"Якби міг — пішов би воювати й зараз", — говорить учасник антитерористичної операції, айдарівець Володимир Легуш з Волочищини, який на війні втратив ногу. Чоловік розповів Суспільному: на початку збройної агресії Росії на Сході України у 2014 році пішов служити сапером у добровольчий батальйон "Айдар".
Історія добровольця — в матеріалі Суспільне Хмельницький.
"Сидіти, заробляти гроші? Я розумію: родина, діти, онуки. Але є таке слово — гідність", — так про своє рішення піти воювати на Схід у 2014 році розповів ветеран Володимир Легуш. На початку війни на Донбасі чоловік перебував на заробітках у Москві. І відразу ж, дізнавшись про події на Сході України, покинув країну-агресора. З Росії довелося буквально втікати, каже Володимир: "Допоміг білорус. Він мене вивіз звідти. Вони вже знали добре, які в мене війська".
В добровольчий батальйон "Айдар" потрапив сапером після проходження навчання: "Сказали: "Йдеш в "Айдар". Я сказав: "Ура!". Я знав, який це батальйон. "Айдар" — це родина. Там кожен за кожного відповідав. Річ в тому, що в добровольчому батальйоні зовсім інші закони, ніж були в ЗСУ. Там командир відповідав за кожного солдата, взводний — за взвод. А далі ми відповідали один за одного".
Ногу втратив у 2015 році, коли розміновував звільнену територію під Мар’їнкою, на Донеччині: "Хлопці вже там тиждень по мінах ходили. Благо, що ніхто не наступив. Було спарене поле — протипіхотні та протитанкові міни. Трошки вийшов, потрапив на кращого "кулібіна" ніж сам".
Після протезування Володимир Легуш повертається до мирного життя. Каже: цей період був складним для нього. Рятувала родина та велике домашнє господарство у Федірках, де чоловік проживає: "Війна тебе ніколи не залишає. Ти просто знаєш, що в тебе спереду і знаєш, хто позаду".
24 лютого 2022 року, каже Володимир, провів у військкоматі, навіть знаючи, що його вже не візьмуть. На фронт, каже, тягне досі. І якби міг — пішов би захищати Україну ще раз.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.