Людмила Макар працювала у "Старокостянтинівському лісовому господарстві", що на Хмельниччині. У грудні 2020 року жінка призвалась на військову службу. Уже впродовж трьох років Людмила служить у радіотехнічних військах на Волині.
Свою історію військова розповіла Суспільне Хмельницький.
Людмила Макар із Хмельниччини пропрацювала у лісовому господарстві майже 20 років. 18-річна дівчина спочатку працювала обліковцем на лісокомплексі. А пізніше стала бухгалтером філії "Старокостянтинівське лісове господарство".
"У лісовому господарстві працювати досить цікаво. Тут і люди добрі, і сам ліс я дуже люблю. Він у мене асоціюється з душевним спокоєм", — розповідає жінка.
У грудні 2020 Людмила не змогла стояти осторонь подій, які відбувалися у країні.
"У той період деякі хлопці з нашого лісгоспу були мобілізовані. Я не могла дивитися на це зі сторони — вирішила допомогти нашим військовим і піти служити. У мене були вагання. Я думала, що не впораюся. Завжди здавалося, що військова справа – це більше чоловічий напрямок. Оскільки Старокостянтинів – місто військове, я помітила, що у нас дуже багато військових жінок. Подумала: чому б не спробувати і мені? Пішла до військкомату і призвалася на військову службу", — пригадує військова.
Впродовж трьох років Людмила служить у радіотехнічних військах на Волині.
"Я пройшла військову підготовку, не одне фахове навчання і розпочала свою роботу, яка триває 24/7. У цій справі найголовніше — бути мудрою, спокійною, розсудливою і стриманою. Завдяки вчасному виявленню ворожих ракет, шахедів та літаків наша авіація та ППО можуть якісно та ефективно знищувати ворожі цілі. А отже — захистити людей і міста нашої країни", — пояснює Людмила.
Військова відзначає і роботу лісівників під час війни, які продовжують надавати лісоматеріали для обладнання підземних захисних споруд, засобів захисту спеціальної техніки від шахедів.
"В одному із місць завдяки лісоматеріалам, умілим діям командира та особового складу була врятована дороговартісна військова техніка та збережене життя солдатів ", — зазначає Людмила.
Найголовніша підтримка для військової – це її родина, каже жінка. Чоловік Людмили – офіцер, також захищає Україну. Донька перебуває за кордоном, а 14-річний син в майбутньому мріє продовжити справу батьків та стати військовим.
"Мрію, щоб уся родина могла зібратися вдома разом. Так, як це було ще до війни. Моя сім’я для мене – основне", – ділиться Людмила Макар.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.
