури нормально йшли, одна за одною. Зараз не їздять фури, кордон закритий".
За даними речниці Чернігівського прикордонного загону Галини Шеховцової, міжнародний автомобільний пункт пропуску "Сеньківка" був єдиним, звідки одночасно здійснювали пропуск з Росії та Білорусі. У середньому за добу у 2021 році його проходили до двох сотень вантажних авто та до сотні легкових. О п'ятій ранку 24 лютого 2022 року його роботу повністю припинили, а через пункт поїхали російські танки.
Городня пробула в окупації понад місяць. Тепер через постійні обстріли російськими військами Сеньківки та сусідніх сіл, Берилівки та Гасичівки, у прикордоння не пускають і місцевих жителів.
"В невигідному економічному становищі"
За словами голови громади Андрія Богдана, більшість місцевого бізнесу до повномасштабного вторгнення підлаштовувалась під міжнародний транзит. В громаді планували збудувати митний термінал та склади.
"Елементарно їздили фури вивозили нашу продукцію, сільськогосподарську продукцію. Спокійно, нормально, ми були в українській системі, транзитна дорога. Сьогодні ситуація складна, тому що ми залишилися в економічному тупику, в логістичному тупику повністю. Ми в невигідному економічному становищі", — каже голова громади.
Андрій Богдан каже: аналогічна ситуація і з залізничним транзитом — Городня кінцева станція.
"Багато наших підприємців, перевізники, вони теж працювали на Росію, їздили туди, тепер не їздять. А зараз знайти інші маршрути не так просто. Активність була більша і Городня розглядалась як перспективна для ведення бізнесу. 15-20 кілометрів від російського кордону сьогодні обстріли. Біля кордону не можливо займатися сільським господарством. Десь 20% не засівається землі, яка засівалась. Навіть трейдери, які забирають зерно, то автомобілі не хочуть їхати на кордон. Багато хто просто подивиться на карту і боїться сюди їхати".
Як функціонує бізнес та які проблеми є в громаді
У Городні здебільшого місцеві підприємці їздять на закупівлю до Чернігова та привозять товари. Чернігівці також приїжджають сюди торгувати. Продавчиня Світлана Кощеєва розповідає, головна тема, яку зараз обговорюють поміж яток — війна.
"Багато загиблих. Це, звісно, неприємно. І похорони були, я минулого разу торгувала. Це було, звісно, дуже боляче. Оце обговорюють. Це взагалі дуже важко витримати. Не знаю, будь-яка людина розчулиться. Важко на це дивитися. І буває, військові приходять з рюкзаком, беруть і хлібець собі, і булку. І йдуть ж вони туди. Це теж важко на це дивитися, звісно. Потім вже розумієш, куди воно йде. Він не додому йде до себе, до дитяти", — розповідає продавчиня Світлана Кощеєва.
Продавчиня Наталія Лоташ каже, ціни зросли вдвічі, а то й утричі.
"Картопля ось у цьому році (2024-му — ред.), бачите, яка дорога. А у 2023-му — безплатно роздавали. Я, мабуть, тони три просто так віддала людям. По фруктах: мандарини подорожчали, навіть наші яблука подорожчали, ягоди. Люди вже багато хто обходиться і без мандаринів, і без винограду. Це не такий товар, який людині треба купувати. Картопля, морква – в нас таке люди самі вирощують. Як воно змінилося? Хлопцям допомагаємо, волонтеримо трошки. А так… Скоріше б війна закінчилася".
Місцеві жителі розповідають, що після повномасштабного вторгнення є проблеми з працевлаштуванням. Також люди побоюються побачити знову російську техніку.
"Ми щодня боїмося, що прокинемося і знову під вікнами будуть танки", — каже Анатолій.
"У мене чоловік військовий, а на даний час ще й безвісти зниклий. Тому я не скажу, що щось хороше сталося за ці два роки. Він із перших днів пішов служити. І до цього дня, слава Богу, що у нас тут тихо і спокійно. Краще, ніж було, коли це все сталося. Це дуже поміняло і мислення, і те, як ми почали жити заново. Це зовсім інше життя стало. Ну а спокій, я думаю, нам нескоро ще насниться. Чоловік, надію маю, що повернеться, я йому вирішила взуття купити, бо все зносив, треба міняти й строго все заново робити", — розповів Ірина Швець.
Скільки людей живе в Городнянській громаді
До повномасштабного вторгнення у громаді проживала 21 тисяча людей, за словами Андрія Богдана, наразі їх близько 20 тисяч, враховуючи ВПО зі Сходу та прикордонних сіл.
Станом на лютий 2024 року з двох прикордонних сіл Сеньківки та Берилівки повністю виїхали люди. Продовжують евакуацію з Гасичівки та Мощенки.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.
