До повномасштабного вторгнення Олег Манжура з Хмельниччини працював у Києві ювеліром. А через тиждень після повномасштабного вторгнення пішов до Національної гвардії добровольцем. З червня 2023 воює у складі Третьої бригади оперативного призначення, командир штурмового відділення. За захист України має дві державні нагороди. Про свій бойовий шлях нацгвардієць розповів Суспільне Хмельницький.
Коли нацгвардієць Олег Манжура їхав у відпустку з передової, його бабусі, каже, принесли повістку до війська — на його ім’я. Літня жінка, онук якої два роки на війні, вирішила, що прийшли з лихою звісткою.
"Вона такого шоку не витримала, і в неї стався інсульт. Складається таке враження, що ворогів серед нас також вистачає", — говорить військовий.
Олег Манжура родом із села Заставці, що на Старосинявщині, де і живе донині його бабуся. У столиці ж вивчився на ювеліра та залишився там працювати.
"З дитинства мріяв стати ковалем, робити мечі, ножі всілякі для самураїв. Подумав, що ювелірна справа — вона схожа на це, але більш прибуткова. Тож займався нею вісім років — починаючи з 2015. Найбільше мені подобалося виготовляти ексклюзивні вироби", — розповідає теперішній нацгвардієць.
Перетворювати метал з безформенної субстанції на щось прекрасне — особливе задоволення, каже Олег Манжура. Якось, пригадує, для бізнесмена з Житомирщини, переплавив кілограм золота.
"Ми робили йому ланцюжок вагою 600 грамів. Золотий хрест з комбінацією білого золота та ебенового дерева. Такий масивний, з діамантами. За два роки до повномасштабної війни я працював на бренд. Ми займалися розробкою та виготовленням колекції в класичному стилі. Для дівчат, для жінок", — говорить хлопець.
Зі слів Олега, він до останнього не вірив, що буде війна. У свої 23, каже, тоді впевнено стояв на ногах і не хотів навіть думати про війну.
"Ми перед вторгненням якраз на роботі сперечалися з колегами, і я говорив їм: "Та що ви переживаєте, все буде добре". У мене тоді зарплата була 60 тисяч. На той момент, це були непогані гроші. І в мене було все чудово", — згадує теперішній військовий.
Першого березня 2022 року, маючи улюблену роботу, яка приносила йому гарні заробітки, Олег уже стукав у ворота військової частини. До рішення взяти до рук зброю, каже, спонукали події в Ірпіні та Бучі.
"Вважаю, люди цивільні не повинні таке переживати, тому потрібно боротися з цією навалою. Цілий рік я провів в межах київського гарнізону — займалися охороною важливих об’єктів, фільтрацією диверсійно-розвідувальних груп", — розповідає нацгвардієць.
Минулого року, каже Олег, який у війську отримав позивний "Ювелір", добровільно перевівся до штурмової бригади Нацгвардії "Спартан" і на початку 2023 уже воював у Бахмуті.
"Я тоді особливо навіть не розумів, куди ми їдемо. На першому ж бойовому виході у нас був поранений. Я йому накладав турнікет. Нас оточили вороги. Там, в Бахмуті, відстань до них мінімальна. Бої йшли 20-25 метрів", — говорить Олег.
Там, у Бахмуті, хлопець отримав поранення від уламків гранати. Каже, від гіршого врятувало спорядження.
"Один осколок потрапив в ногу, інший прошив кінчик носа. Декілька уламків застрягло в шоломі, декілька — в спорядженні. Я майже добу тримався з пораненням, поки нас не забрали. Чотири контузії отримав, це ті, які задокументовані», — каже нацгвардієць.
З травня 2023 штурмове відділення, у якому Олег Манжура є командиром, бере участь у контрнаступі на Запорізькому напрямку.
«П’ятого травня, якраз на моє день народження, ми невеликою групою поїхали займати нові місця дислокації у Запорізькій області. У серпні ми висунулися в Оріхів. Брали участь у боях під Роботино. Дуже напружених, дуже важких особисто для мене, тому що майже у кожен бойовий вихід я був задіяний", — розповідає "Ювелір".
Одного разу, згадує, три доби довелося пробиратися замінованим лісом.
"Основна група піхоти відправилася на передній рубіж, а ми не мали з ними зв’язку й управління батальйону не могло з ними зв’язатися майже добу. Я вирішив самостійно віднайти цей підрозділ. Знайшов стежку у замінованому лісі, сам її протоптав. Згодом вона перетворилася в таку мережу доріг. Коли йшов тим лісом, то думав, як завжди, про дівчат, про сім’ю. Майже три доби виконував завдання, проводив людей, зв’язувався з тим підрозділом піхоти", — говорить нацгвардієць.
За це був нагороджений медаллю за доблесть, говорить Олег Манжура. Вже тепер, у відпустці, каже, дізнався, що нагороджений відзнакою президента "Захисник вітчизни".
"Але її ще мені не вручили. Бачив лише своє прізвище у списках на сайті Президента України", — каже боєць.
Нині його підрозділ відбиває атаки окупантів на Запорізькому напрямку. Після відпустки, каже Олег Манжура, долучиться до побратимів. Після перемоги, ділиться планами, залишатися військовим не збирається, мріє повернутися до ювелірної справи.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.
