Військовослужбовець Олександр на псевдо "Китаєць" розпочав бойовий шлях у повномасштабній війні на рідній Херсонщині, брав участь у визволенні Харківщини, після поранення у Невському Луганської області повернувся до побратимів і боронить Донеччину. Розпочинав війну мінометником, наразі Олександр — оператор розвідувального дрона 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Як брав участь у боях за Лисичанськ, як заходив в тил противнику під час звільнення Ізюма та як оцінює тактику російських військових — боєць розказав Суспільному Донбас.
До повномасштабного вторгнення Олександр працював на заводі у Херсоні, там отримав повістку і підписав контракт із 80-ю бригадою, там став мінометником, розповідає: працював на мінометі 2Б11 120-калібру.
24 лютого, згадує боєць, з полігону на Миколаївщині відправився із побратимами тримати фронт на Херсонщині: "Коли прибули вже на місце назначене, де ми мали тримати оборону, це Херсонщина, Каховка. Нас заганяють у посадку, ми там окопуємося, вдень, і під вечір нас там розбили, бо в окупантів була вигідна позиція. Вони були зверху, ми — внизу. Але нас врятувало те, що ми під залізною дорогою були, і вони постійно перекидували — були перельоти, недольоти".
Кадр з відео Суспільне ДонбасПісля Херсонщини "Китаєць" брав участь у боях за Лисичанськ на Луганщині. Згадує, як тоді ще мінометником прикривав відступ піхоти:
"В той момент була одна "пушка" у нас, і однією "пушкою" ми прикривали. Снарядів було мало. І ми дуже економили, стріляли за потреби. Тоді це було дуже складно навіть підвезти БК, бо дорога прострілювалась. Ми туди навіть, коли заїжджали на позицію, ми не заїжджали — ми залітали туди. Розкидували "пушку", приводили до бою — і в укриття, поки дадуть команду до бою, бо противник спостерігав: де, що і як, і підіймати свою "пташку", слідкували і якщо засікали, де стоїть "пушка", і вони працювали по нас", — розповідає "Китаєць".
Опісля він брав участь у звільненні Ізюма на Харківщині. Тоді, переповідає бойове завдання "Китаєць", отримали наказ: зайти в тил противника.
"Нам сказали, що ми виїжджаємо на задачу на 2-3 дні. Нас попередили, що ми заїжджаємо в тил до противника, і будемо заходити з тилу. Ми зайшли в Ізюм вже на ранок, операція пройшла успішно. Слава Богу, втрат не було", — згадує боєць.
"Страшно: ти їдеш, знаєш, що заїжджаєте в тил, і що очікувати від противника? Коли заїхали вже в сам Ізюм, і коли люди побачили, що зайшли українці, люди були шоковані, бо ніхто не очікував, що ми зайдемо з тилу. Багато людей плакали, вони були раді бачити нас, чекали, розказували про дуже страшні речі, поки вони були в окупації".
Поранення Олександр дістав у Невському на Луганщині, розповідає, після вдалої "роботи" на міномети вже знімались із позицій:
"Ми поклали тоді майже два батальйони бурятів. Вони лізли як "м'ясо". Знімаємося з позицій, виїжджаємо — і тут різко спалах: це все, що я пам'ятаю. Відчуваю, що мені дають лящі, я встав якось в шоці. Йду, але кульгаю, відчуваю, що болить нога. Потім почав задихатися — ребра. В той момент у нас один загинув".
Про своє мінно-вибухове поранення "Китаєць" розповідає із посмішкою і додає: пощастило, що викинуло вибуховою хвилею з авто.
"Я для себе знав, що повернусь, щоб це не було, який би діагноз не поставили, бо тут мої хлопці, з якими я починав службу, з якими вже під час війни познайомився, і несли разом службу і разом працювали, стали рідними".
Повернувшися після поранення, опанував нову спеціальність: "Китаєць" тепер — розвідник БпЛА: "Наша задача: злітаємо, проводимо розвідку, вичисляємо, де заходить російська піхота, заходять групи та ми коригуємо артилерію. Артилерія працює, ми коригуємо і безпосередньо знищуємо".
"Вони (російські військові — ред.) розумні. Я скажу як артилерист стосовно їхньої артилерії — там фахівці: вони дуже влучно і прицільно стріляють. А їхня піхота: коли в аеророзвідці дивишся "стрім", як вони заходять і як заходять наші, нам треба в них ще повчитися. Вони дуже розумно роблять: заходять по 1-2 людини, по одному, по двох ніхто не буде стріляти. Зайшов — й все. І беруть, так само певний інтервал. Але був момент, що вони накопичувалися, і в один момент просто хотіли у контратаку піти, але аеророзвідка, "пташки", побачили, що відбувається, FPV-дрони та скидами їх знищили", — розповідає про тактику російських військових боєць.
Аеророзвідник працює в основному вночі, в цій роботі із дроном є свої особливості.
"Ми — нічні пілоти. Вночі нема стабілізації особливо, і посадити на землю, коли видимість погана, складно: коли вітер — його зносить. Що його садити на землю, в болото або в сніг, мені це секунда — і я його взяв в руку і забіг в бліндаж. Інколи це приходиться робити під обстрілами, були випадки, що і лежачи виповзав, ловили та садили на землю, потім в моменти вибігав, забирав дрона. Бували всякі моменти", — ділиться Олександр.
На відміну від артилерії, зауважує військовій, безпілотники мають працювати безупину — цілодобово.
"В операторів БпЛА завжди більше роботи, тому що вони постійно працюють. Що вдень, що вночі, вони постійно мають бачити картинку. Шукають групи для артилерії, щоб знищувати. У артилеристів все просто: команду дали, вони підійшли до пушки, навели, стрельнули та пішли назад. А оператори уважно літають, дивляться, і це дійсно рятує життя наших військових на передовій", — розповів оператор БпЛА. "Ми стараємося максимально скритно працювати, замасковано, обережно, позицію свою так само не "палимо", бо розуміємо, що окупант бачить, так само як і ми. І коли ти це розумієш, вже тоді більш відповідально ставишся до своїх обов'язків, як-то кажуть: "береженого Бог береже", — зазначив боєць.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram
