"І в частині я в’язав, в бліндажі". Історія військового з Харківщини, який в’яже гачком

"І в частині я в’язав, в бліндажі". Історія військового з Харківщини, який в’яже гачком

Ігор Кузьмінов з Ківшарівки, Харківської області. Чоловік розповідає, що дитинство провів у дитбудинках. Саме там, завдяки виховательці, навчився шити і в'язати. У 2022 році Ігор пішов до лав ЗСУ. Там в’язав для військових та їхніх рідних. Після повернення у Дніпро — свою справу продовжив.

Як військовий почав виготовляти речі під час війни – у матеріалі Суспільного.

Військовий Ігор Кузьмінов каже, шити та в'язати навчився ще в дитинстві, у дитячому будинку.

"Була в мене така вихователька Карпенко Тамара Вікторівна, вона каже: Не будь оболтусом, чогось в цьому житті навчись. І ось, я почав в’язати. Навчився я дуже давно, а почав буквально рік тому", – розповів чоловік.

Говорить, вже під час повномасштабного вторгнення почав шити все, що треба було для військових.

"Під час війни я шив бронежилети, підсумки, зброси— все, що було потрібно, все що стосується військової тематики, я все шив. У мене багато друзів з інтернату, які живі і вже віддали своє життя, через це туди і пішов", – згадує військовий.

Каже, доводилось в'язати і в частині, і навіть в бліндажі. Також робив подарунки для рідних військових.

"І в частині я в’язав, в бліндажі, коли був час, тоді і в’язав. А так почав зараз усердно після шпиталю, почав це завзято робити. Носки, рукавички — все що вмію, сумочки іноді робив. Дружньо: Братан, у мене дитина там, дружина і їй там дуже сильно подобається, можеш що небудь зробити, чисто від себе, отак ми і робили", – каже Ігор Кузьмінов.

"І в частині я в’язав, в бліндажі". Історія військового з Харківщини, який в’яже гачком
Речі, які виготовив Ігор Кузьмінов. Фото: Суспільне Дніпро

Чоловік розповідає, кожен свій виріб – виготовляє з душею. Замовлення каже, може зробити й впродовж доби.

"Серце, своє серце в першу чергу. Тому що, якщо зробити абияк — воно порветься, та і мені буде незручно, якщо зроблю абияк. Якщо замовлення серйозне, або треба щось зробити — я можу зробити плед за добу. Зранку сів — наступного ранку вже готово", – зазначив він.

Військовий розповідає, нині мріє відкрити своє приміщення, де люди можуть побачити його роботи.

"Зробити таке приміщення, десь в центрі, щоб його було видно і прямо працювати там. Тобто і роботи лежать, і там сидиш працюєш. І люди коли заходять, бачать, що ти сам сидиш це в’яжеш. От це моя єдина мрія", – каже чоловік.

Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро

На початок