Ветеринар із Криму Ілля Литовченко заново почав бізнес у Тернополі після того, як росіяни окупували його дім. У своїй клініці безкоштовно надає допомогу тваринам військовослужбовців ЗСУ. Чоловік також волонтерить, зокрема їздить в регіони, де тривають бойові дії. Усю допомогу купують за гроші, які заробляють у ветеринарній клініці.
Свою історію чоловік розповів Суспільному.
Зараз ми всі працюємо на перемогу. Всі дії, які будуть робитися, вони будуть направлені виключно на досягнення однієї мети.
Розкажіть про те, як ви потрапили до Тернополя?
До Тернополя я потрапив у 2015 році, коли їхав у Збараж зі Львова на фестиваль історичної реконструкції. І оцей момент переїзду від залізничного вокзалу до автовокзалу Тернополя наклав на мене такі враження, що я для себе чітко вирішив, що я переїду жити в Тернопіль. І вже в 2017 році я досяг цієї мети — переїхав до Тернополя і почав облаштовуватися, працевлаштовуватися.
Спершу ви з Криму переїхали до Львова?
Так, я переїхав до Львова в 2014 році, після того, як в мій дім прийшла окупація.
Чи складно було починати все з початку?
Насправді не так складно, як може здатися, але дійсно довелося пройти певний шлях, для того, щоб сидіти тут з вами.
Ви зараз працюєте з військовослужбовцями, багато допомагаєте, безкоштовно лікуєте їхніх тварин. Розкажіть про це.
Ми працюємо з тваринами працівників Збройних сил України повністю на безоплатній основі, в тому числі лікарські й діагностичні заходи.
І також ми намагаємося допомагати гуманітарною допомогою. Завдяки благодійному фонду "Ти дієш", який також був створений тими ж співзасновниками, що була створена клініка, регулярно передаємо гуманітарну допомогу.
Розкажіть більше про гуманітарний фонд — як його заснували, як почали працювати і як зараз відбувається ця робота?
24 лютого 2022 року почали з найменшого — це були банально куплені батончики, енергетики на заправках, розвезені по всіх блокпостах Тернополя. Вже на ранок 25 лютого 2022 року, я пам’ятаю, оберти допомоги стали більшими. У друзів, знайомих, які пішли служити, з’явилася потреба в бронежилетах, предметах амуніції, спальниках, підсумках, рюкзаках. Таким чином ми ті кошти, які заробили, вкладали, і вкладаємо насьогодні, безпосередньо в надання гуманітарної допомоги.
У квітні стало зрозуміло, що нам необхідно легалізувати надання цієї гуманітарної допомоги. Насамперед для того, щоб можна було виїжджати на передові позиції, не викликати ніяких запитань додаткових запитань, перевірок і діяти від імені благодійного фонду.
В основу цього фонду лягло декілька ключових понять: ми не збираємо кошти, ми можемо заробляти кошти механізмом роботи ветеринарної клініки; надаємо ту гуманітарну допомогу, яку нам надають наші закордонні партнери; третє — це всі наші дії, як і всіх свідомих українців, направлені в одному напрямку — на перемогу.
Скільки людей зараз задіяні в роботі благодійного фонду?
З тих, що є в Україні, задіяно 8 людей, за кордоном — більше 40 людей.
За кордоном — це люди, які працюють у тій же сфери, що і ви?
Це небайдужі до подій в Україні люди. Як правило, це люди з різних сфер: хтось ІТ, хтось будівельник, хтось просто столяр або такий самий благодійний фонд.
А як знаходили партнерів за кордоном?
Ну я не займався цим питанням, цим займалася директорка благодійного фонду Катерина Васинюк. Я на себе вже беру частину розгрузки тут і погрузки туди, де воно має їхати.
Найнеобхідніші речі, які зараз потрібні?
Це каталітичні грілки, спальні мішки, каремати і буржуйки. Також генератори, але питання з генераторами стоїть не особливо гостро, бо надання генератора воно не відбувається на одну людину, а відбувається на групу осіб чи конкретний розрахунок, чи батальйон.
Спальні мішки карімати, каталітичні грілки — ті речі, за якими до нас звертаються фізично люди, військовослужбовців, які щоденно в окопах.
Ваша допомога зосереджена на якісь конкретні напрямки чи регіони?
Допомога не зосереджена локально. До нас просто звертається людина, яка про нас знає чи з інтернету, чи від знайомих, чи, наприклад, приїхала до нас полікувати котика, собачку і каже: я тут на 10 днів, і ми говоримо: є благодійний фонд, якщо вам щось потрібно, ви можете звертатися. От таким чином. Ми працюємо безпосередньо з людьми.
Ви самі також їздили в зону бойових дій, що там робили і з чим стикалися?
Регулярно здійснюються такі виїзди. Той виїзд, про який я можу розповісти — це було ще до деокупації Херсонської області. Ми виїжджали в такі населені пункти як: Маринське, Нововоронцовка, Орлове. Стикалися там з безпритульними тваринами, яких залишили, ми їм надавали допомогу у вигляді корму, стикалися з постійними обстрілами, кожних 15 секунд вибухи і це досить важко психічно, але не стикалися з відчаєм, зі страхом. Я стикався з максимально позитивно налаштованими військовими, з вірою в перемогу, і з сильними людьми. Гуманітарна допомога, яку ми надавали в тій місії, вражала військових, тому що, як правило, волонтери туди не доїжджали. Нам в цьому випадку трішки пощастило, бо були сприятливі умови для цього виїзду.
Чи стикалися з випадками, коли власники залишають своїх тварин, що з ними далі, яка їхня доля?
Однозначно їм допомагають. По мірі можливості допомагають експедиції від шпиталю для штатних тварин з Хмельницького, які їдуть лікувати тварин військовослужбовців, ну і при тому для тварин залишають їжу, воду.
Які найпоширеніші помилки власників?
Якщо власник забрав тварину з собою чи повернувся за твариною, він вже не зробив помилки. Помилку роблять ті, хто не в силу обставин, а умисно залишають і не забирають. Ті люди, мені відомі такі випадки, коли не брали речі, а брали тварин, або беруть навіть не своїх тварин, а безпритульних просто, щоб допомогти, вони апріорі не роблять помилки.
До вас потрапляли тварини із зони бойових дій, в якому вони були стані?
Потрапляли. Деякі люди їхали з тваринами прицільно, тому що знали, що тут їм допоможуть, деякі тварини опинялися у нинішніх власників завдяки їхнім родинам, які знаходяться на передовій і відправляли сюди. Одна з таких тварин, яка мені найбільше запам’яталася, це кішка — Кефірчик. Таке дивне ім’я в кішечки, в нього є своя історія. Ця тварина була зі слідами опіків від фосфорних боєприпасів. Ця ситуація не могла не запам’ятатися як мінімум тому, що власниця в один момент прийшла і сказала: "От вам від мене тортик. А знаєте чому? Тому що ми вже пів року з вами". І дійсно навіть на сьогодні ще триває лікування цієї тварини після уражень. Це було дуже нелегко, залучали навіть спеціалістів з інших ветеринарних установ у Львові. На даний момент нам хоч трошки вдалося підлікувати Кефірчика.
Ще були тварини, які постраждали від підриву Каховської ГЕС. Ми безкоштовно надаємо годівлю, вакцинуємо, проводимо діагностичні заходи.
Чи є можливість у Тернополі перетримувати таких тварин?
Такої можливості немає. У нас на початку війни був проєкт для перетримки залишених тварин. Цей проєкт припинив існування і частково навіть втратив актуальність. Безпритульних тварин не поменшало, але таких масових відмов від тварин вже немає.
Чи зверталися до вас зі стресом у тварин, яких привезли сюди з територій, де відбуваються бойові дії?
Дуже часто скаржаться на неконтрольований діурез, тремор, часто скаржаться, що гучні звуки, потужні спалахи світла лякають цих тварин.
Однозначно є свої наслідки від проживання в місці ведення бойових дій.
Як власникам їм допомогти?
Є декілька варіантів. Перший з них базується на аромотерапії, це препарат із собачими феромонами. Його наносять чи в машині, чи на лежанку собачці, і він заспокоює. Другий варіант — антидепресивні заходи, можливо на рослинних основах, ну і третій — фармакологічний вплив, коли призначаються протягом тривалого часу препарати.
Найкращим способом заспокоєння тварини є любов, і тільки, окутавши тварину увагою, можна стверджувати, що це дасть свій результат і тварина стане спокійніша й буде реагувати адекватно на потужні зовнішні подразники.
Скільки приблизно тварин ви приймаєте в день?
У середньому від 40 тварин в день: це кішки, собаки, а також є і кролики, папужки, інколи морські свинки, інколи навіть сурікати до нас заходять.
Які маєте далі ідеї розвитку або в плані благодійності, або в плані своєї клініки?
Ідеї розвитку прості — зараз ми всі працюємо на перемогу. Всі дії, які будуть робитися, вони будуть направлені виключно на досягнення однієї мети. Сказати про закупівлю якогось нового обладнання — ні, ми не плануємо, тому що є багато речей, які потрібні набагато більше. Ті ж каталітичні грілки, спальні мішки більше потрібні, ніж кращий апарат УЗД. Тому ми скеровуємо кошти, як правило, на допомогу армії, внутрішньо переміщеним особам або допомогу безпритульним тваринам.
Ви влаштувалися вже в Тернополі, маєте свою роботу, свій бізнес, чи хочете після перемоги повернутися назад до Криму?
Спіймав себе на думці ще до початку повномасштабного вторгнення, що тут в мене є набагато більше, ніж було там, не в плані якихось матеріальних моментів, а в плані відчуття комфорту, відчуття дому, комунікації з людьми.
Тернопіль — мій дім, і я планую залишатися в Тернополі. Навіть після перемоги я однозначно поїду до Криму, але в гості.
