Військовий капелан отець Володимир нині служить у складі 116-ї бригади територіальної оборони. До війська чоловік став 24 лютого 2022-го року на посаду стрільця. З квітня того ж року він почав підтримувати побратимів як священнослужитель. Нині він відвідує поранених бійців у шпиталях.
Моя зброя – хрест, моя зброя – свята бесіда й причастя, моя зброя ще можна сказати кропило й кадило. Оце моя зброя.
Військовий капелан 116-ї бригади тероборони отець Володимир частину служби проводить у Полтаві. Він править службу та працює з пораненими бійцями.
Служба військового капеланства якраз для цього і створена, щоб людина могла звернутися (до Бога) в умовах обмеженого пересування. Саме, щоб церква прийшла до людини.
Отець Володимир. Капелан 116-ї бригади ТрО. фото надані О.Володимиром
У війську Володимир з першого дня повномасштабного російського вторгнення. З квітня 2022-го почав служити як священник.
Я починав (службу – ред.) зі стрільця. Коли я був дияконом, мене владика Федір благословив на службу. Тоді я став священником і в мене забрали зброю, тому що священникам видача зброї і боєприпасів не дозволяється.
Капелан служить разом з бійцями в гарячих точках поблизу фронту. фото надані О.Володимиром
На фронті священнослужитель допомагає всім вірянам. Але, говорить, що для кожної конфесії є свій капелан.
Я православний священник, я працюю з православними. Така річ як прозелітизм прагнення завербувати якомога більше прихильників якого-небудь вченняу нас заборонена. Капеланам заборонено навертати людей у свою віру.
Разом з колегами в Києво-Печерській Лаврі. фото надані О.Володимиром
Найчастіше бійці просять про духовну бесіду, сповідь та причастя. Але на фронті виконують усі таїнства й обряди, розповідає отець Володимир.
Є один, кого я хрестив безпосередньо. Бійцеві був 51 рік. В нього було двоє похресників, він мені у цьому зізнався, каже: «Батюшка, в мене двоє похресників». Питаю в нього, як так вийшло, а він каже: «Та я дорослий, мені соромно було зізнатися, що я нехрещений і тоді в церкві сказав, що хрещений». Ми виправили цю помилку.
"Моя зброя – хрест": так говорить військовий капелан отець Володимир. фото надані О.Володимиром
Часто про сповідь захисники просять після важких боїв, говорить капелан.
На війні все-таки доводиться знищувати противника. І різниця між «знищувати противника» і «убивати» дуже важлива. Вбивство – це, коли беззаконно відбирають життя. А знищення – це інша річ, це коли ми захищаємо тих, кого любимо. На полі бою працює таке правило: будеш жаліти ворога – будеш ховати побратима. Немає більшої любові, ніж у того, хто покладе душу за друзів своїх і за країну нашу.
Читати ще
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
