Пенсіонерка із села Тетянівка, що у Святогірській громаді, опікується собаками та котами, які залишились без господарів. Жінка має 10 тварин, яких годує із власної пенсії.
Історія жительки Тетянівки Галини, яка під час окупації Святогірська та боїв за місто, прожила понад шість місяців у підвалі разом із тваринами.
"Якби не вони, може б в який раз і з ліжка не встала. А так вони дають заряд, весело, гавкають, граються. Це якась радість".
Жителька Тетянівки Галина опікується шістьма собаками та чотирма котами.
"Вони всі з'явилися не за раз, а поступово. Один сусід помер — забрала собаку. Один працює в іншому місті — сусідську собаку забрала. Поїхала жінка до рідні, поки залишила мені собачку", — розповідає Галина.
Згадує: її сусід працював на цвинтарі, коли помер, у нього залишилася собака, яку жінка прихистила.
"Тоді й у простирадлах ховали, потім ексгумація, знову поховання. Він дуже багато страждав. А помер він у лікарні. Залишилася Нямочка, маленька собачка. Народила — і вони вже очі розплющили. Я кажу: ну, і нехай живуть, ми всіх їх прилаштуємо. А ще був маленький песик. А у мене Боня стерилізована. Подумала, що не будуть собаки у двір бігати. Забрала теж. Тепер воно виросло, що виросло", — розповідає жінка історії підопічних.
Під час окупації сусіднього Святогірська та боїв за місто, понад пів року Галина прожила у підвалі разом із тваринами.
"Коли в погребі сиділа, там було 11 кішок і троє собак. І від стресу один песик після бомбардування зчепив зуби та не їв, не пив — помер. А ще були у мене Багіра і Боня, Багіра не вижила, не пережила війну", — згадує про загиблих тварин.
Їжу тваринам жінкам купує з власної пенсії, іноді їй допомагають.
"Коли хлопці були, військові — вони допомагали мені годувати, приносили якісь каші. Без допомоги, звичайно, важко. Але там десь гуманітаркою поділяться. Складно не складно, а купила мішечок пшеничної крупи і, думаю, що до весни доживемо", — поділилась жінка.
Тетянівка не була під російською окупацією, але, розповідає Галина, прилітали снаряди у її двір та на сусідні вулиці. Про обстріли її попереджали собаки:
"От заскиглять, завиють, стрибають у підвал швидше, ніж ти туди потрапиш. Але ти йдеш за ними, бо знаєш, що зараз прилетить".
Своїх собак Галина не прив'язує, двір у жінки великий, місця їм вистачає.
"Не можна їх прив'язувати під час війни, вони ховаються, вони укриття своє знають. Ось Боня у мене там, де чотири стінки ховається", — ділиться жінка.
На подвір'ї Галини ростуть три ялинки, які вона оберігає як спогад про рідних, з якими її розділила війна.
"Я щаслива, що ялинки живі залишилися, я дуже переживала. Бо сад по сусідству був, і він постраждав сильно, там дерева прямо зносило під корінець. Коли моїй онучці було три роки, вона маленька ялиночка була. А тепер їй майже 16 років", — розповідає жінка і додає: п'ять років не бачила свою онуку.
До повномасштабного вторгнення у Тетянівці жили пів тисячі людей. Нині залишається пів сотні. Евакуюватись звідси Галина не хоче:
"Я сказала дітям, я не хочу, щоби співали: "І ніхто не дізнається, де могила моя". Це ходити оформляти ці документи — ні. Я просто подумала: залишусь, що буде, те буде. Тут у мене і домівка, і тварини. Я залишилася і Господь зберіг мені життя".
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram
